Провадження № 2/470/248/16
Справа № 470/554/16-ц
06 вересня 2016 року смт. Березнегувате Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого: судді Орлової С.Ф.,
при секретарі Михалюк С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком,
16 серпня 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача у якому зазначила, що на праві власності їй належить житловий будинок № 7 по вул. Карла Маркса яку перейменовано на вул. Миру в с. Новоукраїнка Березнегуватського району Миколаївської області. У даному житловому будинку зареєстроване місце проживання відповідача, який з березня 2015 року у будинку не проживає, його фактичне місце знаходження невідоме. Оскільки реєстрація його місця проживання перешкоджає у повній мірі розпоряджатися належним їй нерухомим майном, позивачка просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком.
Позивач в судове засідання не з'явилась, до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, не заперечувала проти розгляду справи у заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим згідно ст. 224 ЦПК України ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Також, згідно ч.2 ст.197 ЦПК України, оскільки від позивача надійшла заява про слухання справи за її відсутності, а відповідач не з'явився у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.
З матеріалів справи, а саме з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого 16.03.2006 року Березнегуватською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації вбачається, що позивачка є власником 1/6 частки житлового будинку розташованого по вул.К.Маркса,7 в с.Новоукраїнка Березнегуватського району Миколаївської області (а.с.7). Відповідно до рішення № 5 І сесії сьомого скликання Новоукраїнської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області вул. Карла Маркса було перейменовано на вул.Миру (а.с.11).
З довідок виданих Новоукраїнською сільською радою Березнегуватського району Миколаївської області № 314 та № 315 від 28 липня 2016 року убачається, що у вказаному будинку також зареєстроване місце проживання відповідача (а.с.8-9). Однак з акту обстеження затвердженого головою Новоукраїнської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області 27 липня 2016 року слідує, що відповідач, який є онуком позивачки зареєстрований, але не проживає у будинку з березня 2015 року (а.с.10).
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб .
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому, відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Частиною 2 ст.405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених правових норм цивільного та житлового законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Згідно з ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, провадиться в судовому порядку.
Судом встановлено що відповідач без поважних причин не проживає у частині будинку належній позивачці більше року, беручи до уваги те, що реєстрація у будинку місця проживання відповідача створює позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їй нерухомим майном, на підставі ст. 391 ЦК України суд доходить висновку про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим будинком № 7 по вул. Миру (ОСОБА_3) в с.Новоукраїнка Березнегуватського району Миколаївської області, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя С.Ф.Орлова