33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"15" вересня 2016 р. Справа № 903/11/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Олексюк Г.Є. ,суддя Василишин А.Р.
при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" на ухвалу господарського суду Волинської області від 09.08.2016 року у справі № 903/11/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Термолітмаш"
до публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод"
про стягнення 848 129,60 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився
Ухвалою господарського суду Волинської області від 09.08.2016 року у справі №903/11/14 (суддя Якушева І. О.) залишено без задоволення заяву публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" про ухвалення додаткового рішення у справі №903/11/14.
В обґрунтування ухвали, суд зазначив, що задовольняючи апеляційну скаргу ПАТ "Нововолинський ливарний завод", скасовуючи рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2014 року та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 07.04.2014 року вирішив питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, постановив стягнути з ТОВ "Термолітмаш" на користь ПАТ "Нововолинський ливарний завод" 4916,47 грн. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги. Однак, в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 року у справі №903/11/14 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року було скасовано, з огляду на що правові підстави для ухвалення місцевим судом додаткового рішення, у зв'язку із не вирішенням ним під час ухвалення рішення від 11.06.2015 року питання щодо розподілу судового збору в сумі 4916,47 грн. за подання апеляційної скарги, відсутні. Також, суд зазначив, що оскільки фактично судову експертизу проведено не було, заява ПАТ "Нововолинський ливарний завод" про стягнення з ТОВ "Завод Термолітмаш" на користь ПАТ "Нововолинський ливарний завод" витрат на проведення судової експертизи в розмірі 25000 грн. до задоволення не підлягає.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, відповідач ПАТ "Нововолинський ливарний завод" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Волинської області у справі №903/11/14 від 09.08.2016 року скасувати в частині залишення без задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судового збору у розмірі 4916,47 грн., задоволити заяву ПАТ "Нововолинський ливарний завод" про ухвалення додаткового рішення у справі №903/11/14 про стягнення з ТОВ "Завод Термолітмаш" на користь відповідача судового збору у розмірі 4916,47 грн., стягнути з ТОВ "Завод Термолітмаш" на користь ПАТ "Нововолинський ливарний завод" судові витрати за подання даної апеляційної скарги у розмірі 1378,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням ст. 49, 88 ГПК України, оскільки при винесенні господарським судом Волинської області рішення від 11.06.2015 року за результатами нового розгляду справи №903/11/14 в позові ТОВ "Завод Термолітмаш" відмовлено повністю, а тому судові витрати відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України потрібно покласти на позивача.
14.09.2016 року на електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ПАТ "Нововолинський ливарний завод" надійшли уточнення до апеляційної скарги, в яких апелянт просить задоволити заяву ПАТ "Нововолинський ливарний завод" про ухвалення додаткового рішення у справі №903/11/14 про стягнення з ТОВ "Завод Термолітмаш" на користь ПАТ "Нововолинський ливарний завод" судового збору у розмірі 4916,47 грн. та судових витрат на проведення експертизи в розмірі 13357,60 грн. Зокрема, апелянт зазначає, що під час розгляду справи №902/11/14 ПАТ "Нововолинський ливарний завод" поніс судові витрати за проведення експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Волинської області від 25.07.2014 року. Неможливість надання висновку не свідчить про те, що експертиза не проводилась і що не були понесені витрати на її проведення, однак, в оскаржуваній ухвалі господарський суд невірно трактує інформацію надану експертною установою, а саме неможливість надати висновок, суд помилково розцінює як те, що експертиза не проводилась.
Розглянувши апеляційну скаргу та уточнення до неї, вивчивши матеріали справи та наявній в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Рішенням господарського суду Волинської області від 05.02.2014 року у справі №903/11/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Термолітмаш" було задоволено частково: постановлено стягнути з публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Термолітмаш" 450000 грн. заборгованості, 27110 грн. 65 коп. пені, 14535 грн. 62 коп. процентів річних, 9832,93 грн. витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2014 року у справі №903/11/14 було скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю; постановлено стягнути із ТОВ "Завод Термолітмаш" на користь ПАТ "Нововолинський ливарний завод" судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4916,47 грн..
Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014р. у справі № 903/11/14 рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2014р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Рішенням господарського суду Волинської області від 11.06.2015р. у справі №903/11/14 у задоволенні позову ТОВ "Завод Термолітмаш" до ПАТ "Нововолинський ливарний завод" про стягнення 848 129,60 грн. було відмовлено. Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції позивач збільшив розмір позовних вимог, також судом було здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни сторони у справі - позивача ТОВ "Термолітмаш" на його правонаступника - ТОВ "Завод Термолітмаш".
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 pоку рішення господарського суду Волинської області від 11.06.2015 року залишено без змін.
Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", серед іншого передбачено, що у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір в разі відмови у позові повністю покладається на позивача.
Отже, здійснюючи новий розгляд справи №903/11/14 та приймаючи рішення від 11.06.2015 року про відмову в позові, суд першої інстанції мав би здійснити розподіл судового збору сплаченого при первинному розгляді даної справи, в тому числі і за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, покладаючи такі витрати в даному випадку на позивача. Однак, як вбачається з рішення господарського суду Волинської області від 11.06.2016 року, перерозподілу судового збору судом здійснено не було.
Частина 1 ст. 88 ГПК України встановлює, що господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:
1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;
2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п.4.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він на підставі статті 88 ГПК має право прийняти додаткове рішення (ухвалу, постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання. Таке рішення (ухвалу, постанову) може бути прийнято з питань розподілу сум судового збору або їх повернення і в тому разі, якщо відповідна вимога у розгляді справи з якихось причин не заявлялась.
Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема, вирішити питання про розподіл судового збору.
Враховуючи те, що при прийняті рішення 11.06.2016 року про відмову в позові повністю, судом першої інстанції перерозподілу судового збору здійснено не було, місцевий суд дійшов помилкових висновків про відсутність правових підстав для винесення додаткового рішення у справі №903/11/14 щодо розподілу судового збору в сумі 4916,47 грн. за подання апеляційної скарги ПАТ "Нововолинський ливарний завод" на первісне рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2014 року у справі №903/11/14.
Окрім того, звертаючись з заявою до суду першої інстанції про прийняття додаткового рішення у справі №903/11/14, ПАТ "Нововолинський ливарний завод" просив здійснити перерозподіл понесених ним судових витрат на оплату судової експертизи.
Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача.
Відповідно до п. 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (надалі - Інструкція), строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день складання висновку експерта (повідомлення про неможливість надання висновку).
Отже, за наслідком проведення експертизи експертом приймається один із двох документів - висновок експерта або повідомлення про неможливість надання висновку.
Законодавством, зокрема і вищенаведеною ч.5 ст. 49 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат за проведення судової експертизи, а не за її завершення з оформленням висновку експерта. Наведене узгоджується з п. 1.13 Інструкції в контексті можливості проведення експертизи з оформленням повідомлення про неможливість надання висновку. Повідомлення про неможливість надання висновку за Інструкцією є самостійним експертним документом, який може бути складений за наслідком проведення експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Волинської області від 25.07.2014 року у справі №903/11/14 призначено судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої покладено на ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз".
18.05.2015 року на адресу господарського суду Волинської області надійшло повідомлення ТОВ "НІСЕ" №8240 про неможливість надання висновку судової інженерно-технічної експертизи.
Як вбачається з лита ТОВ "НІСЕ" №538 від 13.09.2016 року, що був доданий апелянтом до уточнень до апеляційної скарги, під час здійснення експертом підготовчих дій для проведення експертизи було понесено витрати, зокрема, на оплату робочих годин експерта при детальному вивченні матеріалів справи; роботу секретаріату; витрати на кореспонденцію.
Тобто, на виконання ухвали господарського суду Волинської області від 25.07.2014 року експертом було здійснено ряд підготовчих дій для проведення експертизи, однак за наслідком обставин, що склались та не залежали від дій експерта, останній повідомив суд про неможливість дачі висновку.
Вказане свідчить, що суд першої інстанції помилково розцінює повідомлення про неможливість надати висновок як те, що експертиза не проводилась взагалі. У даному випадку повідомлення про неможливість надання висновку є одним з двох документів, який може бути наданий за наслідком проведення експертизи, що свідчить про факт виконання експертом ухвали суду від 25.07.2014 року у справі №903/11/14 про призначення експертизи.
За наведених обставин, а також враховуючи приписи ч. 5 ст. 49 ГПК України колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення у справі №903/11/14 щодо перерозподілу судових витрат, які були понесені відповідачем на оплату судової експертизи.
Водночас, колегія суддів зазначає, що апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення у справі та задоволити вказану заяву про прийняття додаткового рішення.
За правилами ст. 106 ГПК України, ухвала суду про відмову прийняти додаткове рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку, проте чинний ГПК України чітко не встановлює повноважень суду апеляційної інстанції при скасуванні ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення.
За таких обставин, при прийнятті рішення щодо вимог апелянта задоволити його заяву про прийняття додаткового рішення колегія суддів виходить з такого.
Пунктом 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" встановлено, що прийняття додаткового рішення (стаття 88 ГПК) за заявою сторони, прокурора, який брав участь у процесі, або за ініціативою суду здійснюється, як правило, тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення, за винятком випадків, коли це неможливо з об'єктивних причин (звільнення судді, відсутність його у зв'язку з відпусткою, захворюванням тощо).
У п. 19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" встановлено, що згідно із статтями 101 і 111-9 ГПК апеляційна і касаційна інстанції вправі прийняти додаткове рішення, роз'яснити чи виправити його лише стосовно прийнятих ними процесуальних документів, але не рішень, прийнятих у першій інстанції.
Отже, додаткове рішення у цій справі може бути прийнято судом першої інстанції, апеляційний суд права на це не має.
При цьому, колегія суддів звертає увагу апелянта на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 ГПК України додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Згідно з п.п. 13, 16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" додаткове рішення і ухвала про відхилення заяви щодо його прийняття можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому розділами XII і XII-1 ГПК. Додаткове рішення підлягає перегляду за правилами ГПК. Суди апеляційної і касаційної інстанцій не вправі перевіряти законність і обґрунтованість первісного судового рішення за заявою, в якій йдеться про перегляд лише додаткового щодо нього рішення, та скасовувати чи змінювати первісне судове рішення за результатами перегляду додаткового рішення.
Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку самостійно, окремо від первісного судового рішення.
Тому, у випадку прийняття судом апеляційної інстанції додаткового судового рішення у цій справі сторони фактично будуть позбавлені права оскаржити його в апеляційному порядку як самостійне судове рішення.
З огляду на вищевикладене, вимоги апелянта про скасування ухвали господарського суду Волинської області від 09.08.2016 року по справі № 903/11/14 визнаються колегією суддів обґрунтованими, а вимоги щодо задоволення заяви про прийняття додаткового рішення, - такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Колегія суддів вважає, що при винесенні оспорюваної ухвали судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми процесуального права, тому ухвала господарського суду Волинської області підлягає скасуванню, а відповідна заява про прийняття додаткового рішення - передачі на розгляд до місцевого господарського суду.
З огляду на підстави скасування ухвали суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга ПАТ "Нововолинський ливарний завод" підлягає частковому задоволенню, а витрати за її подачу покладаються на позивача - ТОВ "Завод Термолітмаш".
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу відповідача - публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" на ухвалу господарського суду Волинської області від 09.08.2016 року у справі № 903/11/14 задоволити частково.
2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 09.08.2016 року у справі №903/11/14 скасувати.
3. Заяву публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" про прийняття додаткового рішення у справі №903/11/14 передати на розгляд до господарського суду Волинської області.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Термолітмаш" (72316, Запорізька обл., вул. Індустріальна, буд 30/4, код 36064603) на користь публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" (45407, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 29; код 05799344) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 1378,00 грн..
5. Доручити господарському суду Волинської області видачу судового наказу.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
7. Матеріали справи №903/11/14 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Василишин А.Р.