"14" вересня 2016 р. м. Київ К/800/30768/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради, ТОВ «Житлобуд-2» про визнання нечинним та скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 березня 2015 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, -
У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати нечинним та скасувати рішення Харківської міської ради № 62/10 від 29.04.2010 в частині надання АТ «Житлобуд-2» в оренду земельної ділянки по вул. Білогорській, поблизу домоволодіння № 2, а, у м. Харкові.
Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ «Житлобуд-2» про визнання нечинним та скасування рішення, та закрито провадження у справі, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Встановлено, що 29.04.2010 Харківською міською радою прийнято рішення № 62/10 «Про продовження строків будівництва об'єктів», у пункті додатку № 1 до якого вирішено надати АТ «Житлобуд-2» в оренду земельної ділянки по вул. Білогорській, поблизу домоволодіння № 2а, у м. Харкові, загальною площею 0, 3185 га, в межах договору оренди землі від 03.03.2008 № 140867100015 для будівництва багатоповерхового житлового будинку з підземним гаражем, до 31.12.2012.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині позовних вимог та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що АТ «Житлобуд-2» не є суб'єктом владних повноважень, а тому спір не є публічно-правовим.
Відповідно до частини 3 статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.
Ухвалюючи рішення в решті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Встановлено, що предметом спору у справі є рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Вирішуючи спір по суті, суд залишив поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.
Враховуючи наведене, суд дійшов помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14) та від 9 грудня 2014 року (справа № 21-308а14).
Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За змістом частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись статтями 157, 211, 220-1, 228, 230, 231 КАС України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 березня 2015 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення - скасувати.
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення. Роз'яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
В решті ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: