13 вересня 2016 року
справа № 808/531/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі № 808/531/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Запорізької митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кліон” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнання протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000196/2 від 12.08.2015 року Запорізької митниці ДФС, визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00396 від 12.08.2015 року Запорізької митниці ДФС. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що до Запорізької митниці ДФС заявлено до митного оформлення товар - морожений оселедець цілий, митна вартість якого була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, відповідачем були прийняті спірне рішення та картка відмови в прийнятті митної декларації, які позивач вважає такими, що суперечать вимогам діючого законодавства, оскільки ним були подані усі документи для підтвердження митної вартості товару.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду, Запорізька митниця ДФС звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт зазначає, що подані декларантом документи на підтвердження митної вартості товарів, не підтверджують заявлену митну вартість та містять розбіжності.
У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, між позивачем та Пелагос П/Ф, Фарерські острови (Постачальник) укладено Контракт № 230F/2015Р від 14.07.2015 року на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах, визначених сторонами, і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - риба ціла морожена оселедець. Згідно Інвойсу постачальника від 03.08.2015 року №SDA140376 товар постачався за ціною 1,04 доларів США за кг, на умовах FСА Клайпеда, Литва. Для здійснення митного оформлення товару 11.08.2015 року позивачем по електронній системі "MD Office™. МDDeclaration" до М/п "Запоріжжя - центральний" Запорізької митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/ (додатковий реєстраційний номер митниці 013205) довідковий № 4754 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 458946,63гривень (тобто 22,58 грн. або 1,06 доларів США за 1 кг). Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Разом з ВМД позивачем був наданий пакет необхідних документів (згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України): контракт № 230F/2015Р від 14.07.2015 року; Інвойс від 03.08.2015 року № SDA140376; Калькуляція постачальника від 03.08.2015 року; прайс-лист від 31.07.2015 року; міжнародна товарно-транспортна накладна № 473750 від 06.08.2015 року; довідка про транспортні витрати №24 від 06.08.2015 року; договір суборенди транспортного засобу №09/12/14-2 від 09.12.2014 року, договір міжнародного експедирування №МЭ/7С/2-15 від 20.04.2015 року, Дублікат ветеринарного свідоцтва від 10.08.2015 року серії ЄРД-00 № 089974; Ветеринарний (санітарний) сертифікат від 06.08.2015 року №LТ 0177594/L2-8410; Сертифікат походження № ВС29087 від 03.08.2015 року; Сертифікат якості № 79-2015 від 03.08.2015 року; експортна декларація № 15LTLUB000EK014656 від 06.08.2015 року,
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Кліон” при здійснені митного оформлення товару надано усі необхідні документи, які доводять можливість застосування митної вартості за ціною договору (основний метод).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності. У відповідності до статті 53 Митного кодексу України, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання (за наявності) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації, 2) каталоги, специфікації виробника товару, 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товару. Декларантом додатково надано Експертний висновок Запорізької ТПП від 10.08.2015 року № ОИ-396, Лист постачальника від 12.08.2015 року, Лист експедитора від 12.08.2015, Інформаційне повідомлення від митного центру інформаційних систем від 05.08.2015 року. Відповідач прийшов до висновку, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару. Відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним методом з розрахунку 1,4 доларів США за 1 кг товару. У зв'язку з вказаним, відповідачем прийнято рішення №112050000/2015/000196/2 від 12.08.2015 року про коригування митної вартості товарів та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00396 від 12.08.2015 року.
13.08.2015 року на підставі рішення митного органу декларант оформив нову ВМД по формі МД-2 №112050000/2015/013371, сплативши митні платежі, товар випущено у вільний обіг.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15.
Як вбачається з оскаржуваних рішень, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця ДФС дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
Щодо зауваження відповідача про те, що в наданій до митного оформлення копії експертної декларації країни відправлення № 15LTLUB000EK014656 від 06.08.2015 року зазначено неповне найменування товару, а саме, не повністю зазначено назву, не вказано цілий оселедець чи ні, та не зазначено розмір, що не відповідає даним Інвойсу № SDA140376 від 03.08.2015 року та судячи з наданої калькуляції б/н від 03.08.2015 року суттєво впливає на формування ціни на товар, а також в вищезазначеній декларації країні відправлення відсутні умови поставки, вартість товару та валюта (2003,30 EUR) не відповідає вартості товару та валюті в Інвойсі № SDA140376 від 03.08.2015 року (2184,00 USD) слід зазначити, що в наданому позивачем до митного органу листі компанії UAB «Green Transport» від 12.08.2015 року зазначено, що в експортній декларації № 15LTLUB000EK014656 від 06.08.2015 року у гр. 31 зазначено латинське найменування продукції, відвантаженої для Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон», яке відповідає найменуванню продукції, вказаному у сертифікаті походження № ВС29087 від 03.08.2015 року та у ветеринарному сертифікаті № LT0177594/L2-8410 від 06.08.2015 року (а.с. 49-50).
Пунктом 5.1 контракту визначено, що ціни на товари визначаються у доларах США або в Євро і зазначаються в інвойсах на кожну партію товару.
Стосовно встановленої митним органом розбіжності про те, що відповідно до умов пункту 5.1 контракту від 14.07.2015 № 230F/2015R вартість товару включає в себе вартість упаковки, маркування, доставку відповідно до умов Інкотермс, оформлення товаросупровідних документів, податки та збори в країні продавця. Надана до митного оформлення калькуляція б/н від 03.08.2015 року містить витрати, що не зазначені в відповідному пункті контракту (заморожування, маржа компанії), а контракт, в свою чергу, містить витрати, що не зазначені в калькуляції (оформлення товаросупровідних документів, податки та збори в країні продавця) слід зазначити, що компанія постачальника листом від 12.08.2015 року надала пояснення щодо заповнення калькуляції та про зазначення в ній всіх витрат, в якому повідомлено, що у калькуляції б/н від 03.08.2015 року детально зазначені всі складові вартості товару, в т.ч. маржа та заморожування. Такі складові вартості як оформлення товаросупровідних документів, податки та збори, зазначені в п. 5.1 контракту №230F/2015Р від 14.07.2015 року, входять до складу інших витрат та зазначені в п. 3 калькуляції (а.с.47-48).
На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару також надано експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-396 від 10.08.2015 року, відповідно до якого: ринкова вартість товару морожений оселедець цілий, за період липень серпень 2015 року, на умовах поставки FCA Клайпеда, Литва, складала: мінімальна ціна 0,97 долари США/кг та максимальна 1,09 долари США/кг. Позивачем імпортувався товар морожений оселедець цілий, на умовах поставки FCA Клайпеда, Литва, за ціною, що відповідає рівню цін на світовому ринку.
Таким чином, аналізуючи вище викладені обставини адміністративної справи колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відповідачем не було надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі № 808/531/16 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко