Апеляційне провадження №22-ц/796/12308/2016 Головуючий в 1 інстанції - Писанець В.А.
Доповідач - Желепа О.В.
13 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.
при секретарі Перетятько А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2016 року про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та виділ земельної ділянки в натурі, -
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та виділ земельної ділянки в натурі, як об'єктів права спільної часткової власності.
Крім того, представник позивача подав заяву, в якій просив суд забезпечити позов, шляхом:
заборони ОСОБА_3 надавати у користування, розпорядження, надавати в оренду третім особам частину будинку АДРЕСА_1 до винесення рішення у справі;
заборони ОСОБА_3 вчиняти перешкоди у користуванні майном належним ОСОБА_2 і членам її родини, та що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
заборони ОСОБА_3 та її представникам перетинати межі території земельної ділянки на якій розташовано майно ОСОБА_2 з боку дерев'яного будинку (споруди), тобто межі від літ. «Б» до літ. «В» та від літ. «А1» до літ. «Г1».
Посилався на те, що відповідач та залучені нею треті особи своїми діями унеможливлюють перебування ОСОБА_2 та її членів родини у будинку, створюють неможливі умови для життя.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2016 року в задоволені заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання про забезпечення позову задовольнити. В скарзі посилався на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначив, що судом порушено строки розгляду заяви про забезпечення позову встановлені ч. 1 ст. 151 ЦПК України. Судом проігноровані доводи позивача зазначені в заяві про забезпечені позову щодо загрози життю та здоров'ю позивачки та її родині. Судом не враховано наявність конфліктних та небезпечних для життя і здоров'я відносин між сторонами судового процесу, які також знайшли своє відображення у висновках Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві від 05 листопада 2015 року та 09 грудня 2015 року.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, який доводи скарги підтримав, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Згідно вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:
1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;
2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про забезпечення позову представник позивача не вказує жодних обставин, які б вказували, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, вимоги заяви щодо заборони відповідачу вчиняти дії направлені на обмеження позивача у реалізації нею права користування майном вказують на ознаки наявності спору між сторонами про усунення перешкод у користуванні майном, який може існувати в самостійному позовному провадженні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки останній відповідає встановленим обставинам та нормам процесуального закону, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до відповідача про поділ житлового будинку та виділ земельної ділянки в натурі, як об'єктів права спільної часткової власності.
Стороною позивача не мотивовано належним чином можливість задоволення заяви про забезпечення позову та не надано належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову до відповідача, а останній вживає заходів, які в подальшому можуть унеможливити виконання рішення суду.
Доводи скарги про порушення строку розгляду заяви про забезпечення позову на її правильність не впливають та не можуть бути підставою для її скасування.
Посилання в скарзі на конфліктність стосунків між співвласниками та наявність загрози для життя позивача не свідчить про наявність обставин, які давали б суду підстави задовольнити заяву позивача.
Позивач по справі не позбавлена можливості з приводу зазначених нею обставин, щодо загрози її життю, звернутись до компетентних органів для вирішення конфлікту.
Доводи скарги про неможливість вирішення спору шляхом укладення договору про поділ майна також на правильність постановленої ухвали не впливають.
Позов відповідно до вищенаведених процесуальних норм забезпечується, лише в разі наявності загрози для виконання майбутнього рішення по справі.
Позивач ні в своїй заяві ні в апеляційній скарзі не навів обставини, які свідчать про неможливість виконання рішення суду про поділ будинку та земельної ділянки в натурі.
Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.
При цьому, колегія суддів роз'яснює позивачеві, що в разі виникнення реальних обставин, які можуть утруднити або унеможливити виконання судового рішення та наявності відповідних доказів про відчуження належного відповідачеві майна, позивач не позбавлений права на звернення до суду з повторною заявою про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді: