ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 вересня 2016 року № 826/7241/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації
доОСОБА_1
про стягнення коштів у розмірі 18473,49 грн,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації 18473,49 грн - витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем було порушено положення Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, а тому просить стягнути з відповідача витрати у розмірі 18473,49 грн.
Сторони у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви, оскільки вказаний строк було пропущено з незалежних від позивача причин, так як Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації є складовою частиною ЗС України та підпорядкований Міністерству оборони України, є бюджетною установою, фінансування ЗС України, як визначено ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України» здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету, призначених для фінансування Міністерства оборони України. У зв'язку зі складною політичною та економічною ситуацією в країні Державна казначейська служба України в м. Києві через відсутність коштів лише 27.04.2016 сплатила у належному розмірі передбачений судовий за подання позовної заяви.
Суд, з урахуванням наведеного, прийшов до висновку про необхідність поновлення строку на подання позовної заяви.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.06 2013 №509-р «Про утворення Державного університету телекомунікації», наказу Міністерства освіти і науки України від 30.07.2013 №1049 «Про утворення Державного університету телекомунікації», спільного наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства оборони України від 08.08.2013 №1134/543 «Щодо особливостей діяльності Державного університету телекомунікації», наказу начальника Військового інститут від 01.10.2013 № 195, Військовий інститут телекомунікації та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (далі ВІТІ НТУУ «КПІ») було перейменовано у Військовий інститут телекомунікації та інформатизації Державного університету телекомунікацій (далі - ВІТІ ДУТ).
У подальшому у Військовому інституті відбулась реорганізація згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2015 №94 «Про реорганізацію та утворення військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів», спільного наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства оборони України від 04.06.2015 року №252 590 «Про заходи щодо реорганізації та утворення військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів», наказу начальника Військового інститут від 02.06.2015 №107 ВІТІ ДУТ перейменовано у Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації (далі - ВІТІ). Отже, ВІТІ є правонаступником ВІТІ НТУУ «КПІ» та ВІТІ ДУТ.
Відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999 №1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади» та Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» до системи органів державної влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації.
Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Указу Президента України № 888/97 від 21.08.1997 «Про затвердження Положення про Міністерство Оборони України» та вказаного Положення про Міністерство оборони України, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення, вжиття державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництво Збройними Силами України їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.
Відповідно до п.п. 18, 20 цього Положення Міністерство оборони України утворює, реорганізує і ліквідує у встановленому порядку підприємства, установи, організації, контролює їх діяльність та керує економічною та фінансовою роботою в Збройних Силах України.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у Збройних Силах України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби ЗС України, затверджених Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби ЗС України» від 24.03.1999) надано повноваження виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.
Також, як зазначено у ст. 13 Закону України «Про оборону України», Збройні Сили України організаційно складаються з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів.
Статтями 3, 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» передбачено, що Міністерство Оборони України є органом державного управління ЗС України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони, а суб'єктами господарської діяльності у ЗС України є військові об'єднання, частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів держбюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банку, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Також відповідно до ст. 8 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» кошти, одержані від здійснення військовими частинам (установами організаціями, підприємствами Міністерства оборони України) господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону, відповідно до кошторису Міністерства оборони України, при цьому порядок їх обліку визначається Міністерством фінансів України та Міністерством оборони України.
Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації є складовою частиною ЗС України, підпорядкований Міністерству оборони України і перебуває на утриманні Державного бюджету.
Фінансування Збройних Сил України, як визначено ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому ВІТІ, як структурний підрозділ Міністерства оборони України, у відповідності до вищевказаного Положення, також фінансується за рахунок державного бюджету.
Основні фонди, обігові кошти управління Інституту є державною власністю, належать до сфери управління Міністерства оборони України, закріплені за управлінням на праві оперативного управління.
Начальник ВІТІ несе повну відповідальність за його стан та діяльність, ефективне використання закріпленого за ним державного майна, витрачання грошових коштів, контроль за виконанням договірних зобов'язань, тому для захисту порушеного права ВІТІ уповноважений виступати стороною в господарському суді, оскільки згідно вимог ст.ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому частини (установи) та зобов'язаний вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині (установі), для чого діяти у відповідності із законом.
Інтереси держави є оціночним поняттям і їх захист закріплюється як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, і в їх основі є потреба у здійснені загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій (програм) у тому числі - спрямованих на захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання описової частини рішення Конституційного Суду України № 3-РП /99 від 08.04.1999.
Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України держава може вбачати свої інтереси не тільки в діяльності державних органів, а і в діяльності інших суб'єктів господарювання, в тому числі - державних установ та організацій.
Статтею 25 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ передбачено порядок підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах офіцерського складу.
Так, зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів для здобуття певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу (яким виповнилося 18 років), військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання);
Установлення правових відносин між курсантами, яким не виповнилося 18 років, і державою здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Курсанти в разі дострокового розірвання контракту відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Курсанти чоловічої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів (за винятком випадків, передбачених пунктами "б", "г", "д" чи "з" ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ), направляються у військові частини для подальшого проходження військової служби, якщо вони не вислужили встановленого строку строкової військової служби.
При цьому у строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість:
- строкової військової служби до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів;
- військової служби за контрактом до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів;
- військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів із розрахунку два місяці служби (навчання) за контрактом - за один місяць строкової військової служби.
- курсанти чоловічої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів відповідно до пунктів "б", "г", "д" чи "з" ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, направляються у районні (міські) військові комісаріати за місцем проживання для взяття на військовий облік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 затверджено «Порядок відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» (далі Постанова), на виконання якої 16.07.2007 прийнято «Порядок розрахунку витрат пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого спільним наказом Міністра оборони України, Міністра фінансів України, Міністра внутрішніх справ України. Міністра транспорту та зв'язку України та ін. №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Наказ).
Згідно п. 5 зазначеної Постанови витрати на навчання відшкодовуються в повному обсязі курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.
Пунктом 6 Постанови передбачено, що витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців за відповідною військовою спеціальністю.
Відповідно до вимог ст. 23 Закону України від 04.04.2006 «Про внесення змін до Закону України Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 18.06.1999 строк військової служби в календарному обчисленні становить - до 18 місяців.
Як встановлено судом, з 01.08.2011 ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий 23.02.2010 Гагаринським РВ УМВС України в м. Севастополі, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) наказом начальника Військового інституту від 01.08.2011 №145 зараховано курсантом першого курсу та поставлено на всі види забезпечення по курсантській нормі.
Між відповідачем та Міністерством оборони України 01.09.2012 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язаний проходити військову службу (навчання) у ВІТІ, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів і начальників, свої службові обов'язки. Після закінчення навчання він повинен був проходити військову службу в Міністерстві оборони України на посадах офіцерського складу протягом 5 років.
Наказом начальника Військового інституту від 07.04.2014 №70 ОСОБА_1 відраховано зі списків інституту у зв'язку із розірванням контракту.
Тобто, відповідач, всупереч вимог ст. 526 ЦК України порушив умови контракту та відповідно ст. 623 ЦК України повинен відшкодувати позивачу завдані збитки.
Збитками в даному випадку є витрати, пов'язані з навчанням і утриманням відповідача у ВІТІ, які складаються з різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за період з 01.08.2011 по 07.04.2014.
З наявних в матеріалах справи довідок, розрахунків та списків слідує, що загальна сума витрат на утримання ОСОБА_1 у ВНЗ складає 18 473,49 грн., з яких витрати, пов'язані з послугами харчування протягом навчання - 10 791,68 грн., з речовим забезпеченням - 3 896,81 грн., з грошовим забезпеченням - 3 256,00 грн., по медичному забезпеченню - 529,00 грн.
Крім того, як убачається з наявної в матеріалах справи фотокопії Гарантійного листа, ОСОБА_1 зобов'язувався відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням в інституті, які складаються із грошового, продовольчого, речового, медичного забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки.
Станом на час розгляду справи відповідачем самостійно не відшкодовано вказану суму витрат та не надано суду доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.
Враховуючи наведене вище та те, що витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 у ВНЗ у сумі 18 473,49 грн відповідачем не відшкодовано, те, що заборгованість у вказаному розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (код ЄДРПОУ 24978555) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у сумі 18473, 49 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 49 коп.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур