СЛОВ?ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 243/6685/16-ц 2/243/3386/2016
16 вересня 2016 року м. Слов?янськ
Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Лаптєва М.В.
при секретарі Мороз К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Слов?янську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,
16 серпня 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем зобов'язань відповідно до умов договору.
Представник позивача Мошнєгуц Л.В., яка діє на підставі довіреності юридичної особи № 3356-К- О від 06 липня 2016 року, належним чином повідомлена про дату, місце та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду нею подано письмову заяву, в якій вона підтримує позовні вимоги до ОСОБА_1 та просить розглянути справу за її відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення /а.с.41/.
У позовній заяві зазначено, що 23 квітня 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. За умовами цього договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 14737,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості. Погашення заборгованості передбачалося починаючи з «1» по «25» число кожного місяця. Банк повністю виконав умови договору, надавши відповідачу кредитні кошти. Позичальник ОСОБА_1, який зобов'язався щомісяця погашати заборгованість суми виданих кредитних ресурсів та нарахованих відсотків, не виконує належним чином своїх зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним, унаслідок чого за цією угодою станом на 01 вересня 2016 року заборгованість становить 16669,98 грн.: за кредитом - у сумі 11930,51 грн.; за відсотками - 1232,15 грн., за комісією та пенею - 954,44 грн., 2552,88 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.
Виходячи з наведеного, посилаючись на протиправність дій відповідача, якими суттєво порушуються законні права кредитора, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 16669,98 грн. та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.
Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про місце, день та час розгляду справи. Так, відповідно до вимог ст.127 ЦПК України за місцем реєєстрації відповідача було надіслано повідомлення про виклик до суду на 01.09.2016 р., копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви із доданими документами. Судова кореспонденція була отримана відповідачем особисто, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення /а.с.40/. Відповідно до вимог ч.5 ст. 74 ЦПК України судом на адресу відповідача було спрямовано судову повістку про виклик у судове засідання, призначене на 16.09.2016 р.
Незважаючи на прийняті судом заходи, відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з?явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.
Аналізуючи наведені обставини, суд приходить до переконання, що відповідачем ОСОБА_1 недобросовісно здійснюються його процесуальні права, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про належне повідомлення відповідача, а тому,
відповідно до положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України, та враховуючи згоду представника позивача, суд вважає можливим відповідно до правил частини 1 статті 224 ЦПК України розглядати справу за відсутності відповідача у порядку заочного провадження на підставі наявних у ній доказів, з дотриманням вимог, встановлених законом.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст.11 ЦПК України) встановив наступне.
Приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
23 квітня 2015 року юридична особа - публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, за умовами якої відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 14737,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних. Погашення заборгованості передбачалося починаючи з «1» по «25» число кожного місяця, а позичальник зі своєї сторони зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку основну суму кредиту, сплатити проценти за користування ним, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.
Судом встановлено, що Генеральна угода укладена у письмовій формі, підписана уповноваженими на це посадовими особами ПАТ КБ «ПриватБанк» та особисто ОСОБА_1, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі статті 629 ЦК України цей договір є обов'язковим для виконання.
За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що Банк повністю виконав умови кредитного договору, видавши ОСОБА_1 кредитні ресурси.
Згідно довідки-розрахунку ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 23.04.2015 р. перед Банком станом на 01 серпня 2016 року становить 16669,98 грн., у тому числі: за кредитом - у сумі 11930,51 грн.; за відсотками - 1232,15 грн., за комісією та пенею - 954,44 грн. штраф, передбачений п. 2.2 Генеральної угоди - 2552,88 грн. /а.с.4/.
Відповідно до положення ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. забороняється нарахування пені та / або штрафів на основну суму заборгованості із зобов?язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або пересилилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого входило с.Богородичне Слов'янського району Донецької області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р.
Згідно із підпунктом 14 пункту 2 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить с.Богородичне Слов'янського району Донецької області Донецької області.
Згідно положення ст.1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).
Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. щодо ненарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.
Як проголошено в ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на публічний розгляд його справи.
Згідно з положенням ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до п. 3.4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 ЦПК України (справа № 1-10/2004) виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об?єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.
Таким чином, відповідно до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. за період з 14.04.2014 року нарахування пені та штрафів, банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов?язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та / або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов?язань за кредитними договорами і договорами позики за весь період проведення антитерористичної операції, тобто з 14 квітня 2014 року і до дня набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 з 2010 року і до теперішнього часу зареєстрований у с.Богородичне Слов'янського району Донецької області, суд приходить до переконання, що на зазначені договірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 р., тобто Банк повинен був не нараховувати або скасувати відповідачу нараховану пеню та штрафи за період з 14 квітня 2014 року до теперішнього часу. Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки банк почав нараховувати пеню з 30 червня 2016 року.
Відповідно до п.2.2 Генеральної угоди при порушенні позичальником строків погашення заборгованості більше ніж на 31 день за зобов'язаннями, строк виконання яких не настав, сторони погодили, що строком повернення кредиту є 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту з 32-го дня вважається простроченою, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 2552,88 грн. /а.с.6/. За розрахунком заборгованості прострочена заборгованість за кредитом виникла з 31 січня 2016 року, і згодом лише збільшувалася. Аналізуючи наведений розрахунок заборгованості, суд приходить до переконання, що нарахування банком штрафу на підставі п. 2.2 Генеральної угоди мало місце після 14 квітня 2014 року, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу не підлягають задоволенню.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушуються умови укладеного договору по своєчасному поверненню суми кредиту та відсотків за користування кредитом, унаслідок чого утворився борг перед позивачем у зазначеній сумі. Таким чином, суд визнає, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
Суд визнає правильним представлений ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунок періоду і суми заборгованості, що утворилась у ОСОБА_1 за кредитним договором б/н (Генеральною угодою) від 23 квітня 2015 року у частині нарахування заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом. Розрахунок відповідає умовам укладеного договору.
У матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані того, що відповідач вживав заходи для належного виконання зобов'язання по даному правочину, у зв'язку з чим порушення зобов'язання визнається судом таким, що сталося з його вини.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором. Такі дії відповідача є неправомірними, тому позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом підлягають задоволенню в повному обсязі, а позовні вимоги про стягнення комісії та пені і штрафу задоволенню не підлягають.
Позивачем документально підтверджено платіжним дорученням сплата при зверненні з позовом до суду судового збору в розмірі 1378,00 грн. Відповідно до роз?яснень, викладених у п.36 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 р. №10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI), таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1088,07 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212-215, 224 ЦПК України, статтями 525-527, 554, 611, 629, 1054 ЦК України, суд
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 23 квітня 2015 року (Генеральною угодою) станом на 01 серпня 2016 року: за кредитом - 11930,51 грн., за відсотками за користування кредитом - 1232,15 грн., а в загальній сумі 13162 (тринадцять тисяч сто шістдесят дві) гривні 66 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати: судовий збір у розмірі 1088 (одна тисяча вісімдесят вісім) гривень 07 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Слов?янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: М.В. Лаптєв