Справа №: 486/643/16-а Провадження №2-а/486/30/2016
15 вересня 2016 року Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкова О. І. ознайомившись з матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судова справа на підставі розпорядження №78 від 12.09.2012р. керівника апарату суду ОСОБА_2 та наказу №54 від 12.09.2016р. виконуючої обов'язки голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської бласті судді Франчук О.Д. з відставкую судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської бласті ОСОБА_3 адміністративна справа передана судді Волковій О.І. 12.09.2016р.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21.06.2016р визнано адміністративний позов неподаним та повернено позивачеві ОСОБА_1
16.08.2016 р. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 року ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21.06.2016р. скасовано та направлено для продовження розгляду.
З огляду на вище викладене та на те, що суддя Волкова О.І. висловила свою правову позицію щодо неможливості відкриття провадження за адміністративноим позова ОСОБА_1 залишаючи його ухвалою без руху, а згодом процесуальним документом визнала його неподаним.
Правова позиція колегії Одеського апеляційного адміністративного суду не змінила правову позицію судді першої інстанції, яка закріплена в її процесуальних документах, щодо відкриття провадження за даним позовом, не зважаючи на її скасування.
Дані обставини унеможливлюють та виключають участь судді Волкової О.І. у подальшом продовженні розгляду даної адміністративної справи.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" від 28.10.1998р. у справі "Веттштайн проти Швейцарії", тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зайнятий з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язанні між собою ("Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарии", а також "Екедемі Трейдинг Лтд" та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви" та "ОСОБА_4 проти України).
Суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" за ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і засад судочинства.
Відповідно до ст. 27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Суддя звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватись навіть гепотетичної можливості впливу на Європейський суд іноді визнається достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду (рішення у справах "Белілос проти Швейцарії", "Очолан проти Турції". Європейський суд застерігає, що навіть самі лише сумніви розсудливого спостерігача в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд (рішення у справах "Ферантелі та Сантанджело проти Італії", "Хаусчілдт проти Данії".
Згідно ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "кожен має право на справедливий розгляд його справи… незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків …".
Зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, як домогаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідним для гарантування рівності сторін перед судом (п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 КМ РЄ.
За таких обставин вважаю за доцільним заявити собі самовідвід.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, ст.ст. 15-1, 27 КАС України, суддя
Задовольнити заявлений самовідвід судді Волкової О.І. та повернути справу №486/643/16-а до секретаріату суду для проведення її перерозподілу в порядку ст.15-1 КАС України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_4