Справа № 815/2610/16
12 вересня 2016 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Балан Я.В.
при секретарі судового засідання - Лопатюк Ю.А.
за участю сторін:
представник позивача ТОВ
“Віні Віді Віці Трейд” - ОСОБА_1 (за довіреністю)
представник відповідача
Одеської митниці ДФС - ОСОБА_2 (за довіреністю)
третя особа
ГУ ДКСУ в Одеській області - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Віні Віді Віці Трейд” (Код ЄДРПОУ 401805705) до Одеської митниці Державної фіскальної служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/000027/2 від 08.04.2016 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2016/00078,-
До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Віні Віді Віці Трейд” (Код ЄДРПОУ 401805705) до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/000027/2 від 08.04.2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2016/00078 від 08.04.2016 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару 08.04.2016 року ТОВ «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» до митного органу була надіслана електронна декларація МД-2 № 500060006/2016/005469, в якій декларантом визначена митна вартість товару за методом визначення митної вартості №1 - за ціною контракту згідно інвойса, щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 18 461,25 доларів США, із - розрахунку 0,45 доларів США за 1 кг. Здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості задекларованого товару, державним інспектором відділу митного оформлення митного посту «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060006/2016/000027/2 від 08.04.2016 року, яким визначено вартість за кг нетто товару у розмірі 0,70 дол. США, загальна сума товару при цьому була значно збільшена. При визначенні митної вартості товарів митним органом обрано другорядний (за ціною договору щодо ідентичних товарів) метод визначення митної вартості. Також було отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00078 із зазначенням вимог для прийняття митної декларації та випуску товарів.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач обрав спосіб захисту - звернення до суду, оскільки вважає, що відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення, в яких зазначено, що можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості виключала: відсутність в поданому до митного оформлення банківських платіжних документах (платіжне доручення від 22.03.2016 року №10) посилання на комерційний інвойс, відповідно до якого здійснюється поставка даного товару; невідповідність платіжного доручення від 22.03.2016 року №10 умовам оплати товарів, наведеним в зовнішньоекономічному контракті; розбіжності в умовах поставки товару, які зазначені у копії митної декларації країни відправлення, а також в інвойсі; відсутність документів про страхування товарів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; відсутність у поданих до митного оформлення документів відомостей щодо вартості пакування як складової митної вартості товару.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД», Україна, та PIRAMIDS FOR AGRO-INDUSTRIES, Єгипет, (Постачальник) був укладений Контракт №09/16 на поставку товарів, за ціною та на умовах, визначених в інвойсах. Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - апельсини солодкі свіжі (Valencia), вага нетто - 41025 кг (2735 ящиків), врожай 2016 року, торговельна марка - «PIRAMIDS» (фірма-виробник «PIRAMIDS FOR AGRO-INDUSTRIES.», Єгипет).
З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару 08.04.2016 року ТОВ «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» до митного органу була надіслана електронна декларація МД-2 № 500060006/2016/005469, в якій декларантом визначена митна вартість товару за методом визначення митної вартості №1 - за ціною контракту згідно інвойса, щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 18 461,25 доларів США, із - розрахунку 0,45 доларів США за 1 кг.
Разом із митною декларацією позивачем (декларантом) були подані наступні документи: контракт №09/16 від 14.03.2016 року; інвойс від 22.03.2016 року №62; міжнародна автомобільна накладна 0001 та 0002 від 07.04.2016 року; коносамент ARKDAM0000000384 від 28.03.2016 року; інформація про фітосанітарний, радіологічний та ветеринарно-санітарний контроль товарів; сертифікат про походження товару форми А0377826 від 28.03.2016 року; митна декларація країни відправлення з перекладом від 22.03.2016; платіжне доручення №10 від 22.03.2016; виписка по рахунку від 22.03.2016; розрахунок ціни (калькуляція) №3 від 01.04.2016.
Здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості задекларованого товару, 08.04.2016 державним інспектором відділу митного оформлення митного посту «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС в електронній формі повідомлено декларанта, що подані документи містять розбіжності, а саме:
- в поданих до митного оформлення банківських платіжних документах (платіжне доручення від 22.03.2016 №10) іде посилання на проформу-інвойс 15.03.2016, яка до митного оформлення не надавалась, та відсутнє посилання на комерційний інвойс відповідно до якого здійснюється поставка даного товару, що унеможливлює прив'язання наданих платіжних документів до даної партії товару;
- в інвойсі від 22.03.2016 №62 вказана передплата в розмірі 85%, що складає - 15 692,06 дол. США, але згідно платіжного доручення від 22.03.2016 №10 передплата здійснена в розмірі 15 778,13 дол. США, що не відповідає вказаним в інвойсі умовам передплати 85%;
- в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 22.03.2016 № 26453 (з перекладом) вказана вартість, на умовах CFR, 17738 дол. США, тоді як в інвойсі. вказані умови CIF та вартість - 18461,25 дол. США;
- відповідно до п. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари, додаються, зокрема, якщо вони не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу від 22.03.2016 №62 поставка товару здійсняється на умовах CIF - ОСОБА_1. У наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- відповідно до пп. В) п. 2 ч.Ю ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначення митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.6 зовнішньоекономічного контракту від 14.03.2016 №09/16 вартість пакування включена у вартість товару, проте у наданих до митного оформлення документах не зазначено скільки саме становить дана складова у вартості товару.
Враховуючи спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості (орієнтовний показник митної вартості, розрахований відповідно до ПКМУ від 16.09.2015 № 724, вище ніж заявлено за МД), тау зв'язку із тим, що подані документи містять розбіжності, відповідно до п. 3 ст, 53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних нів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноваэюена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
08.04.2016 року TOB «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» було надано лист №39 з інформацією про неможливість надати витребувані документи та проханням поновити митне оформлення. Така позиція з боку ТОВ «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» була обумовлена метою уникнення простою товарів, які швидко псуються, а також тим, що підготовка витребуваних документів займає певний час.
У зв'язку з цим Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060006/2016/000027/2 від 08.04.2016 року, яким визначено вартість за кг нетто товару у розмірі 0,70 дол. США, загальна сума товару при цьому була значно збільшена. При визначенні митної вартості товарів митним органом обрано другорядний (за ціною договору щодо ідентичних товарів) метод визначення митної вартості.
Також позивачем було отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00078 із зазначенням вимог для прийняття митної декларації та випуску товарів.
В результаті цього, ТОВ «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» скористалось своїм правом випустити товар у вільний обіг під гарантії по ст.55 МКУ та оформило товар за електронною МД №500060006/2016/005484 від 09.04.2016 року, яка була заповнена з урахуванням вимог рішення про коригування заявленої митної вартості товару №500060006/2016/000027/2 від 08.04.2016 року та картки відмови, з забезпеченням оплати митних платежів фінансовою гарантією. Після цього товар позивача було випущено у вільний обіг для подальшої реалізації.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями та неврахуванням поданих документів, позивач, керуючись ч.8 ст.55 МК України, додатково надав митному органу із супровідним листом №45/16 від 11.05.16 та письмовими поясненнями стосовно зауважень митного органу лист продавця про підтвердження всіх взаємовідносин по поставці товару та відсутності розбіжностей у заявлених даних (із перекладом).
Відповідач, розглянувши вказаний лист позивача, повідомив останнього листом від 16.05.16 року № 1709/10/15-70-61 про залишення без змін оскаржуваних рішень з підстав, наведених в раніше направлених позивачу електронних повідомленнях, а також посилаючись на те, що надані пояснення та лист відправника не є бухгалтерськими документами і з них не прослідковується вартість товару.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі врегульовано нормами Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N 4495-УІ.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій рро вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 ст. 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, І визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості І товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання І відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) ; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою І декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності І обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або І відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Аналізуючи наведені норми законодавства та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що проформа-інвойс, є попереднім документом (в даному випадку, проформа - інвойс була потрібна для оцінки суми передплати за товар, що поставляється), не є обов'язковим документом при митному оформленні, оскільки зовнішньоекономічна операція проводиться на підставі інвойсу на поставку товару. Крім того, в платіжному дорученні на передплату вказівка номера конкретного інвойсу не є обов'язковою вимогою. Попередня оплата проводиться на підставі поставки товару згідно умов контракту, а не інвойсу. При цьому, в документах на передплату вказано номер контракту №09/16 від 14.03.2016 року. Невідповідність розміру передплати в грошовому вираженні обумовлено тим, що відповідно проформи-інвойсу до постачання планувалося одна кількість вантажу, проте, в зв'язку з технічними труднощами - місткістю контейнерів, по факту було відправлено меншу кількість вантажу. Крім того, розмір передплати є внутрішнім питанням взаємовідносин продавця і покупця та не може бути причиною відмови в митному оформленні, оскільки не впливає на ціну товару. В даному випадку прослідковується поставка товару по конкретному контракту і цілком можливо встановити відповідність товару його ціні по наданим Документам.
Вказівка в експортній декларації вартості вантажу в розмірі 17 738 дол. США на мовах поставки CFR, а в інвойсі 18461,25 дол. США на умовах CIF, не є невідповідністю, оскільки необхідним документом для проведення розрахунків по зовнішньоекономічній операції є інвойс. Експортна декларація є додатковим документом для підтвердження митної вартості вантажу.
Витрати по страхуванню товару були включені до суми 18461,25 дол. США, що вбачається з умов поставки CIF, документів, наданих при проходженні митного оформлення та листа постачальника. Правилами ІНКОТЕРМС 2010, встановлено, що Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення та застрахувати вантаж. В даному випадку вартість партії товару визначена на умовах доставки CIF (Вартість/Страхування/Фрахт - оплачені до (... назва місця призначення) - порт ОСОБА_1 Україна. Відповідно до офіційного тлумачення правил Інкотермс термін вартість/страхування/фрахт - доставка та страхування оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару на борт судна, а також повинен застрахувати вантаж, таким чином продавець зобов'язаний оплатити витрати та фрахт та страхування, необхідні для доставки товару у названий порт призначення. Згідно зазначеного, продавець несе витрати із фрахту та страхування, необхідних для перевезення товару. Таким чином, здійснюючи поставку на умовах CIF саме продавець товару підтвердив наявність страхування, що передбачено умовами укладеного контракту №09/16.
Згідно п.6 зовнішньоекономічного контракту від 14.03.2016 №09/16 вартість пакування включена у вартість товару, тобто дана складова вже є у вартості товару і не потребує окремого виділення. Покупець погодився на таку вартість товару і саме вона підлягає оплаті, що не суперечить принципу свободи договору та умовам поставки товарів через митний кордон України. Вказівка в контракті про включення вартості пакування у вартість товару не є підставою для витребування митними органами додаткових документів, оскільки сам пункт контракту свідчить про те, що ця інформація є лише в розпорядженні продавця і вже надана у ціні товару.
Вирішуючи спір, суд також вважає за необхідне звернутися до переглянутої Кіотської конвенції (глава 3 загального додатку): “(b) Документи, які подаються до декларації на товари 3.16. “Стандартне правило” На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю а даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог стосовно застосування митного законодавства.”
У зв'язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - необґрунтованим.
Так, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
В постановах від 15.10.2013 р. у справі N 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі N 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року (втратив чинність 01.06.2012 р.) зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.
Аналогічної позиції дотримується на сьогодні і Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, прийнятих вже на підставі норм Митного кодексу України 2012 року.
Наприклад, в ухвалах від 30.01.2014 р. у справі N К/800/41272/13 та від 17.12.2013 р. у справі N К/800/28635/13 Вищий адміністративний суд України зазначає, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.
При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
У постанові № 21-127а15 від 31.03.2015 р. Верховний Суд України зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Вирішуючи спір, суд враховує, що Одеська митниця ДФС жодним чином не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.11.2014 р. по справі № 826/18065/13-а.
В той же час, судом встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару
Отже, відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного суд дійшов висновку що митним органом було необґрунтовано відмовлено у митному оформленні товарів, а рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон прийняті відповідачем із порушенням встановлених законодавством норм, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення у зв'язку із чим адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Віні Віді Віці Трейд” (Код ЄДРПОУ 401805705) до Одеської митниці Державної фіскальної служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/000027/2 від 08.04.2016 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2016/00078 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 69-71, 86, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Віні Віді Віці Трейд” (Код ЄДРПОУ 401805705) до Одеської митниці Державної фіскальної служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/000027/2 від 08.04.2016 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2016/00078 - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/000027/2 від 08.04.2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00078 від 08.04.2016 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1378 грн.
Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 16.09.2016 року.
Суддя Я.В. Балан
.