ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.09.2016Справа №910/14024/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"
про стягнення 10 145,35 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Діденко І.В. (дов. № Є.37.7.0.0/Д-1084 від 23.12.2015 року)
від відповідача Мандрикін Я.В. (дов № 15/526 від 02.12.2015 року)
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08 вересня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 10 145,35 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 року порушено провадження у справі № 910/14024/16 та призначено справу до розгляду на 23.08.2016 року.
16.08.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
23.08.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 02.08.2016 року.
23.08.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.
Представник відповідача в судове засідання 23.08.2016 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 року розгляд справи відкладено на 08.09.2016 року.
У судовому засіданні 08.09.2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.09.2016 року заперечив проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
28.07.2014 року між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" (страховик) та Приватним акціонерним товариством "Акцент - Банк" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № АВH0CPS відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Daewoo Matiz", державний номер НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2014 року у м. Києві на Кільцевій дорозі сталась дорожньо - транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "Daewoo Matiz", державний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки "DAF XF", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.09.2014 року у справі № 752/15052/14-п.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "DAF XF", державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПРОВІДНА", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6995445 від 03.08.2014 року.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Daewoo Matiz", державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.
Відповідно до Звіту № 28/09/14 від 16.09.2014 року про оцінку колісного транспортного засобу, складеного Незалежним центром врегулювання збитків, оцінки та права, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Daewoo Matiz", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 10 145,35 грн.
06.10.2014 року позивач, виходячи зі Звіту № 28/09/14 від 16.09.2014 року, рахунку фактури № РЯ-0000265 від 17.09.2014 року, акту виконаних робіт на ремонт автомобіля від 17.09.2014 року та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 10 145,35 грн., про що склав страховий акт № Э.ENSTRAX/3-10355574 та розрахунок до суми страхового відшкодування.
Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № АВH0CPS від 28.07.2014 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 10 145,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4575 від 08.10.2014 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АІ/6995445 від 03.08.2014 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 10 145,35 грн.
Відповідач надав суду відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позову. посилаючись на те, що сума оціненого матеріального збитку в розмірі 10 145,35 грн. розрахована з урахуванням ПДВ, проте, на думку відповідача, у останнього відсутні законні підстави для виплати страхового відшкодування з врахуванням суми ПДВ.
Окрім того, відповідач зазначає про відсутність спору між сторонами у зв'язку з тим, що позивач не скористався своїм правом досудового врегулювання спору та в порядку передбаченому чинним законодавством не звертався до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" з заявою про виплату страхового відшкодування.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "DAF XF", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, спричинено ДТП, за наслідками якого нанесено шкоду застрахованому позивачем автомобілю марки "Daewoo Matiz", державний номер НОМЕР_1.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Вина водія, який керував автомобілем "DAF XF", державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.09.2014 року у справі № 752/15052/14-п.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "DAF XF", державний номер НОМЕР_2, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПРОВІДНА" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6995445 від 03.08.2014 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 0,00 грн., строк дії полісу з 03.08.2014 року до 02.08.2015 року.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Daewoo Matiz", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6995445 від 03.08.2014 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № АВH0CPS від 28.07.2014 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що у останнього відсутні законні підстави для виплати страхового відшкодування з врахуванням суми ПДВ, що включена до суми оціненого матеріального збитку, з огляду на те, що позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 10 145,35 грн. на підставі Звіту № 28/09/14 від 16.09.2014 року, рахунку фактури № РЯ-0000265 від 17.09.2014 року та акту виконаних робіт на ремонт автомобіля від 17.09.2014 року, який складений Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, який є платником ПДВ.
Щодо тверджень відповідача про наявність у позивача обов'язку врегулювати спір у досудовому порядку суд зазначає наступне.
За позицією Конституційного суду України, викладеною в рішенні №15-рп/2002 від 09.07.2002 року у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містять застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.
Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується.
Частина 4 статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Таким чином, твердження відповідача про відсутність предмету спору даній справі у зв'язку з порушенням досудового порядку врегулювання спору, є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6995445 від 03.08.2014 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 10 145,35 грн.
Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 10 145,35 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" 10 145,35 грн. страхового відшкодування підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.25, код ЄДРПОУ 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 33248430) 10 145 (десять тисяч сто сорок п'ять) грн., 35 коп. заборгованості, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст складено 13.09.2016 року
Суддя С.В. Стасюк