ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
12 вересня 2016 року Справа № 813/2782/16
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.
секретар судового засідання Перчак С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій С.П." про стягнення заборгованості,-
Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач, Фонд) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій С.П." (надалі - відповідач, ТзОВ «Водолій С.П.») в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 48 735, 99 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів та звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у встановленому чинним законодавством порядку. Відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 та 2015 роках в кількості 1 особи. У зв'язку з цим, до нього застосовано адміністративно-господарські санкції в сумі 42867,53 грн. Оскільки ТзОВ "Водолій С.П." у встановлені чинним законодавством терміни не сплатило адміністративно-господарських санкцій, позивачем нарахована пеня в сумі 5868,46 грн.
Позивач в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до положень статті 128 КАС України справа вирішена на підставі наявних у ній доказів.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими такі обґрунтовуються, дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" від 21.03.91р. № 875-ХІІ із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.
Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.
Згідно з ч. 3 ст. 18 цього ж Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 18-1 цього ж Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працюючих від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Виконанням нормативу робочих місць у вказаній кількості вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов'язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в залежності від кількості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і не зайнятих ними.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Судом встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області проведено перевірку додержання ТзОВ «Водолій С.П.» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Результати перевірки оформлено актом від 13.05.16р. №13/08/101/0670.
Відповідно до вказаного акта перевірки ТзОВ «Водолій С.П.» не виконується норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2014 та 2015 роки, а також Товариством не подано до відділення Фонду звітів форми 10-ПІ «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2014 та 2015 роки.
Перевіркою встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2014 році становила 22 особи, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів 0 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2014 році для ТзОВ «Водолій С.П.» становив 1 особа. Отже, відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2014 рік у ТзОВ «Водолій С.П.» становила 20481,82 грн.
Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягає сплаті відповідачем становить 20 481,82 грн. Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій є 15.04.15р. Згідно з долученим до справи розрахунком суми позову, розмір пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.15р. по 22.07.16р. (466 днів) складає 4 771,84 грн.
Відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачено вищезазначену суму, відтак загальна заборгованість відповідача перед Фондом за 2014 рік становить 25 253,66 грн., у тому числі адміністративно-господарські санкцій 20 481,82 грн. та пеня 4 771,84 грн.
Крім цього, відповідно до вказаного вище акта перевірки, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2015 році становила 21 особу, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів 0 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2014 році для відповідача становив 1 особа. Отже, ТзОВ «Водолій С.П.» не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2015 рік у відповідача становила 22 385,71 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягає сплаті 22 385,71 грн.
Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій за 2015 рік є 15.04.16р. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.16р. по 22.07.16р. (98 днів) складає 1096,62 грн.
Відповідачем не сплачено вказаної суми, відтак загальна заборгованість перед відділенням Фонду за 2015 рік становить 23 482,33 грн., у тому числі адміністративно-господарські санкції 22 385,71 грн., пеня 1096,62 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що загальна заборгованість відповідача перед Фондом становить 48 735,99 грн.
Крім цього, суд зазначає, що чинним законодавством встановлено обов'язок щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) для працевлаштування інвалідів.
В матеріалах справи наявна відповідь на запит позивача, надана Львівським обласним центром зайнятості від 08.09.16р. №05-3357/0-16, згідно з якою протягом 2014 - 2015 років ТзОВ «Водолій С.П.» до центрів зайнятості області інформацію про вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю не подавало та особи з інвалідністю на підприємство не скеровувались.
Позивачем направлено на адресу ТзОВ «Водолій С.П.» претензію від 10.06.16р. №01-7/470-04 щодо необхідності терміново сплатити суму боргу, однак відповідачем не вжито жодних заходів щодо погашення такої заборгованості.
В контексті цієї справи суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 цієї статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, ч. 2 ст. 218 ГК України відповідачу надано право довести, що ним здійснено всіх залежних від нього заходів спрямованих на виконання загальновстановленого нормативу щодо кількості працюючих на підприємстві інвалідів.
Аналогічна позиція викладена у п. 4.4 рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.08р. № 07.2-10/2 "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування". Так, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому, слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнавати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підприємства покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, а обов'язок з пошуку підходящої роботи та скерування для працевлаштування на підприємство - на державну службу зайнятості.
Відповідачем не подано суду доказів вжиття ним будь-яких заходів щодо працевлаштування інвалідів. Водночас позивачем надано суду інформацію з Львівського обласного центру зайнятості щодо відсутності звернень відповідача у спірний період для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не належить стягувати.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій С.П." (ЄДРПОУ 35980772, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Івана Мазепи, 33 офіс, 16) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ЄДРПОУ 13817458, 79000, м.Львів, пл.Маланюка, 6) адміністративно-господарські санкції в сумі 48 735 (сорок вісім тисяч сімсот тридцять п'ять) гривень 99 копійок.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кузан Р.І.