14 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Лященко Н.П.,
Гуменюка В.І.,
Сімоненко В.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Волинської області від 12 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя,
Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 2 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив, установивши, що: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності належить 1/4 частка автомобіля Сhevrolet Aveo; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на праві власності належить 3/4 частки цього автомобіля.
Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 12 листопада 2015 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_4, на вказане рішення суду першої інстанції повернув особі, яка її подала.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 9 грудня 2015 року відмовила ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень апеляційної і касаційної інстанцій та направлення справи на розгляд до апеляційного суду з передбачених пунктами 2 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстав - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме статті 292 ЦПК України та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 та 20 квітня, 1 червня 2016 року та постанови Верховного Суду України від 3, 17 лютого, 25 травня 2016 року.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пунктів 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
У справі про перегляд якої подано заяву, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що в цій справі суд не вирішував питання про права та обов'язки ОСОБА_4, а спірні правовідносини, які виникли між подружжям, стосуються поділу їх майна і не стосуються прав та інтересів інших осіб.
Разом з тим у справах, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 та 20 квітня, 1 червня 2016 року, наданих заявником для порівняння, суд касаційної інстанції приймаючи до розгляду скарги осіб, які не брали участі у справах, встановив, на підставі наявних доказів у справах, що оскаржувані рішення судів порушують їх права.
Отже, у справах наявні різні фактичні обставини встановлені судами, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права.
Висновки зроблені Верховним Судом України у постановах від 3 та 17 лютого 2016 року щодо застосування вказаних заявником норм процесуального права не суперечать висновкам суду касаційної інстанції у справі про перегляд якої подано заяву.
Постанова Верховного Суду України від 25 травня 2016 року, на яку посилається заявник у своїй заяві, не є прикладом неоднакового застосування зазначених норм процесуального права, оскільки будь-яких висновків з цього питання не містить.
Посилання заявника на пункт 4 частини 1 статті 355 ЦПК України є безпідставним, оскільки в його заяві відсутні посилання на неоднакове застосування норм матеріального права.
За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя до провадження Верховного Суду України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Н.П. Лященко
В.І. Гуменюк
В.М. Сімоненко