Справа № 495/6047/16-а
08 вересня 2016 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Левченко А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 495/6047/16-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області
про зобов'язання провести нарахування та виплату середньої заробітної плати
04.08.2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області(далі по тексту - відповідач) про зобов'язання провести нарахування та виплату середньої заробітної плати(а.с.1-3).
Так, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_2 сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, середньої заробітної плати, відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» за період працевлаштування з 03.11.2015 року по 02.05.2016 року включно в сумі 33 505,98 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.11.2010 року на підставі рішення ОСОБА_2 № 1-УI було визнано ОСОБА_1 ОСОБА_2 сільським головою. На підставі розпорядження ОСОБА_2 від 03.11.2015 року № 86-ос було звільнено ОСОБА_1 з посади ОСОБА_2 сільського голови з 03.11.2015 року, у зв'язку із закінченням строку повноважень згідно частини 1 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». До обрання ОСОБА_2 сільським головою ОСОБА_1 працював в КРАП «Заря» - заступником голови правління. 04.11.2015 року КРАП «Заря» повідомило ОСОБА_1, що після проведення реорганізації на підприємстві посада заступника голови правління скорочена, а рівноцінні вакансії у КРАП «Заря» відсутні, тому прийняти його на роботу не має можливості.
У зв'язку з цим та з метою отримання середньої заробітної плати, за час перебування на виборній посаді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до ОСОБА_2 В листі ОСОБА_2 від 02.02.2016 року № 229/02-20 ОСОБА_1 було повідомлено про відмову в виплаті середньої заробітної плати за час перебування на виборній посаді, на період працевлаштування. В якості підстави для відмови, було зазначено, що саме на КРАП «Заря» покладено обов'язок працевлаштування ОСОБА_1
На думку ОСОБА_1, зазначена відмова є безпідставною та незаконною, оскільки законодавством чітко передбачено, що в разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. Водночас законодавство не конкретизує підстави неможливості надання попереднього місця роботи, а лише пов'язує право сільського голови на збереження, але не більше шести місяців, середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді у раді, з фактом неможливості працевлаштування за попереднім місцем роботи. Факт неможливості надання ОСОБА_1 попереднього місця роботи підтверджено листом КРАП «Заря» від 04.11.2015 року.
З метою розрахунку середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 звернувся з заявою до ОСОБА_2, на підставі якої йому було видано довідку про доходи, згідно з якою загальна сума нарахованої заробітної плати за період січень 2015 року - листопад 2015 року складає 62 366,09 грн.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.08.2016 року було відкрито провадження по справі № 495/6047/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання провести нарахування та виплату середньої заробітної плати. Справу призначено до розгляду (а.с.16).
Позивач - ОСОБА_1, в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву, згідно якої заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу без його участі (а.с.33).
Відповідач - ОСОБА_2, відзив або заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1 до суду не надав та його представник в судове засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи відповідне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.32).
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (ч.4 ст.122 КАС України).
Згідно із ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 КАС України).
Враховуючи викладені обставини, норми чинного законодавства та ті факти, що відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, позивач - ОСОБА_1, в судове засідання не з'явився, але просив розглянути справу без його участі, строк розгляду справи, відповідно до ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, закінчився і ніхто із сторін не заявив клопотання про його подовження, суд вважає за можливе і необхідне, розглянути справу у письмовому провадженні за відсутності учасників судового процесу, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши адміністративний позов, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши надані докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступників висновків.
Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Пунктами 1-2 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно із п.1 ч.1 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.
Положеннями частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях № 6-рп/1997 від 25.11.1997 року, № 9-рп/1997 від 25.12.1997 року щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55, статей 64, 124 Конституції України, статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
При цьому, на думку суду, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме по собі звернення до адміністративного позову ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб був наданий судовий захист, слід встановити, що особа, яка звернулась з позовом, дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем саме у публічно-правових відносинах.
З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки саме у сфері публічно-правових відносин.
Так, ОСОБА_1звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання провести нарахування та виплату середньої заробітної плати (а.с.1-3).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 у період з 15 листопада 2010 року по 03 листопада 2015 року перебував на виборній посаді в ОСОБА_2 сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області на посаді сільського голови, що підтверджується записом № 15 та № 19 в трудовій книжці, рішенням ОСОБА_2 сільської ради «Про визначення повноважень сільського голови ОСОБА_2 сільської ради», розпорядженням голови ОСОБА_2 сільської ради «Про звільнення з посади ОСОБА_2 сільського голови ОСОБА_1Г.» (а.с.6-10).
15.11.2010 року на підставі рішення ОСОБА_2 №1-УI було визнано ОСОБА_1 ОСОБА_2 сільським головою (а.с.9).
На підставі розпорядження ОСОБА_2 від 03.11.2015 року № 86-ос було Звільнено ОСОБА_1 з посади ОСОБА_2 сільського голови з 03.11.2015 року, у зв'язку із закінченням строку повноважень згідно частини 1 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с.10).
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється.
Відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді. Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов'язки на постійній основі.
До обрання ОСОБА_2 сільським головою ОСОБА_1 працював в КРАП «Заря» - заступником голови правління, куди 04.11.2015 року і звернувся із письмовою заявою про поновлення його на попередній посаді.
Однак, листом від 04.11.2015 року КРАП «Заря» повідомлено ОСОБА_1, що після проведення реорганізації на підприємстві посада заступника голови правління скорочена, а рівноцінної вакансії у КРАП «Заря» відсутні, тому прийняти його на роботу не має можливості (а.с.11).
Так як позивач права на пенсійне забезпечення не набув, пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років йому не призначена, то він обґрунтовано звернувся за працевлаштуванням до КРАП «Заря».
04.11.2015 року ОСОБА_1 із листом-відповіддю з КРАП «Заря» звернувся до ОСОБА_2 сільської ради, з проханням здійснити нарахування та сплатити йому заробітну платню відповідно до ч. 2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (а.с.12).
04.12.2015 року ОСОБА_2 було надано відповідь №2402/02-20 на звернення ОСОБА_1, якою відмовлено у нарахуванні та виплаті коштів (а.с.13).
Не погоджуючись із отриманою відповіддю, ОСОБА_1 29.12.2015 року повторно звернувся до ОСОБА_2 сільської ради із проханням виплатити йому кошти передбачені ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (а.с.14).
Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування» на сільських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад.
02.02.2016 року ОСОБА_2 сільською радою надано відповідь №229/02-20, згідно якої ОСОБА_1 рекомендовано повторно звернутись до КРАП «Заря» на яке покладено обов'язок працевлаштування депутата, який працював у раді на постійній основі після закінчення таких повноважень (а.с.15).
15.02.2016 року ОСОБА_1 був вимушений повторно звернутися до КРАП «Заря» із заявою, в якій просив поновити його на попередній посаді, а в разі її відсутності надати йому рівноцінну роботу (а.с.16).
Листом з КРАП «Заря» №11 від 16 лютого 2016 року ОСОБА_1 було сповіщено, що посада, яку він займав скорочена, а запропонувати йому іншу рівноцінну посаду не має змоги, оскільки на теперішній час КРАП «Заря» фактично не функціонує. Крім того, надання роботи на іншому підприємстві є не можливим, оскільки інформація про наявність вакантних місць в іншому підприємстві відсутня (а.с.17).
17.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 сільської ради із завою, в якій просив провести нарахування та виплату середньої заробітної плати за шість місяців з дати його звільнення з посади сільського голови, у зв'язку з тим, що підприємство, на якому він працював до початку роботи у сільській ради, поновити на займаній посаді не має змоги, оскільки посаду скорочено, а надати йому іншу рівноцінну посаду не має підприємство змоги і взагалі працевлаштувати не має можливості (а.с.18).
04.03.2016 року за № 479/02-20 ОСОБА_2 сільською радою надано відповідь, якою відмовлено у нарахуванні та виплаті заробітної плати ОСОБА_1 (а.с.19).
17.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління держпраці в Одеській області з вимогою захистити його право (а.с.20).
28.04.2016 року за № 15М-303/03-13-2913 ГУ держпраці в Одеській області позивачу направлено листа, в якому зазначено, що дійсно з боку ОСОБА_2 сільської ради є порушення щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середньої заробітної плати за шість місяців, яку він одержував на виборній посаді в раді, та рекомендовано звернутись до суду (а.с.21-23).
З метою розрахунку середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 звернувся з заявою до ОСОБА_2, на підставі якої йому було видано довідку про доходи, згідно з якою загальна сума нарахованої заробітної плати за період січень 2015 року - листопад 2015 року складає 62 366,09 грн. (а.с.24)
За твердженням позивача, зазначена відмова ОСОБА_2 є безпідставною та незаконною, оскільки законодавством чітко передбачено, що в разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. Водночас законодавство не конкретизує підстави неможливості надання попереднього місця роботи, а лише пов'язує право сільського голови на збереження, але не більше шести місяців, середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді у раді, з фактом неможливості працевлаштування за попереднім місцем роботи. Факт неможливості надання ОСОБА_1 попереднього місця роботи підтверджено листом КРАП «Заря» від 04.11.2015 року та від 16.02.2016 року (а.с.11, 17).
Конституція України містить ряд положень, які в загальній формі закріплюють правові, політичні, економічні, соціальні та інші гарантії діяльності органів місцевого самоврядування в цілому.
Статтею 7 Конституції України визначено, що в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.
Відповідно до ст.145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Частинами 1 та 2 ст.7 Європейської хартії місцевого самоврядування (підписана в м.Стразбург 15.10.1985 році, підписана від імені України 06.11.1996 року, дата ратифікації Україною 15.07.1997 року, набрала чинності для України з 01.01.1998 року), яка є частиною національного законодавства,передбачено, що умови діяльності місцевих обраних представників повинні забезпечувати вільне виконання ними своїх функцій. Вони повинні передбачати відповідне фінансове відшкодування витрат, що виникають при відповідній діяльності, а також, у разі необхідності, відшкодування втрачених доходів або винагороди за виконану роботу і відповідний захист соціального забезпечення.
На виконання вимог Конституції України та Європейської хартії місцевого самоврядування більш детально гарантії прав депутатів місцевих рад закріпило національне законодавство про місцеве самоврядування та норми законодавства про працю.
Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено правовий статус депутата сільської, селищної, районної у місті, районної, обласної ради, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, та встановив гарантії депутатської діяльності, в тому числі, окрім інших, і соціальні.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним на попередньому місці роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням цієї служби. З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.
Відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.
Норма ч.5 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплює, що на сільських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» депутатові місцевої ради (сільському голові), як головному суб'єкту представницького мандату органу місцевого самоврядування через сукупність організаційно-правових умов та засобів, що складають гарантії його діяльності, забезпечуються умови для безперешкодного та ефективного здійснення своїх функцій та повноважень.
При цьому, гарантії депутатської діяльності становлять невід'ємну складову частину конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад, не є особистими привілеями чи пільгами, що надаються депутатові, а є засобами ефективної та безперешкодної реалізації ними своїх прав та обов'язків.
З аналізу вказаних норм вбачається, що після звільнення депутата місцевої ради (сільського голови) з виборної посади є пріоритетним саме надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади), а факт виплати депутату на протязі шести місяців середньої заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді, є лише додатковою соціальної гарантією для депутата місцевої ради.
Гарантії для працівників, обраних на виборні посади закріплені також і в статті 118 Кодексу законів про працю України, якою встановлено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому підприємстві, або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
При цьому, суд зазначає, що відсутність попередньої посади, означає відсутність самої посади (наприклад, посада скорочена).
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти в порядок та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п.п. 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Однак, суд не погоджується з наданим суду розрахунком заборгованості по зарплаті з наступних причин.
Роблячи розрахунок позивач виходив з наступного.
Розмір його середньомісячної заробітної плати становить 5 584,33 грн. (5 853,82 грн. (розмір виплат за вересень 2015 року) + 5 314,84 грн. (розмір виплат за жовтень 2015 року) = 11 168,66 грн. / 2 = 5 584,33 грн.), та обчислюється виходячи з виплат за вересень місяць 2015 року, та жовтень місяць 2015 року, оскільки у листопаді місяці 2015 року його повноваження, як депутата та як голови ОСОБА_2, були припинені.
Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та додатку до нього, кількість робочих днів у вересні місяці 2015 року становила - 22 дні, у жовтні місяці 2015 року - 22 дні, у листопаді місяці 2015 року - 21 день, у грудні місяці 2015 року - 23 дні.
Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» та додатку до нього, кількість робочих днів у січні місяці 2016 року становила - 19 днів, у лютому місяці 2016 року - 21 день, у березні місяці 2016 року - 22 дні, у квітні місяці 2016 року - 21 день.
Розмір середньоденної заробітної плати становить 253,83 грн. (5 584,33 грн./ 22 дні).
Кількість днів, що мають бути оплачені, становить 127 днів (21 день за листопад місяць 2015 року + 23 дні за грудень місяць 2015 року + 19 днів за січень місяць 2016 року + 21 день за лютий місяць 2016 року + 22 дні за березень місяць 2016 року + 21 день за квітень місяць 2016 року).
Таким чином, позивач рахує, що розмір грошових коштів, які повинні були бути виплачені йому ОСОБА_2 сільською радою з відповідного сільського бюджету відповідно до вимог ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» становить 33 505,98 грн., а відтак зазначена сума підлягає примусовому стягненню з ОСОБА_2 сільською радою з відповідного сільського бюджету.
Однак, здійснюючи розрахунок, позивач не звернув уваги, що звільнений з посади він був з 03 листопада 2015 року. В цей період часу було два робочі дні, за котрі він отримав 2 712,77 гривень.
Однак, позивач цю суму не відмінусував, а розрахунок зробив з 1 листопада 2015 року за 21 робочий день.
Отже, до виплати підлягає сума 33 505,98 грн. - 2 712,77 грн. = 30 793,21 гривень.
Відповідно до приписів ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання провести нарахування та виплату середньої заробітної плати, у зв'язку позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 19, 55, 145 Конституції України, ст.ст. 12, 24, 42, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.33, Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», ст.ст. 40, 118 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1-2, 6, 9-11, 17-18, 41, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про зобов'язання провести нарахування та виплату середньої заробітної плати - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04378043) провести нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Шабо, вулиця Садова, 83, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середню заробітну плату, відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» за період працевлаштування з 03.11.2015 року по 02.05.2016 року включно у розмірі 30 793 (тридцять тисяч сімсот дев'яносто три) гривні 21 (двадцять одна) копійка.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В. Мишко