Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.
Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.
20 вересня 2016 року справа №805/1514/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі №805/1514/16-а за позовом ОСОБА_3 до Мар»їнської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач просив поновити його на посаді в Мар»їнській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, визнавши звільнення, що відбулось 01.04.2016 року, незаконним; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2016 року по день поновлення на роботі.
В обґрунтування позову зазначив, що є інвалідом 3-ї групи за загальним захворюванням.
01.04.2016 року за ініціативою роботодавця позивач звільнено з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку із скороченням чисельності та штату працівників.
Звільнення є незаконним, оскільки наказ про звільнення позивача не був погоджений з юридичним відділом та профспілковим органом.
Відповідач всупереч вимогам трудового законодавства не пропонував іншу роботу в інспекції. Також відповідач повинен виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову, прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги, що позивачу не було запропоновано перевестися за його згодою на іншу роботу в межах Фіскальної Служби України.
Суд не перевіряв, чи давав профспілковий комітет згоду на звільнення позивача.
Тобто, відповідач порушив порядок звільнення, передбачений для п.1 ст.40 Кодексу Законів України про працю.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_3 в період з 21.02.2002 року по 01.04.2016 року працював В Мар»їнській об»єднаній державній податковій інспекції (а.с.11-12).
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №374346 від 16.04.2013 року позивач є інвалідом третьої групи (загальне захворювання) (а.с.16).
Наказом в.о.начальника Мар»енської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області №10 від 21.01.2016 року введено в дію організаційну структуру та штатний розпис Мар»їнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (а.88-96)
01.02.2016 року позивача під підпис попереджено про наступне вивільнення з займаної посади з 01.04.2016 року згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке вмотивоване забезпеченням виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №840 «Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 року №85» та наказу ДФС від 02.11.2015 року №834 «Про затвердження плану заходів із скорочення штатної чисельності працівників державної фіскальної служби», відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, а також наказу Марїнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 27.01.2016 року №10 «Про введення в дію структури та штатного розпису» (а.с.13)
Наказом Мар»їнської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 01.04.2016 року №23-о «Про звільнення працівників» державного інспектора координаційно-моніторингового відділу Мар»їнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_3 звільнено з 01.04.2016 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку зі скороченням чисельності та штату. (а.с.121)
Правовідносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулюються Законом України «Про державну службу». Цей Закон визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється у випадках, зазначених цією статтею, та за загальними підставами, передбаченими Кодексом законів про працю України.
Оскільки припинення публічної служби внаслідок скорочення штатів публічного органу цим Законом не врегульовано, тому в даному випадку застосуванню підлягають норми Кодексу законів України про працю.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Як визначено ч.2 ст.40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 року №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №840 «Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 року №85») затверджено граничну чисельність працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади згідно з додатком 1.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до наказу ДФС від 02.11.2015 року №834 «Про затвердження плану заходів із скорочення штатної чисельності працівників державної фіскальної служби» наказом Мар»їнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 27.01.2016 року за №10 введено в дію організаційну структуру та штатний розпис Мар»їнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, відповідно до якої штатна чисельність відділу моніторингу доходів та обліково-звітних систем становить 4 одиниці: 1 одиниця начальник відділу, 3 одиниці головний державний інспектор. При цьому посада державний інспектор координаційно-моніторингового відділу в даному штатному розкладі скорочена (а.с.84,89)
За штатним розписом на 2015 рік координаційно-моніторинговий відділ становив 6 одиниць: 1 одиниця начальник відділу, 3 одиниці головний державний інспектор, 1 одиниця старший державний інспектор, 1 одиниця державний інспектор. (а.с.92)
Тобто наявне скорочення чисельності або штату працівників координаційно-моніторингового відділу Мар»їнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (відділ моніторингу доходів та обліково-звітних систем).
Крім цього, за штатним розписом на 2016 рік штатна чисельність становить 75 одиниць, тоді як за статним розписом на 2015 рік штатна чисельність становила 125 одиниць.
Таким чином, у відповідача фактично відбулись зміни в організації виробництва і праці, що обумовили скорочення чисельності та штату працівників, зміни у їх складі за функціями, посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
При цьому факт ліквідації структурних підрозділів відповідача звичайно не є його ліквідацією, проте ліквідація структурних підрозділів є формою зміни в організації виробництва і праці. Скорочення чисельності та штату працівників є самостійною ознакою змін в організації виробництва і праці, яка не обов'язково повинна поєднуватись з ліквідацією підприємства, установи чи організації чи іншими випадками, переліченими в п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Порядок вивільнення працівників визначено у ст.49-2 КЗпП України, за приписами якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
За приписами ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
З огляду на матеріали справи судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем додержано порядок вивільнення ОСОБА_3, якого своєчасно попереджено про звільнення за 2 місяці, у відповідача були відсутні наявні вакантні посади, які б можливо було запропонувати позивачу, оскільки посада ОСОБА_3 скорачувалась, а рівнозначної посади в штатному розписі на 2016 рік не передбачалося.
Судова колегія не приймає посилання апелянта, що відповідач повинен був запропонувати йому роботу на іншу посаду в межах Фіскальної Служби України, оскільки порядок звільнення, передбачений для п.1 ст.40 Кодексу Законів України про працю, додержується в межах однієї юридичної особи та її структурних підрозділах, а не взагалі по всій системі податкового органу України.
Щодо переважного права залишення на работі, судова колегія зауважує, що наявність інвалідності за загальним захворюванням за нормами трудового законодавства не надає переваги в залишенні на роботі в разі звільнення за п.1 ст.40 КЗпП.
При цьому судова колегія зазначає, що оцінка кваліфікації працівників та продуктивності їх праці є прерогативою безпосередньо керівника підприємства і не може бути замінена оцінкою іншої особи, у тому числі й суду.
Суд апеляційної інстанції також не приймає доводи позивача, що його звільнили без погодження з профспілковим органом, оскільки відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Таким чином, порядок звільнення позивача, передбачений Кодексом законів про працю України, відповідачем дотриманий, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі №805/1514/16-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі №805/1514/16-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Суддя-доповідач І.Д. Компанієць
Судді Д.В.Ляшенко
Л.В.Ястребова