06 вересня 2016 рокусправа № 804/15263/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.
за участю представників:
позивача: - ОСОБА_1 дов від 20.10.2015
відповідача1: - Близно О.Г. дов від 18.07.2016
відповідача2: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року
у справі № 804/15263/15
за позовом ОСОБА_4
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.25) просила:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемним договору банківського владу (депозиту) №004-03725-250215 «Найкращий від Миколая» від 25.02.2015, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4, оформлені листом №8821/311 від 23.09.2015;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_4, як вкладника, який має право на відшкодування за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та включити ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу (депозиту) №004-03725-250215 «Найкращий від Миколая» від 25.02.2015;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_4 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 132947,66грн за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу (депозиту) №004-03725-250215 «Найкращий від Миколая» від 25.02.2015, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2015 року позивача листом №8821/311 від 23 вересня 2015 року було повідомлено про визнання договору №004-03725-250215 від 25.02.2015 року нікчемним. Така інформація свідчить про автоматичне не включення позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду. Дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» щодо визнання нікчемними операцій по перерахуванню коштів на депозитний рахунок позивача та не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк» для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування банківського вкладу протиправними.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року задоволено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не наведено достатніх обставин для визнання нікчемним договору строкового банківського вкладу №004-03725-250215 від 25.02.2015, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» та не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. За висновком суду першої інстанції позивач має право на включення його до загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач-1 - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідач-1 зазначає, що оскаржувані дії відповідають вимогам ст.ст. 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є правомірними.
Відповідно до укладеного договору банківського вкладу на відкритий позивачем депозитний рахунок надійшли кошти у валюті - долари США шляхом так званого «дроблення» великого депозиту іншого клієнта банку, а саме фізичної особи ОСОБА_5, що підтверджується витягом з реєстру операцій та свідчить, що ці операції не передбачали фактичного переміщення «реальних» грошових коштів та здійснювались за рахунок внутрішньо банківських проводок. Ця обставина свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами Банку сум, що перевищують суми гарантованого відшкодування за проведеними операціями, а отже їх нікчемність. Крім того, зазначена операція з перерахування грошових коштів з рахунку фізичної особи ОСОБА_5 на поточний рахунок позивача суперечить постанові правління Національного Банку України №365 від 16.09.2013 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунку фізичних осіб в межах України», оскільки безготівкове перерахування коштів в іноземній валюті можливе лише з інших власних рахунків або шляхом внесення грошових коштів у касу банку. Фактично кошти на рахунок позивача вносилися третіми особами шляхом безготівкового перерахування, що є порушенням умов договору.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, також пождав апеляційну скаргу відповідач-2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідач-2 зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що під час перевірки уповноваженою особою в межах наданих їй повноважень виявлено та зафіксовано, що кошти на депозитний рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли шляхом безготівково переказу коштів в доларах США від власника великого вкладу, яка не є стороною депозитного договору, внаслідок «розбивки» його вкладу з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання ФГВФО на відшкодування грошових коштів за рахунок держави. Дана операція прямо суперечить п. 10.19 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» №492 від 12.11.2003, що не було враховано судом першої інстанції. Отже позивач є вкладником Банку на підставі договору банківського вкладу, який за прямими приписами Договору та ст..228 ЦК України, є нікчемним правочином.
Крім того, оскільки позивач не був включений уповноваженою особою до Переліку вкладників, Фонд гарантування не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню його до Загального реєстру та виплати відшкодування, тому позовні вимоги до відповідача-2 є безпідставними.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач-2 повідомлений судом належним чином.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягає на доводах і вимогах, викладених в апеляційній скарзі. .
Представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, провадження в адміністративній справі підлягає закриттю внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 25.02.2015 між позивачем - ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №004-03725-250215. За умовами договору банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1, сума вкладу складає 4950,00 доларів США, строк розміщення вкладу складає із моменту зарахування вкладу по 26.05.2015, додаткові внески коштів до суми вкладу не допускаються, процентна ставка складає 5,5% річних у доларах США.
25.02.2015 між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк» укладено додаткову угоду №1 до договору №004-03725-250215 від 25.02.2015банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, якою внесено зміни до п.1.8 ст. 1 Договору, а саме: передбачено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п.5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений.
25.02.2015 на поточний рахунок № НОМЕР_1, відкритий ПАТ «Дельта Банк» перераховано грошову суму у розмірі 4950,00 доларів США з призначенням платежу Переказ коштів від ОСОБА_5, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №46450439 від 25.02.2015.
30.10.2014 Національним банком України винесено Постанову № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою, крім іншого, заборонено проведення будь-яких операцій за чинними договорами, в результаті яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб.
Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51 запроваджена строком з 03.03.2015 по 02.06.2015 тимчасова адміністрація та призначена уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк». Згодом строки здійснення тимчасової адміністрації продовжено до 02.10.2015.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 прийняте рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації AT «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочата процедура ліквідації AT «Дельта Банк» та призначена уповноважена особа Фонду - Кадиров В.В., строком на 2 роки з 05.10.2015 до 04.10.2017 включно.
Листом Тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» від 23.09.2015 № 8821/311 позивач повідомлений про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №004-03725-250215 від 25.02.2015 (а.с.16).
Перевірка означеного Договору №004-03725-250215 банківського вкладу (депозиту) здійснювалася на виконання Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» № 408 від 29.05.2015 та на виконання рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 174/15 від 27.07.2015.
Перевірці підлягали договори (правочини) за вкладними операціями, передані на розгляд Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» Комісією з перевірки вкладів фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк», відповідно до протоколу від 14.09.2015.
За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між ПАТ «Дельта Банк» та фізичними особами-клієнтами Банку. Комісія дійшла до висновку, що умови Договору №004-03725-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25.02.2015, укладений між Банком та фізичною особою після 16 січня 2015 року включно, за яким здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами Банку, надають кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами, а отже - такі Договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб». Комісія вирішила затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Тимчасовою адміністрацією ПАТ «Дельта Банк» 16.09.2015 винесений наказ № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями», яким вирішено застосувати наслідки нікчемності Договору №004-03725-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25.02.2015, що є нікчемним з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Оскаржуючи дії відповідачів, позивач у даній справі виходив з того, що дії уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним укладеного з ПАТ «Дельта Банк» договору банківського вкладу та не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування за вкладами, та дії Фонду щодо не включення до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є протиправними, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.
Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд вважає, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч.1 ст.3 КАС України).
Отже публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За правилами ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство.
Частиною 3 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-ХІІ передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. №2121-ІІІ передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
Відповідно до ст.77 вказаного Закону № 2121-III, якою врегульовано питання відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, банк може бути ліквідований:
1) за рішенням власників банку;
2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.
Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.
Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За визначенням в ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012, ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду (ч.2 ст.3 Закону №4452-VI)..
Відповідно до ч.1 ст.4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Одночасно відповідно до ст.35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI Фонд є тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників). Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.
При цьому вказаний Закон № 4452-VI, врегульовуючи процедуру ліквідації банку, наділяє Фонд та уповноважену особу Фонду певними повноваженнями під час здійснення ліквідації банку.
Зокрема, відповідно до ст.48 цього Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження:
1) здійснює повноваження органів управління банку;
2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;
4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб;
5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю;
6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх;
7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню;
8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону;
9) здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом;
10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).
Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку.
Отже, враховуючи наведені норми в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що у спірних правовідносинах Фонд як ліквідатор банку ПАТ «Дельта Банк» та уповноважена особа Фонду не виконує владних управлінських функцій.
З огляду на викладене, а також враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що на даний спір, який виник на стадії ліквідації (банкрутства) банку ПАТ «Дельта Банк», не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Даний спір, який виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з постановою Верховного Суду України від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, яка відповідно до ст.244-2 КАС України враховується апеляційним судом при застосуванні таких норм права.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись вимогами ч.1 ст.203 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст.155 і 157 цього Кодексу.
Зважаючи на той факт, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення спору, постанову суду першої інстанції слід скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.
Керуючись ст.198, ст.ст.157, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року у справі № 804/15263/15 скасувати.
Провадження в адміністративній справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко