14 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2022/16
Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусика А.Г.,
суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
за участю: представника апелянта - Кіпоренко Дмитра Леонідовича та представника відповідача - Красного Дмитра Миколайовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС-СТРОЙ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС-СТРОЙ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАС-СТРОЙ» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування повідомлень - рішень від 28 березня 2016 року №0000111402 та №0000131402.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись з постановою суду, ТОВ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 29 лютого 2016 року №100, 101 та наказу №112-12 ДПІ здійснило позапланову перевірку ТОВ, за результатами якої відповідач склав акт № 698/15-51-14-02/38951531 від 14 березня 2016 року "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "АТЛАС-СТРОЙ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року".
В даному акті встановлені, на ряду з іншим, наступні порушення ТОВ: пп14.1. 185 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.4 ст.44, п.137.1 ст.137, п.186.4 ст.186 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2015 рік на 63000,00 грн.; п.44.1 ст.44, п.189.4 ст.189, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 85310,00 грн., в т.ч. в червні 2015 року на суму ПДВ 19809,00 грн., в липні 2015 року на суму ПДВ 26050, 00 грн., в серпні 2015 року на суму ПДВ 11000,00 грн., в листопаді 2015 року на суму ПДВ 23844,00 грн., в грудні 2015 року на суму ПДВ 4607,00 грн..
На підставі акту перевірки відповідач склав податкові повідомлення - рішення від 28 березня 2016 року № 000013140 та № 0000111402.
Винесення вказаних повідомлень-рішень і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача, викладені в позовній заяві, є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.
Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальними умовами формування платником своїх валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів, та зв'язок господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2015 року між позивачем та ТОВ «МОДЕРН ФОРМ» було укладено договір від № 0806, за яким ТОВ «МОДЕРН ФОРМ» зобов'язується виконати роботу по укомплектуванню ланцюга тягового за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район с.Івківці, вул.Прилуцька 19. Також, за договором поставки, укладеним між позивачем та ТОВ «МОДЕРН ФОРМ» від 15 червня 2015 року № 1507-1, постачальник ТОВ «МОДЕРН ФОРМ» бере обов'язки по постачанню товару та матеріалів. Оплата проводиться на підставі рахунків представлених постачальником, які є невід'ємними частинами договору.
Крім того, 22 липня 2015 року між ТОВ та ТОВ «ТРАНС БУД ЛЮКС» було укладено договір №2207-1, за яким останній зобов'язується виконати роботу по укомплектуванню ланцюга тягового за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, с.Івківці, вул. Прилуцька,19.
Також, за договором поставки від 06 червня 2015 року № 0606-1, укладеним між ТОВ та ТОВ «ФРЕШ ТОРГ» суд встановив, що згідно з договором постачальник ТОВ «ФРЕШ ТОРГ» бере на себе обов'язки по постачанню товару та матеріалів. Оплата проводиться на основі рахунків, представлених постачальником, які є невід'ємними частинами договору.
Разом з тим, як під час проведення перевірки, так і протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції позивач не надав податкові накладні та рахунки відповідно до договору.
Окрім іншого, 23 та 30 листопада 2015 року між ТОВ та ТОВ «ГАММА ОЙЛ» було укладено договори поставки від № 2311/П та № 118, за яким ТОВ «ГАММА ОЙЛ» бере на себе обов'язки по постачанні товару та матеріалів. Однак, позивачем не надано ні під час перевірки, ні суду податкові накладні, рахунки та товарно-транспортні накладні.
Крім того, в матеріалах справи відсутні, а позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не було надано підтвердження фактичної здійснення оплати (крім платіжного доручення від 22 липня 2015 року №41 по відносинам з ТОВ «ТРАНС БУД ЛЮКС») позивачем за отримані товари та послуги по всім вищезазначеним контрагентам, що також свідчить про безпідставність формування валових витрат та податкового кредиту за вказаними господарськими відносинами.
Також, під час апеляційного розгляду представником позивача не було надано достатніх та ґрунтовних пояснень стосовно сутності отримуваних послуг з «укомплектування ланцюга тягового» та розрахунку вартості цих послуг.
Крім того, 13 жовтня 2015 року між позивачем та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір № 1310-11 про надання інформаційних послуг (вартість 500000, 00 грн.), за яким ФОП ОСОБА_4 бере на себе зобов'язання надати інформаційні послуги в обсязі та на умовах за даним договором, а ТОВ зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх. В той же час, ТОВ не було надано підтверджуючих документів щодо отримання послуг від ФОП ОСОБА_4, а саме актів здачі - приймання наданих послуг які, свідчать про результат виконаних послуг та їх відношення до господарської діяльності, та і будь-яких інших доказів надання цих послуг та їх суті.
Таким чином, враховуючи характер наданих послуг позивачу ФОП ОСОБА_4, а саме: маркетингова політика, медійний моніторинг, визначення напрямків розвитку бізнесу, тощо та приймаючи до уваги, що вартість вказаних послуг складала 500000,00 грн., колегія суддів приходить до висновку про відсутність розумної комерційної складової в діяльності ТОВ в даних спірних правовідносинах, недоведеність зв'язку вказаних операцій з господарською діяльністю ТОВ та і взагалі проведення цих операцій.
Також, справа містить виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.114), з якого вбачається, що основним видом діяльності ТОВ є будівництво житлових та нежитлових будівель.
Разом з тим, в даних спірних правовідносинах контрагенти позивача надавали останньому послуги з укомплектування ланцюга тягового, консультування, продавали товари (ланцюг тяговий спеціальний, муфта зворотного ходу), що жодним чином не співпадає з видами діяльності, зазначеними в зазначеній виписці, вказані послуги та товари (начебто виконані та отримані за договорами) за видами діяльності не є суміжними, не схожі за характером та сутністю, вимагають різні інструментарії при реалізації та різний набір кадрового складу працівників.
Також, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат навіть за наявності формально складених документів та/або сплати грошових коштів.
Отже, враховуючи всю сукупність доказів у справі, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не можуть вважатися належним підтвердженням фактичного здійснення господарських правовідносин позивача з контрагентами та використання вказаних послуг у власній господарській діяльності, не узгоджуються один з одним та, відповідно, не підтверджують правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, а будь-яких інших належних доказів в ході розгляду справи позивачем надано не було.
При цьому колегія суддів вважає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність доказів визнання такого договору недійсним або нікчемним, самі по собі не свідчать про реальність вчинення відповідної господарської операції, а також про придбання товарів та послуг саме з метою використання їх в господарській діяльності, якщо це не підтверджено відповідними, належним чином оформленими первинними документами.
В той же час, встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено, зокрема, відсутність реального вчинення цієї господарської операції чи її господарської мети.
Тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправними та скасування повідомлень - рішень від 28 березня 2016 року № 0000111402 та № 0000131402 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС-СТРОЙ» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.Г. Федусик
Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук