ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 вересня 2016 року № 826/3321/16
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві № 1, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону, 3-я особа Національна поліція України про визнання протиправними та скасування рішень і наказу, поновлення на посаді
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі також - позивач) з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у м. Києві (надалі - відповідач 1), Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві № 1 (надалі - відповідач 2), Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону (надалі - відповідач 3), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення (висновки) атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07.12.2015 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення апеляційної атестаційної комісії північного регіону від 23.12.2015 щодо невідповідності його займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10.02.2016 року № 117 о/с.
- поновити його на посаді заступника начальника управління - начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві.
- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 79 507,2 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення комісій та наказ від 10.02.2016 року № 117 о/с є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду про що позовну заяву просив задовольнити повністю.
Відповідач 1 проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. Зокрема, посилався на те, що проведення атестування позивача здійснювалось на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Крім того, зазначав, що оскільки позивач підлягав звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність відповідно до висновків атестаційної комісії № 1 ГУНП у місті Києві та апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України, наказ про звільнення позивача був виданий на виконання даного висновку з дотриманням порядку, підстав та умов звільнення зі служби в поліції відповідно до Закону №580-VIII та Інструкції № 1465, з огляду про що у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Відповідачі 2, 3 а 3-я особа явки повноважних представників до суду не забезпечили, про дату, час і місце проведення судового розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Письмових пояснень чи заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідачами 2, 3 та 3-ю особою до суду не подано.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.
Фактичні обставини справи свідчать, що 07.11.2015 року ОСОБА_1 наказом № 16 о/с був призначений на посаду заступника начальника управління - начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві.
01.12.2015 року наказом № 7 «Про створення атестаційних комісій ГУ НП у м. Києві» створено атестаційні комісії ГУ НП у м. Києві та затверджено їх склад.
07.12.2015 було проведено співбесіду з позивачем, за результатами якої Атестаційна комісія Головного управління Національної поліції у м. Києві № 1 дійшла до висновку про невідповідність позивача займаній посаді.
23.12.2015 Апеляційна атестаційна комісія Північного регіону відхилила скаргу позивача про оскарження висновку Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві № 1.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10.02.2016 року № 117 о/с позивача звільнено зі служби відповідно до п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (через службову невідповідність). Підстава: атестаційний лист з висновком апеляційної атестаційної комісії від 23.12.2015 року.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.
Завданням адміністративного суду в межах даної справи є перевірка правомірності (легальності) дій відповідачів при прийнятті оспорюваних рішень, з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Як встановлює стаття 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
На виконання підпункту 1 пункту 2 наказу Національної поліції України від 26 листопада 2015 року №116 «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України» складено список поліцейських, які підлягають атестуванню, до якого включено ОСОБА_1
Позивач в своїх додаткових поясненнях наполягав на неправомірності його включення до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.
При оцінці наведених доводів, суд виходив із такого.
Частина перша статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Згідно з частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Вказані норми Закону кореспондуються з нормами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі по тексту - Інструкція) в частині підстав для атестування поліцейських.
При цьому такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14.
Частиною першою статті 58 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Позивач був прийнятий на роботу в поліцію як особа, яка виявила бажання проходити службу в поліції шляхом видання відповідного наказу про призначення за його згодою на відповідну посаду, а не шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, як визначено п. 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".
При цьому, будь-яких даних щодо невідповідності позивача займаній посаді, які би стали підставою для атестування, виявлено не було.
Відповідачами в ході судового розгляду справи не надано до суду документального підтвердження наявності передбачених ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для проведення атестації та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що щодо позивача виявлено ознаки службової невідповідності, наприклад за станом здоров'я чи у зв'язку із не виконанням службових обов'язків.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про безпідставність та протиправність проведення його атестування.
Аналізуючи наявність підстав для прийняття Атестаційною комісією Головного управління Національної поліції у м. Києві рішення про невідповідності позивача займаній посаді та наказ Національної поліції України щодо звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, суд зазначає про наступне.
Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Інструкції визначено, що у Національній поліції України створюються такі атестаційні комісії:
1) центральні атестаційні комісії, персональний склад яких затверджується наказом Національної поліції України.
До повноважень центральних атестаційних комісій належить проведення атестування всіх поліцейських.
2) атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.
До повноважень атестаційної комісії органу поліції належить проведення атестування поліцейських відповідних органів поліції.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції до складу атестаційних комісій входять: 1) у центральних атестаційних комісіях: голова комісії - Голова Національної поліції України або його перший заступник, або заступник; секретар комісії - особа, яку визначає Голова Національної поліції України.
У разі відсутності голови (секретаря) атестаційної комісії його обов'язки виконує член атестаційної комісії, який обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.
Пункт 4 розділу ІІ Інструкції передбачає що до зазначених вище атестаційних комісій можуть бути включені працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації.
Кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.
Поряд з цим, у відповідності до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.
Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.
Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.
Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Суд звертає увагу на те, що за приписами пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:
1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);
2) показники службової діяльності;
3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;
4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;
5) наявність заохочень;
6) наявність дисциплінарних стягнень;
7) результати тестування;
8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Згідно пунктів 17-20 розділу IV Інструкції атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.
Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.
Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.
У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.
Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.
Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.
Відповідно до змісту атестаційного листа ОСОБА_1, останній охарактеризований безпосередніми керівниками, а саме: начальником Головного управління Національної поліції у місті Києві та начальником слідчого управління Національної поліції у місті Києві виключно з позитивного боку. Відповідно до даного атестаційного листа ОСОБА_1 відповідає займаній посаді, володіє відповідними навичками та знанням законодавства, має позитивні показники роботи, вміло організовує роботу підлеглих.
За наслідками професійного тестування та тесту на загальні здібності та навички ОСОБА_1 набрав 74 бали (загальні здібності та навички 31 бал, знання законодавчої бази 43 бали). Кількість набраних балів дорівнює необхідному рівню знань та навичок, що дозволяють позивачу належним чином виконувати свої посадові обов'язки і які в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного п. 15 Розділу IV Інструкції.
До атестаційної комісії заступником начальника Головного управління Національної поліції у місті Києві - начальником слідчого управління та начальником Головного управління Національної поліції у місті Києві надано відносно позивача позитивну службову характеристику, відповідно до якої за період служби в органах внутрішніх справ та на займаній посаді позивач зарекомендував себе висококваліфікованим спеціалістом, умілим та ініціативним керівником і організатором. Відзначений високою працездатністю. Має добру теоретичну підготовку. Вміло використовує в практичній діяльності кримінальне, кримінально-процесуальне законодавство та нормативні акти, які регламентують діяльність правоохоронних органів. Постійно працює над вдосконаленням свого професійного рівня. Уміє зосередити зусилля колективу на виконанні службових завдань. Швидко аналізує оперативну обстановку та приймаю раціональні рішення щодо її стабілізації, виявляє професійну компетентність.
Згідно висновку ДФСУ №12219.9.26-59.12.03 від 06.11.2015 вартість майна вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел.
Суд вважає, що відповідачем 2 не надано доказів того, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач презентував себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.
З урахуванням викладеного суд вважає, що рішення (висновок) Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, прийняте без врахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки ОСОБА_1, не підтверджується належними доказами, а тому має бути скасоване як протиправне.
Також в ході судового розгляду справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення (висновок) Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 23.12.2015 року, з огляду про наступне.
Як встановлено п. 1 Розділу VІ Інструкції, до повноважень апеляційних атестаційних комісій північного регіону входить розгляд скарг поліцейських на висновки атестаційних комісій, які були створені в головних управліннях Національної поліції у м. Києві, Київській, Чернігівській, Житомирській, Вінницькій, Черкаській областях.
Разом з тим, пунктом 12 Розділу VІ Інструкції, апеляційна атестаційна комісія на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, шляхом відкритого голосування приймає рішення про відхилення скарги поліцейського або скасовує висновок відповідної атестаційної комісії та приймає новий висновок.
Пунктом 14 Розділу VІ Інструкції визначено, що висновки апеляційної атестаційної комісії заносяться до атестаційного листа, який підписують голова та секретар комісії, та протягом 5 робочих днів надсилаються для обов'язкового негайного виконання керівнику, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Всупереч приписів чинного законодавства, Апеляційною атестаційною комісією Північного регіону не надано доказів того, що вирішення скарги позивача відбулось всебічно, з урахуванням його ділових, професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, що свідчить про неправомірність рішення (висновку) Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 23.12.2015, зазначене в розділі V атестаційного листа, про відхилення скарги позивача.
Вирішуючи питання щодо правомірності наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10.02.2016 року № 117 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», суд виходив із наступного.
Пункт 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.
У свою чергу визначення терміну «службова невідповідність» Закон України «Про Національну поліцію» не надає; тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
Як вже зазначалось, метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю.
Однак, в межах даного спору відповідачами не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення. Суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, наприклад акт відповідного службового розслідування, документи, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень.
Статтею 57 Закону України "Про національну поліцію" визначено порядок проведення атестування поліцейських.
Частинами 3 та 5 цієї статті Закону України "Про національну поліцію" передбачено, що атестування проводиться атестаційними комісіями відповідно до порядку, який затверджується МВС України.
За загальним правилом під поняттям "порядок" треба розуміти виключно процедуру проведення.
Однак, Закон України "Про національну поліцію" не встановлює, що рішення атестаційної комісії породжує у керівника обов'язок введення його в дію.
Таким чином, з наведеного слідує, що керівник може і не погодитись з висновком атестаційної комісії.
Таке право (право вибору) йому надано законом (дискреційне право) і може бути обмежене лише шляхом внесення змін до Закону України "Про національну поліцію".
Пунктом 28 Розділу ІV Інструкції №1465 визначено, що керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.
Отже, припис підзаконного нормативно-правового акту звужує права керівника поліції, які встановленні законом, а тому таке звуження є невідповідністю Інструкції№1465 нормам Закону України "Про національну поліцію".
Відповідно до приписів частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, з наведеного слідує, що рішення атестаційної комісії органів поліції не породжує обов'язків для керівника.
Не зважаючи на це, рішення атестаційної комісії стало єдиною підставою звільнення позивача, адже будь-яких інших матеріалів, які б свідчили про службову невідповідність позивача немає.
Відтак, беручи до уваги незаконність проведення атестації позивача та безпідставність рішення атестаційної комісії, суд приходить до висновку, що звільнення позивача через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» відбулось незаконно, тому наказ Національної поліції України від 10.02.2016 року № 117 в частині звільнення ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.94 Закону України «Про національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про національну поліцію», проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи положення цієї статті Закону, до спірних правовідносин, які не врегульовані Законом, застосовуються положення трудового законодавства.
Зокрема, Законом не врегульовано питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні його за рішенням суду на роботі.
Питання щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу врегульовано ст. 235 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Суд вважає необхідним задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 79 507,2 грн.
Крім того, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; відтак постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1В на посаді заступника начальника управління - начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення (висновки) атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07.12.2015 року щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Визнати протиправним та скасувати рішення апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України від 23.12.2015 року щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10.02.2016 року № 117 о/с.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 79 507,2 грн.
Допустити негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління - начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур