14 вересня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/1497/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Заступника прокурора Чернігівської області Калашнікова Руслана Станіславовича до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування розпорядження,
25.08.2016 Заступник прокурора Чернігівської області Калашніков Руслан Станіславович звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, в якому просить суд скасувати розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 16.03.2012 № 142 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що розпорядженням голови Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 16.03.2012 № 142 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки історико-культурного призначення в оренду строком на 5 років, орієнтовною площею 1,2 га, за рахунок земель запасу для ведення особистого селянського господарства на території Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. Проте, проект землеустрою вищевказаної ділянки ОСОБА_1 не розроблявся, земельна ділянка в оренду не передавалась, договір оренди на земельну ділянку не укладався, орендна плата за використання земельної ділянки не сплачувалась. Крім того, про відсутність у ОСОБА_1 наміру займатись веденням особистого селянського господарства свідчить і відсутність необхідної матеріально-технічної бази у достатній кількості (сільськогосподарської техніки). У зв'язку з чим, позивач вважає, що наявність не скасованого розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо вказаної земельної ділянки унеможливлює вирішення питання про надання її у користування інших осіб, з метою оплатного та ефективного використання.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, ОСОБА_1 причини неявки суду не повідомив.
Судове засідання проводилось у порядку, передбаченому статтею 41 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 12.01.2012 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 1,2 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу (землі історико-культурного призначення) на території Боромиківської сільської ради (а.с. 14).
За результатами розгляду вищевказаної заяви, розпорядженням голови Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 16.03.2012 № 142 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки історико-культурного призначення в оренду строком на 5 років, орієнтовною площею 1,2 га, за рахунок земель запасу для ведення особистого селянського господарства на території Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (а.с.16).
При цьому, як вбачається з листів Управління Держгеокадастру у Чернігівському районі Чернігівській області від 16.06.2016 № 10-28-99.3-3673/2-16, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 15.06.2016 № 10-25-0.3-16884/2-16, Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 13.06.2016 № 05-05/604, Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 08.08.2016 №03-18/85, Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 08.08.2016 № 462/9/25-22-17-00-15 проекти відведення земельної ділянки ні Управлінням Держгеокадастру у Чернігівському районі Чернігівській області, ні Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області не погоджувались, інформація щодо їх розроблення у останніх відсутня, земельна ділянка в оренду не передавалась, договір оренди на земельну ділянку не укладався, орендна плата за використання земельної ділянки не сплачувалась, у ОСОБА_1 відсутня необхідна матеріально-технічна база (сільськогосподарська техніка) (а.с.18-23).
Вважаючи оскаржуване розпорядження таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Так, у відповідності до статті 1 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Приписами статті 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно з частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Так, судом встановлено, що розпорядженням голови Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 16.03.2012 № 142 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки історико-культурного призначення в оренду строком на 5 років, орієнтовною площею 1,2 га, за рахунок земель запасу для ведення особистого селянського господарства на території Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (а.с.16).
Разом з тим, у відповідності до частини 3 статті 43 Закону України від 09.04.1999 №586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваннями чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, які стосуються недоцільності, неекономності та неефективності за очікуваннями та фактичними результатами розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівській області від 16.03.2012 № 142 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України встановлено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах, зокрема, забезпечення раціонального використання та охорони земель.
У свою чергу, про недоцільність, неекономність та неефективність за очікуваннями чи фактичними результатами подальшого існування розпорядження відповідача свідчить той факт, що воно залишається нереалізованим з моменту його прийняття - 16.03.2012 і до моменту звернення позивача до суду, тобто понад 4 роки.
Також, з матеріалів справи вбачається, що проект відведення земельної ділянки на території Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області в оренду ОСОБА_1 виготовлено не було, оскільки останній на затвердження ні Управлінню Держгеокадастру у Чернігівському районі Чернігівській області, ні Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області протягом 4 років не подавався; вказана в оскаржуваному розпорядженні земельна ділянка в оренду ОСОБА_1 не передавалася, а отже і договір оренди не укладався, орендна плата за використання земельної ділянки не сплачувалась (а.с.18-23).
За таких обставин та з урахуванням того, що оскаржуване розпорядження, яке є чинним, не реалізувало основну мету - ефективне та раціональне використання землі, є неекономним, оскільки не забезпечило надходження коштів до бюджету, є недоцільним, оскільки договір оренди на спірну земельну ділянку не укладено до цього часу, суд дійшов висновку про наявність підстав для його скасування та задоволення позовних вимог Заступника прокурора Чернігівської області Калашнікова Руслана Станіславовича.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, що, у свою чергу, спростовує твердження позивача у позовній заяві на необхідність стягнення з Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на його користь судового збору у розмірі 1378,00 грн.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Заступника прокурора Чернігівської області Калашнікова Руслана Станіславовича - задовольнити повністю.
Скасувати розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 16.03.2012 № 142 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства».
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя В.В. Падій