Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
16 вересня 2016 року Справа №П/811/981/16
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Апеляційний суд Кіровоградської області
про стягнення заробітної плати, компенсації та моральної шкоди.
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Апеляційного суду Кіровоградської області про стягнення:
- заробітної плати в сумі 3 628,47 грн.;
- компенсації за невчасно виплачену заробітну плату в сумі 1 649,35 грн.;
- моральної шкоди в сумі 1 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно з розрахунковим листом за липень 2016 року бухгалтерією Апеляційного суду Кіровоградської області з її заробітної плати утримано 3 628,47 грн. При цьому позивач вказує, що їй не відомі підстави, які обумовили утримання сум при виплаті заробітної плати. Також посилаючись на норми ст.117 КЗпП України та Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. позивач вказує на те, що їй належить компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 1 649,35 грн. Окрім того, позивач зазначає, що не виплативши їй заробітну плату відповідач позбавив засобів до існування, оскільки заробітна плата є єдиним джерелом її доходів. Такими діями Апеляційний суд Кіровоградської області, на думку позивача, завдав їй моральних страждань, бо вона не мала змоги купувати продукти харчування для своєї сім'ї та коштів на проїзд до роботи.
Представником відповідача до суду подано заперечення на позовну заяву у відповідності до якого позовні вимоги ним не визнаються у повному обсязі, оскільки на виконання виконавчого листа №П/811/354/16 від 15.04.2016 р. Апеляційним судом Кіровоградської області наказом №28 від 21.07.2016 р. здійснено перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 у зв'язку з чим за ОСОБА_1 утворився борг у розмірі 30 877,17 грн., що обумовило виплату їй заробітної плати не у повному обсязі. Також представник відповідача зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.07.2016 р. зупинено виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 р. у зв'язку з чим наказом голови Апеляційного суду Кіровоградської області №30 від 02.08.2016 р. «Про призупинення виконання виконавчого листа щодо перерахунку заробітної плати ОСОБА_1Д.» призупинено погашення дебіторської заборгованості, а тому утримана в рахунок погашення дебіторської заборгованості частина заробітної плати ОСОБА_1 повернута позивачу при виплаті заробітної плати за І половину серпня 2016 року.
У судове засідання позивач не з'явилася, до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та про підтримання позовних вимог (а.с.18).
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову.
На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 09.09.2016 р. та занесеної до журналу судового засідання (а.с.54), подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ОСОБА_1 займає посаду секретаря судового засідання Апеляційного суду Кіровоградської області.
Відповідно до наказу голови Апеляційного суду Кіровоградської області №28 від 21.07.2016 р. «Про перерахунок заробітної плати ОСОБА_1А.» (а.с.36-38) проведено перерахунок заробітної плати позивача в наслідок чого за ОСОБА_1 утворився борг у розмірі 30 877,17 грн. (а.с.6, 41).
У липні 2016 року Апеляційним судом Кіровоградської області при виплаті заробітної плати ОСОБА_1 утримано частину коштів.
Наказом голови Апеляційного суду Кіровоградської області від №30 від 02.08.2016 р. «Про призупинення виконання виконавчого листа щодо перерахунку заробітної плати ОСОБА_1А.» вирішено призупинити погашення дебіторської заборгованості ОСОБА_1 в сумі 30 877,17 грн. до закінчення касаційного провадження в адміністративній справі №К/800/20027/16 (а.с.44).
Зазначаючи у позовній заяві суму 3 628,47 грн. позивач посилалася на розрахунковий лист за липень 2016 року у якому зазначена сума відображена в графі «всього утримано» (а.с.4-6, 39-41).
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що у розрахунковому листі за липень 2016 року в графі «всього утримано» зазначена сума утримана з Апеляційного суду Кіровоградської області внаслідок сплати податку та військового збору, а також авансу у розмірі 2 000,00 грн. Натомість представник відповідача наголосив на тому, що на погашення дебіторської заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 за липень 2016 року утримано суму 2 808,30 грн, на підтвердження чого до суду надано бухгалтерську довідку за серпень 2016 року (а.с.45).
У подальшому при виплаті ОСОБА_1 заробітної плати за серпень 2016 року їй повернуто утриману суму за липень 2016 року, зокрема, 2 760,00 грн. виплачено одночасно з авансом та 48,30 грн. - разом із заробітною платою, що підтверджується розрахунковим листом за серпень 2016 року (а.с.46).
Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
В силу ч.1 ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
На підставі ч.1, 2 ст.128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку.
Аналогічна норма визначена у ст.26 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР.
Суд враховує, що відповідачем не надано наказу про проведення відрахування із заробітної плати ОСОБА_1
Окрім того, у липні 2016 р. Апеляційним судом Кіровоградської області із заробітної плати позивача утримано 58% (2 808,30 грн. х 100 : 4 808,30 грн.), що перевищує граничні розміри встановлені ст.128 Кодексу законів про працю України.
Водночас суд бере до уваги, що на час розгляду справи відповідачем у повному обсязі повернуто ОСОБА_1 утримані кошти, а тому позовна вимога про стягнення заробітної плати задоволенню не підлягає.
Стосовно позовної вимоги про стягнення компенсації за невчасно виплачену заробітну плату суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та установлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2000 р., проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. №1427, до ліквідації заборгованості із заробітної плати за зазначений період.
Оскільки позовні вимоги стосуються компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату за липень 2016 року, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 (далі за текстом - Порядок).
Так, відповідно до п.2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.
З огляду на додаток до Порядку встановлено, що сума компенсації не нараховується, якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків.
Судом встановлено, що затримка у виплаті позивачу заробітної плати становила менше місяця, а тому компенсація відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» нарахуванню не підлягає.
Більш того, суд враховує, що індекс інфляції за серпень 2016 року становить 99,7%, що в свою чергу також обумовлює відсутність підстав для нарахування компенсації.
При цьому суд зазначає, що посилання позивача на ст.117 КЗпП України є необґрунтованим, оскільки зазначена норма встановлює відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а тому не стосується спірних правовідносин.
Зважаючи на викладене позовна вимога про стягнення компенсації за невчасно виплачену заробітну плату в сумі 1 649,35 грн. задоволенню не підлягає.
Окрім того, позивач просила суд стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
На підставі п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З'ясуванню в даному випадку підлягає те, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачем не доведено факту понесення моральної шкоди через неправомірні дії відповідача, а тому відповідна позовна вимога задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.70, 85, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду ОСОБА_2