донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.09.2016 справа №908/299/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів: за участю представників: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, довіреність № 14-94 від 18.04.2014р. ОСОБА_5, довіреність № 19/3429 від 06.04.2016р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від30.06.2016р. (повний текст підписано 01.07.2016р.)
у справі№908/299/16 (головуючий Мірошниченко М.В., судді Азізбекян Т.А., Смірнов О.Г.)
за позовомПублічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м.Запоріжжя
простягнення 12093429,57грн.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, позивач, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м.Запоріжжя про cтягнення 12093429,57грн. за договором №13-216-Н на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013р., які складаються з 1713206,97грн. основного боргу, 7824416,08грн. пені, 757957,37грн. 3 % річних, 1797849,15грн. інфляційних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.06.2016р. (повний текст підписано 01.07.2016р.) у справі №908/299/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволені частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” 5475488,98грн. пені, 730593,58грн. 3% річних, 1790667,65грн. інфляційних.
Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №13-216-Н від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу в частині здійснення своєчасних розрахунків за отриманий природний газ.
Не погодившись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.
За твердженнями апелянта, обов'язок відповідача з остаточного розрахунку за отриманий природний газ нерозривно пов'язаний із фактом наявності у останнього підписаного з обох сторін акту приймання-передачі природного газу за звітний період. Не підписання позивачем та не направлення актів приймання-передачі у порядку, встановленому п.3.4 договору, позбавляє відповідача можливості здійснити остаточний розрахунок за звітний місяць. З огляду на відсутність доказів повернення відповідачу підписаних з боку позивача актів приймання-передачі природного газу, на думку апелянта, у покупця не виникло обов'язку з оплати отриманого природного газу і, відповідно, відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних за прострочення оплати.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. (головуючий Зубченко І.В., судді Ломовцева Н.В., Татенко В.М.) у справі №908/299/16 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 09.08.2016р.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Татенко В.М., на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Ломовцева Н.В., Попков Д.О.
Відповідно до п.9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. “Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст.102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строк розгляду апеляційної скарги.
Представник позивача в судове засідання 09.08.2016р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.
Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надати додаткові пояснення. Крім того, зазначив про незгоду зі здійсненим позивачем розрахунком.
У зв'язку з задоволенням клопотання відповідача, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, на 13.09.2016р. Зобов'язано відповідача надати контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних, а також докази в його обгрунтування.
На поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, які судовою колегією розглянуті та долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.09.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені, просив рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
04.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - продавцем) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (далі - покупцем) було укладено договір №13-216-Н на купівлю-продаж природного газу (далі - договір).
Відповідно до п.1.1 договору (в редакції Додаткової угоди №6 від 21.12.2014р.) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015р. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Пунктом 2.1 договору сторони узгодили кількість газу.
Згідно з п.3.2 приймання - передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більш як плюс, мінус 5 відсотків. При необхідності відступу від середньодобової норми продавцем і покупцем установлюється нерівномірна подача газу за взаємно узгодженими графіками.
Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу (п.3.3).
За умовами п.3.4 договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірника акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця або за нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996р. №619, у разі використання газу побутовими споживачами за відсутності в них газових лічильників (п.4.1).
В розділі 5 договору сторони узгодили ціну газу.
Згідно з п.6.1 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 28.04.2014р.) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національної валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі газу за розрахунковий місяць.
За умовами п.7.2 (в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013р.) у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.1 договору).
Відповідно до п.9.2 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 роки.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (ст.11 договору в редакції додаткової угоди №8 від 02.04.2015р.).
Додатковою угодою №9 від 19.06.2015р. до договору сторони узгодили вважати договір №13-216-Н від 04.01.2013р. таким, що припинив дію в частині поставки природного газу з 01.07.2015р.
За період січень 2013р. - червень 2015р. Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” було поставлено Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” природний газ на загальну суму 780314708,66грн. За твердженнями позивача, відповідач за поставлений природний газ розрахувався не в повному обсязі (не сплаченою залишилась сума боргу в розмірі 1713206,97грн.) та з порушенням строків, встановлених договором. За порушення строків виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано санкції, передбачені п.7.2 договору та ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зазначене стало причиною звернення Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з позовом до суду.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №13-216-Н від 04.01.2013р. в період січень 2013р. - червень 2015р. позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 780314708,66грн. за актами приймання-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.
Зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств, а тому є підставою для оплати, відповідно до п.6.1 договору. У зазначених актах приймання - передачі природного газу відповідачем були вказані дати їх складання, обсяг отриманого від позивача газу, ціна газу та його загальна вартість.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, в якості оплати за договором за спірний період відповідачем було перераховано 778601501,69грн. Звертаючись з позовною заявою, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” зазначило, що заборгованість Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” за отриманий природний газ становить 1713206,97грн.
Разом з тим, в матеріалах справи наявна заява позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з якою станом на 19.11.2015р. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” має заборгованість перед Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013р. №13-216-Н у сумі 1713206,97грн. В свою чергу, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” має заборгованість перед Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” за договором на розподіл природного газу від 30.01.2014р. №14-50-ПР у сумі 2833682,18грн. Зважаючи на викладене, керуючись ст.601 ЦК України, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заявило про часткове припинення зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” за договором на розподіл природного газу від 30.01.2014р. №14-50-ПР у сумі 1713206,97грн. шляхом зарахування зустрічних зобов'язань Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” перед Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та припинення зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013р. №13-216-Н у сумі 1713206,97грн. Вищезазначені зобов'язання є припиненими з 19.11.2015р.
Факт здійснення зарахування однорідних зустрічних вимог у сумі 1713206,97грн. сторонами по справі не оспорюється.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що станом на дату звернення із позовом до суду основний борг відповідача перед позивачем був відсутній, і, відповідно, позовна заява в цій частині не підлягає задоволенню. Разом з тим, відповідач виконав свої грошові зобов'язання з порушенням строків, встановлених в договорі, про що свідчать виписки по операціях.
Звертаючись з апеляційною скаргою, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” зазначає, що у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, як це передбачено п.3.4 договору, у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Однак, зазначене твердження не відповідає чинному цивільному законодавству та умовам укладеного між сторонами договору.
Так, ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 6.1 договору, в редакції додаткової угоди №3 від 28.04.2014р. передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національної валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі газу за розрахунковий місяць.
Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч.1 ст.692 ЦК, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, пунктом 6.1 договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч.1 ст.530 ЦК України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.
Разом з тим, згідно з п.3.4 договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п.6.1 договору, неповернення продавцем підписаних актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання та повернення вказаних актів, чим спростовуються твердження апелянта.
Отже, пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно здійснювати оплату за отриманий газ до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати повернення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто, прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акта та його повернення продавцем, а відтак неповернення позивачем відповідного акта ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.
Слід зауважити, що умови договору не містять жодних застережень щодо можливості відліку строку оплати з дня підписання акту приймання-передачі газу чи з дня одержання підписаного акту покупцем.
Крім того, з матеріалів справи вбачається відсутність спору між сторонами щодо фактичних обсягів та строків щомісячної поставки газу протягом січня 2013р. - червня 2015р., тому не повернення позивачем актів приймання-передачі газу не може змінювати конкретний строк оплати, визначений пунктом 6.1 договору.
Таким чином, зі змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та з урахуванням приписів ч.1 ст.530 і ч.1 ст.692 ЦК України, колегія суддів не вбачає підстав, які б певним чином заважали або впливали на виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості газу у строк, встановлений п.6.1 договору, а неповернення позивачем підписаних актів не може свідчити про відсутність у нього права вимоги щодо виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ.
Судова колегія приймає до уваги, що зазначене питання вже було предметом розгляду у Вищому господарському суді України, а саме в постанові від 21.07.2015р. по справі №902/1598/14, в постанові від 02.06.2015р. по справі №904/8409/14, в постанові від 14.06.2016р. по справі №914/4191/15 тощо.
З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що матеріалами справи доведене несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині розрахунків за отриманий природний газ.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, господарський суд Запорізької області зазначив, що позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 757957,37грн. підлягають частковому задоволенню на суму 730593,58грн. Однак, під час здійснення розрахунку судом першої інстанції не було враховано приписи ч.5 ст.254 ЦК України, якою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на викладене, Донецький апеляційний господарський суд зазначає, що за заявлений позивачем період часу (20.02.2013р. - 09.11.2015р.), виходячи з дати початку порушення грошового зобов'язання, суми боргу, що існувала у спірний період, дат здійснення відповідачем оплат, окремо за кожним актом приймання-передачі природного газу, належний до стягнення розмір 3% річних становить суму 712022,85грн.
Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р., індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Крім того, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та ст.ст.17, 18 Закону України "Про інформацію" використовується та є офіційним індекс, розрахований Державною службою статистики України, який наводиться з одним десятковим знаком після коми.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія не погоджується з висновком господарського суду Запорізької області про стягнення 1790667,65грн. інфляційних, оскільки здійснений судом першої інстанції розрахунок не відповідає наведеним вище приписам. Донецький апеляційний господарський суд зазначає, що з урахуванням наведених вище норм та суми боргу, що існувала на останній день місяця, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні в розмірі 424306,84грн. (за зобов'язаннями березня 2014р. - за травень 2014р.; за зобов'язаннями квітня 2014р. - за червень 2014р.; за зобов'язаннями травня 2014р. - за липень 2014р.; за зобов'язаннями червня 2014р. - за серпень 2014р.; за зобов'язаннями червня 2015р. - за серпень - вересень 2015р.)
Крім 3% річних та інфляційних позивач просить стягнути пеню в розмірі 7824416,08грн. за загальний період 20.12.2014р. - 09.11.2015р.
Частиною 1 ст.230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013р.) сторони передбачили, що у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1 договору).
Враховуючи, що пеня, як умова відповідальності за порушення строку виконання грошового зобов'язання, узгоджена сторонами по договору саме в вищенаведеній редакції, та враховуючи зміст додаткової угоди №9 від 19.06.2015р., згідно якої договір №13-216-Н від 04.01.2013р. вважається таким, що припинив дію в частині поставки природного газу з 01.07.2015р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на нарахування пені виникло у позивача 20.07.2015р. Тому, саме з цієї дати позивач має право на нарахування відповідачу пені за порушення останнім строків виконання грошового зобов'язання.
Судовою колегією перевірено розрахунок пені, здійснений судом першої інстанції, та встановлено, що він є арифметично невірним, за період часу 20.07.2015р. -09.11.2015р. належний до стягнення розмір пені становить суму 5385628,37грн.
Крім того, судова колегія зазначає про обґрунтованість висновку місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” про призначення судової експертизи з огляду на те, що зазначені відповідачем питання (перше, друге, четверте) потребують правової оцінки певних положень цивільного законодавства, що відноситься виключно до компетенції суду, а вирішення третього питання не має безпосереднього значення для розгляду справи по суті, оскільки не входить до предмету судового дослідження.
Отже, враховуючи все вищевикладене, керуючись ст.104 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2016р. (повний текст підписано 01.07.2016р.) у справі №908/299/16 підлягає частковому скасуванню зі здійсненням нового розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2016р. (повний текст підписано 01.07.2016р.) у справі №908/299/16 - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2016р. (повний текст підписано 01.07.2016р.) у справі №908/299/16 - скасувати частково.
Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м.Запоріжжя, вул.Заводська, буд.7, код ЄДРПОУ 03345716) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в розмірі 5385628,37грн., 3% річних в розмірі 712022,85грн., інфляційні в розмірі 424306,84грн. та 97829,37грн. судового збору».
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м.Запоріжжя, вул.Заводська, буд.7, код ЄДРПОУ 03345716) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 91929,28грн.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Судді:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГСЗО