Справа №: 486/773/16-ц Провадження № 2/486/526/2016
15 вересня 2016 року Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкова О.І., ознайомившись із матеріалами цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягненя заборгованості,
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судова справа на підставі розпорядження №50 від 12.09.2012р. керівника апарату суду ОСОБА_3 та наказу №54 від 12.09.2016р. виконуючої обов'язки голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області судді Франчук О.Д. у зв'язку з відставкою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Бобровського І.М. цивільна справа передана судді Волковій О.І. 12.09.2016р.
15.09.2016 року суддею Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волковою О.І. заявлено самовідвід в зв'язку з тим, що внаслідок розгляду кримінальної справа №1-3/2011 року, яка розглядалася під головуванням судді Волкової О.І. із жовтня 2009 року по січень 2011 року по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у скоєні злочинів передбачених ч.4 ст.190, ч.3ст.28, ч.2 ст.358, ч.3. ст.358 КК України, ОСОБА_6 ч.4 ст.190, ч.3ст.28, ч.2 ст.358 КК України, головуючий суддя увесь цей час перебувала у зоні конфліктів, зіткнення протилежних інтересів та з даного приводу зверталася до ОСОБА_5 Суддів України.
Підсудний ОСОБА_2 та інші підсудні у даній кримінальній справі №1-3/2011 року 17.01.2011 року заявляли відвід головуючій, у зв'язку з тим, що у них виникли сумніви щодо неупередженості головуючого у зв'язку з її зверненням до ОСОБА_5 Суддів України та прийняттям Рішення ОСОБА_5 Суддів України від 22.10.2010 року.
17.01.2011 року головуючою-суддею ОСОБА_7 у кримінальній справі №1-3/2011 року було заявлено самовідвід.
17 січня 2011року колегією суддів по кримінальній справі №1-3/2011 році було задоволення клопотання підсудних та задоволено відвід головуючій судді Волковій О.І. у даній справі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" від 28.10.1998р. у справі "Ветштайн проти Швейцарії", тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зайнятий з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язанні між собою ("Пуллар проти Сполученого Королівства"і "Томанн проти Швейцарии", а також "Екедемі Трейдинг ЛТД"та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви")
Відповідно до ст.20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Суддя звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватись навіть гіпотетичної можливості впливу на Європейський суд іноді визнається достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду (рішення у справах Белілос проти Швейцарії, Очолан проти Турції. Європейський суд застерігає, що навіть самі лише сумніви розсудливого спостерігача в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд (рішення у справах Ферантелі та Сантанджело проти Італії , Хаусчілдт проти Данії.
Згідно ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "кожен має право на справедливий розгляд його справи… незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків …".
Зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, як домогаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідним для гарантування рівності сторін перед судом (п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 КМ РЄ.
ОСОБА_2 неодноразово по кримінальній справі №1-3/2011р. заявляв відвід головуючій, вважаючи, що взаємовідносини між ним та суддею Волковою О.І. є такими, що в нього викликають сумнів в неупередженості головуючої. Окрім того, ОСОБА_6 звертався із скаргами на дії судді Волкової О.І. в різні інстанції тому з метою виключення у нього сумніву щодо можливого необ'єктивного розгляду справи під головуванням судді Волкової О.І. з метою виключення підстав та мотивів для сумніву у безсторонності, уникнення в подальшому при розгляді справи у об'єктивності, а також упередження повторних безпідставних скарг, образ та відводів у адресу судді Волкової О.І. вважаю за доцільним заявити самовідвід.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, ст.ст. 20,23,24,25 ЦПК України, суддя
Задовольнити заявлений самовідвід судді Волкової О.І. та повернути справу №486/773/16-ц до секретаріату суду для проведення її перерозподілу в порядку ст.11-1 ЦПК України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_7