04 грудня 2015 року Справа № 810/1493/15
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Пільчевській Ю.В., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, 2) Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області,
третя особа:ОСОБА_3,
провизнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - відповідач-1), Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування наказів відповідача-1 від 28.02.2015 № 457 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та 28.02.2015 № 116о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас; поновлення позивача на роботі на посаді першого заступника начальника міського відділу - начальника слідчого відділення Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області; стягнення з відповідача-1 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.11.2015).
Позивач також просить суд стягнути з Державного бюджету України на його користь витрати на правову допомогу у загальному розмірі 25472 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказами Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 28.02.2015 № 457 та 28.02.2015 № 116 о/с за порушення службової дисципліни його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та звільнено у запас з постановкою на військовий облік.
Позивач вважає, що висновки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області відносно вчинення ним дисциплінарного проступку у вигляді порушення дисципліни є безпідставними, службове розслідування проведено формально без з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, а тому оскаржувані накази (в частині, що стосуються його прав та інтересів) є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області позов не визнав, разом з тим жодних пояснень на обґрунтування своєї позиції суду не надав.
Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані накази прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також представник відповідача-1 зазначив, що рішенню про звільнення позивача з займаної посади передувало проведене відносно нього службове розслідування, матеріали якого містять, зокрема, посилання на докази, що зібрані під час проведення досудового розслідування з приводу вчинення ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015110000000074.
Оскільки обставинам, що стали передумовою для проведення службового розслідування відносно позивача, притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення із займаної посади, а також фактам, встановленим під час досудового розслідування, має бути надана оцінка під час судового розгляду у кримінальному провадженні № 42015110000000074, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження в адміністративній справі № 810/1493/15 до набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду вказаного кримінального провадження (ухвала Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2015).
Під час розгляду апеляційної скарги позивача на вказану ухвалу колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про те, що порушення службової дисципліни, викладене у наказах Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 28.02.2015 № 457 та 28.02.2015 № 116 о/с, є окремою підставою для звільнення з органів внутрішніх справ, а тому вирішення питання щодо правомірності звільнення позивача не залежить від наявності вироку суду у кримінальному провадженні № 42015110000000074. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2015 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 скасовано, справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
За таких обставин, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 адміністративну справу № 810/1493/15 призначено до судового розгляду.
У судове засідання, призначене на 04.12.2015, з'явився позивач та представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
Відповідач-2 та третя особа у судове засідання не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Матеріали справи містять заяви Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та ОСОБА_3 про розгляд справи за їх відсутності.
За таких обставин, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 з червня 2014 року обіймав посаду першого заступника начальника міського відділу - начальника слідчого відділення Переяслав-Хмельницького міського відділу (з обслуговування міста Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 11.06.2014 № 457 о/с (т. 1 а.с. 28).
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 30.12.2014 № 1179 о/с позивачу присвоєно чергове спеціальне звання підполковник міліції.
28.02.2015 Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області прийнято наказ № 457, яким підполковника міліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ з посади першого заступника начальника міського відділу - начальника слідчого відділення Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на підставі підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (т. 1 а.с. 23).
Підставою для видання наведеного вище наказу став висновок про порушення позивачем службової дисципліни, яке виявилось у порушенні статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, неухильного виконання статутів і наказів начальників, ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України, пунктів 3.3 та 4.1 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 155-2012 "Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ", вимог керівництва Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління щодо недопущення фактів порушення дисципліни та законності, що призвело до надзвичайної події, а саме: вимагання грошових коштів.
Крім того, наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 28.02.2015 № 116 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас з постановкою на військовий облік за порушення дисципліни на підставі підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (т. 1 а.с. 24).
Позивач зазначає, що вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України він не порушував, а єдиною підставою для прийняття відповідачем-1 оскаржуваних рішень стала інформація про те, що 27.02.2015 його разом з іншими посадовими особами Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42015110000000074 було затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 Кримінального кодексу України (вимагання, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища).
На переконання позивача, порушень ним дисципліни Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області у належний спосіб не доведено, а відтак оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовий статус осіб, що проходять службу в органах внутрішніх справ, їх права та обов'язки визначено Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.
Крім того, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно дотримання службової дисципліни, її сутність, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України.
За порушення службової дисципліни на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено загальний порядок накладання дисциплінарних стягнень, яким, зокрема, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, яким відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.
Цією ж статтею передбачено, що порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).
Службовим розслідуванням, відповідно до пункту 1.2 розділу І Інструкції, є комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс (пункт 2.1 розділу ІІ Інструкції).
Згідно з приписами пункту 2.2 розділу ІІ Інструкції, службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення; повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення; скоєння особою РНС корупційного правопорушення або надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції; скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.
Частиною п'ятою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.
Відповідно до вимог абзацу четвертого підпункту 6.2.2 пункту 6.2 розділу VI Інструкції, у разі відмови опитуваної особи надати пояснення виконавець службового розслідування зобов'язаний в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта.
Абзацом другим підпункту 6.3.6 пункту 6.6 розділу VI Інструкції передбачено, що висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення затверджувати забороняється. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Згідно з приписами пункту 5.4 розділу V Інструкції, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (частина десята статті 14 Дисциплінарного статуту).
З аналізу наведених вище норм вбачається, що накладенню на особу рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України дисциплінарного стягнення передує чітко регламентований законодавством процес службового розслідування, метою якого є з'ясування обставин вчиненого особою дисциплінарного проступку, визначення ступеня його тяжкості та обрання міри покарання за його вчинення.
При цьому, передбачений Дисциплінарним статутом загальний місячний строк на проведення службового розслідування дає змогу всебічно та повно надати оцінку діянням особи, щодо якої проводиться розслідування, не порушуючи її право на надання пояснень.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2014 ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/6420/15-к посадовим особам органів прокуратури при здійсненні ними досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015110000000074, надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, яке розташоване за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Горького, 25а.
Під час проведення слідчих дій на підставі наведеного вище судового рішення працівниками прокуратури Київської області та ГУ СБУ у м. Києві та Київській області встановлено факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 4000,00 грн. Інформацію про вказану подію внесено до системи автоматизованого обліку порушень законності особами рядового і начальницького складу та надзвичайних подій за їх участі (спецповідомлення від 27.02.2015 № 21 (т. 1 а.с. 137).
27.02.2015 ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 Кримінального кодексу України (вимагання, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища), та поміщено його до ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту.
У подальшому ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28.02.2015 у справі № 757/6655/15-к до позивача застосовано запобіжний захід - домашній арешт.
Під час судового розгляду справи сторони не заперечували, що підставою для прийняття Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області оскаржуваних рішень стали наведені вище обставини.
За поясненнями представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, вказана надзвичайна подія стала можливою внаслідок порушення позивачем пунктів 3.3 та 4.1 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2012 № 155, якими, зокрема, передбачено, що працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, зобов'язаний бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби та не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, а їх неухильне дотримання - справа честі і обов'язку кожного працівника органів внутрішніх справ.
Представник відповідача-1 наголошував на тому, що встановлений під час досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42015110000000074 факт отримання від сторонньої особи ОСОБА_1 грошових коштів під час виконання ним службових обов'язків є порушенням посадовою особою органів внутрішніх справ наведених вище норм та правил поведінки. Цей факт розцінюється Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області як вступ особи у "неділові" (неслужбові) стосунки та є дисциплінарним проступком, за вчинення якого може бути застосовано крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення з органів внутрішніх справ.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що отримання ним коштів у сумі 4000,00 грн. дійсно мало місце, проте вказана сума є нічим іншим як відшкодуванням йому шкоди, завданої подіями, що відбулись на початку лютого 2015 року та спричинили нетривалий розлад його здоров'я.
Позивач вказує, що такі дії не можуть розглядатись відповідачем як неслужбові стосунки, оскільки їх вчинення відповідає нормам цивільного права, а сумніви Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області щодо їх правомірності та відсутності у подіях складу злочину, передбаченого статтею 189 Кримінального кодексу України, будуть підтверджені або спростовані за наслідками судового розгляду у кримінальному провадженні № 42015110000000074.
З метою офіційного з'ясування всіх обставин у справі суд ухвалою від 05.05.2015 витребував у Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області матеріали службового розслідування проведеного стосовно ОСОБА_1
Як вбачається з поданих документів, за фактом відкриття кримінального провадження та затримання окремих працівників Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 28.02.2015 № 456 призначене службове розслідування (т. 1 а.с. 141-142). Строк проведення службового розслідування вказаним наказом не встановлено.
Матеріали службового розслідування містять, зокрема, послужний список ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 119-132), спецповідомлення від 27.02.2015 № 21 (т. 1 а.с.137-138), лист Департаменту внутрішньої безпеки УВБ в Київській області від 02.03.2015 № 18/9-318, адресований начальнику Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про необхідність призначення службового розслідування (т. 1 а.с. 139-140), рапорт виконавця службового розслідування про неможливість 27.02.2015 відібрати пояснення від особи, щодо якої проводиться службове розслідування (т. 1 а.с. 151), протокол обшуку від 27.02.2015 (т. 1 а.с. 153-159), пояснення посадових осіб Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 28.02.2015 (т. 1 а.с. 160-161, 162-163, 178-179) та затверджений наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області 28.02.2015 висновок службового розслідування за фактом відкриття кримінального провадження відносно окремих працівників Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (т. 1 а.с. 180-185).
Суд зазначає, що письмові пояснення ОСОБА_1, як особи, стосовно якої проведено службове розслідування, в матеріалах, поданих на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2015, відсутні. Актів відмови ОСОБА_1 від надання пояснень - не складено.
Вказані обставини представником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в ході судового розгляду справи не заперечувались.
Так, за поясненнями представника відповідача, письмові пояснення у ОСОБА_6 не відбирались, оскільки 27.02.2015 позивач знаходився в ізоляторі тимчасового тримання затриманих і взятих під варту.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що 27.02.2015 підстав для відібрання таких пояснень не було, оскільки, як вже зазначалось вище, службове розслідування було призначено лише 28.02.2015.
Крім того, обрання позивачу 28.02.2015 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту свідчить про існування у виконавця службового розслідування можливості отримати від позивача письмові пояснення у місячний строк, передбачений для проведення службового розслідування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що службове розслідування проведено без повного та всебічного з'ясування всіх обставин, що стали підставою його призначення, а відсутність в матеріалах особистих пояснень ОСОБА_1 є порушенням порядку проведення службового розслідування та унеможливлює використання висновку для прийняття рішення про дисциплінарну відповідальність позивача.
Під час прийняття рішення у даній справі, суд також враховує наступне.
Пунктом 4.4 Положення про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2012 № 686 (далі - Положення), зокрема, передбачено, що перші заступники начальників територіальних органів внутрішніх справ - начальники слідчих відділів, відділень, приймаються на службу в органи внутрішніх справ, призначаються на посади та звільняються з посад та/або зі служби в органах внутрішніх справ начальниками головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті за поданням перших заступників начальників ГУМВС, УМВС - начальників слідчих управлінь (відділів).
Як зазначалось судом вище, позивач з червня 2014 року обіймав посаду першого заступника начальника міського відділу - начальника слідчого відділення Переяслав-Хмельницького міського відділу (з обслуговування міста Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
Таким чином, подання про звільнення позивача, у відповідності до приписів пункту 4.4 Положення, мало бути внесено на розгляд начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області його першим заступником - начальником слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
Судом встановлено, що подання про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади (т. 2 а.с. 27-28) складено від імені начальника Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, тобто без дотримання наведених вище норм Положення.
Доводи представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про те, що вимоги пункту 4.4 Положення не розповсюджуються на випадки звільнення осіб РНС за порушення службової дисципліни не приймаються судом до уваги, оскільки вказане Положення не містить відповідних виключень.
Враховуючи, що подання про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника міського відділу - начальника слідчого відділення Переяслав-Хмельницького міського відділу (з обслуговування міста Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області складено не уповноваженою на те Положенням особою, суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось із порушенням відповідачем порядку його проведення.
Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.
У наведеному вище рішенні Верховний Суд України дійшов висновку про те, що підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.
Суд звертає увагу на те, що наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 28.02.2015 № 457 обґрунтований також надходженням до відповідача інформації про: виявлення та вилучення у позивача в рамках досудового розслідування кримінального провадження від 17.02.2015 № 4201511000000074 грошових коштів; затримання позивача та повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 Кримінального кодексу України (вимагання, вчинене службовою особою).
Таким чином, вказані обставини покладені відповідачем в основу тверджень про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що знайшло своє відображення в оскаржуваному наказі.
Частиною п'ятнадцятою статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що працівники міліції, яких притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", або кримінального правопорушення, звільняються із служби у триденний строк з дня отримання відповідним органом внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Враховуючи відсутність судового рішення, яким позивача притягнуто до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, суд оцінює оскаржувані накази виключно у розрізі питань доведеності вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та дотримання відповідачем процедури службового розслідування та порядку подальшого звільнення.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що посадова особа органу державної влади зобов'язана діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Пунктом першим частини третьої статті 2 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що службове розслідування відносно позивача проведено Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з порушенням визначеної законом процедури, вини ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку у належний спосіб не доведено, порядок звільнення з займаної посади не дотримано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 28.02.2015 № 457 та 28.02.2015 № 116 о/с в частині, що стосуються прав та інтересів позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з приписами пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Вирішуючи питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника міського відділу - начальника слідчого відділення Переяслав-Хмельницького міського відділу (з обслуговування міста Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області судом встановлено, що Переяслав-Хмельницький міський відділ (з обслуговування міста Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та ОСОБА_5 управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області ліквідуються як юридичні особи публічного права відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ".
На день прийняття рішення по справі ліквідаційна процедура щодо Переяслав-Хмельницького міського відділу (з обслуговування міста Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області не завершена і триває, з початку ліквідаційної процедури зміни до штатного розпису Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області не вносились, з 06.11.2015 посада першого заступника начальника міського відділу - начальника слідчого відділення Переяслав-Хмельницького міського відділу (з обслуговування міста Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області є вакантною (довідка від 02.12.2015 № 0-33 (т. 2 а.с. 148), а тому перешкоди для поновлення позивача на державній службі в цьому органі Міністерства внутрішніх справ України відсутні.
Відповідно до вимог частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, суд одночасно приймає рішення про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У даному випадку, цей проміжок часу обчислюється з 01.03.2015 по останній день вимушеного прогулу позивача, а саме: 04.12.2015.
Відповідно до довідки Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 31.03.2015 № 1102 (т. 1 а.с. 91), оплата праці атестованих співробітників Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області здійснюється за рахунок бюджетних коштів в межах кошторису, затвердженого Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
Як вбачається з довідки Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 20.07.2015 № 15 (т. 2 а.с. 15) та довідки від 02.12.2015 № 0-33 (т. 2 а.с. 147), середньоденний заробіток ОСОБА_1 обчислений відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" і складає 228,62 грн.
За період з 01.13.2015 по 04.12.2015, тобто за 9 місяців та 4 календарних дні (191 робочий день) позивачу належить виплатити 43666,42 грн. (= 228,62 грн. х 191).
Що стосується відшкодування витрат на оплату правової допомоги, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Відповідно до частин першої та третьої цього Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на правову допомогу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 № 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
В силу приписів статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 № 80-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2015 року становить 1218 гривень, з 1 вересня 2015 року - 1378 гривень.
Як вбачається з укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_7 договору про надання правової допомоги від 07.03.2015 № 21 (т. 1 а.с. 69-70) та додаткових угод до нього (т. 1 а.с. 92, 93, т. 2 а.с. 120), вартість послуг юриста за цією угодою за участь у даній справі в якості представника позивача складається з: оплати часу, витраченого адвокатом на ознайомлення з матеріалами справи, участі адвоката у судових засіданнях, а також оплати, що передбачає виконання адвокатом інших доручень клієнта за цим договором (підготовка запитів, заяв, скарг, звернень, клопотань, тощо).
Відповідно до актів прийняття-передачі наданих послуг від 28.03.2015 № 1, 12.05.2015 № 2 та 25.11.2015 № 3 (т. 1 зворотній бік а.с. 92, зворотній бік а.с. 93, т. 2 а.с. 121-122) загальний розмір витрат на правову допомогу становить 25472,00 грн.
Зазначені грошові кошти були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується чеками від 28.03.2015, 12.05.2015, 22.05.2015, 15.07.2015, 07.10.2015, 19.11.2015 та 25.11.2015 (т. 2 а.с. 123-130).
На підставі розрахунку вартості наданих послуг від 25.11.2015 (т. 2 а.с. 131-132) судом встановлено, що загальна вартість витрат позивача на правову допомогу, пов'язаних з розглядом даної адміністративної справи, не перевищує встановленого Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 № 4191-VI граничного рівня витрат, що можуть бути присуджені на користь особи за відповідним судовим рішенням.
З огляду на викладене, витрати позивача на правову допомогу у сумі 25472 грн. 00 коп. підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 28.02.2015 № 457 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності підполковника міліції ОСОБА_1.
3.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 28.02.2015 № 116 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника міського відділу - начальника слідчого відділення Переяслав-Хмельницького міського відділу (з обслуговування міста Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
4.Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника міського відділу - начальника слідчого відділення Переяслав-Хмельницького міського відділу (з обслуговування міста Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
5.Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 43666 (сорок три тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 42 коп.
6.Звернути постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника міського відділу - начальника слідчого відділення Переяслав-Хмельницького міського відділу (з обслуговування міста Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4801 (чотири тисячі вісімсот одна) грн. 02 коп.
7.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 25472 (двадцять п'ять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.
Постанову складено у повному обсязі 8 грудня 2015 року.