07 вересня 2016 року о 16 год. 30 хв.Справа № 808/2292/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Семененко М.О.
за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
представника третьої особи ГУ ДКСУ у Запорізькій області - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізькій області
про зобов'язання вчинити певні дії,
25 липня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізькій області, в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 5000,00 грн., безпідставно сплаченого під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, шляхом формування та направлення до Управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізькій області подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна позивачем, як покупцем, сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % вартості придбаного майна. Враховуючи, що житло придбавалось позивачем вперше, вважає, що вона звільнена від сплати такого збору в силу приписів п.9 ст.1 Закону України «Про збір та обов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим звернулась до відповідача з заявою про повернення помилково сплачених платежів. Проте, відповідач відмовив у поверненні коштів з посиланням на відсутність підстав для повернення за відсутності правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше. Вважає таку відмову протиправною, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги та просила позов задовольнити, а також стягнути на її користь з Державного бюджету України понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Обґрунтування заперечень зазначив, що позивачем до заяви про повернення коштів не надано документів, які б підтверджували придбання ОСОБА_1 житлового приміщення вперше, а Пенсійний фонд не має доступу до реєстру прав власності на нерухоме майно і не може приймати рішення про повернення надмірно сплачених коштів без наявності документів, якими підтверджуються придбання особою житлового приміщення вперше. Також, представник відповідача заперечив проти стягнення на користь позивача понесених судових витрат, оскільки у органів Пенсійного фонду відсутні бюджетні асигнування на сплату судового збору. Крім того вважає, що позивачем не доведено у встановленому порядку понесення витрат на правову допомогу. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи - ГУ ДКСУ у Запорізькій області в судовому засіданні зазначив, що органи Державної казначейської служби не наділені повноваженнями щодо повернення коштів, сплачених позивачем за власної ініціативи. Враховуючи, що до Управління не надходило висновку Пенсійного фонду про повернення коштів ОСОБА_1, підстави для повернення грошових коштів відсутні. Крім того, зазначає, що перерахування сплачених позивачем коштів у разі надходження подання Пенсійного фонду або рішення суду повинно здійснюватися Управлінням Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізькій області, а не Головним управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, оскільки сплачені позивачем кошти у розмірі 5000 грн. перераховані на рахунок, обслуговування якого здійснюється саме Управлінням Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізькій області. Також, представник третьої особи зазначив, що у разі присудження судом на користь позивача судових витрат, то такі витрати повинні стягуватися за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в порядку ч.1 ст.94 КАС України, а не за рахунок Державного бюджету України. Просить врахувати зазначені заперечення при розгляді справи та відмовити у стягненні судових витрат з Державного бюджету України в повному обсязі.
Представник третьої особи - УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізькій області в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та письмові пояснення, у яких зазначає про відсутність підстав для повернення коштів позивачу за відсутності відповідного подання органу Пенсійного фонду про повернення надмірно сплачених коштів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що 16 травня 2016 року позивачем придбано за договором купівлі - продажу квартиру за адресою: АДРЕСА_1., вартість якої за договором становила 500000,00 грн. (п.2.1 договору). При укладанні договору купівлі - продажу квартири позивачем сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна в розмірі 5000,00 грн. (а.с.14).
Факт сплати позивачем зазначених коштів підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.
24 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з листом, у якому просила повернути сплачену суму збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з тим, що придбала житло вперше (а.с.9).
Листом УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №8463/07 від 02.06.2016 позивачу відмовлено в поверненні збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.10).
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача щодо повернення помилково сплачених коштів, звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відмовляючи позивачу у поверненні помилково сплачених, відповідач послався на відсутність інформації щодо набуття права власності громадянами на нерухоме майно, вказав, що видача довідок щодо звільнення від сплати збору або підтвердження факту придбання житла не входить до компетенції органів Пенсійного фонду. Також зазначив про відсутність єдиної бази, за допомогою якої можна визначити обставини придбання житла особою, а органу, компетентного видавати довідки на підвердження обставин придбання житла. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав для повернення коштів.
Разом з тим, суд не погоджується з правомірністю такої відмови та зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Таким чином, законодавець виключив зі складу осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, певні категорії суб'єктів, у тому числі громадян, які придбавають житло вперше.
Згідно п.8 ст.2 Закону об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Отже, громадяни, які придбавають нерухоме майно у вигляді житла вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та звільнені від обов'язку сплачувати такий збір в розмірі 1% від вартості нерухомого майна. Для встановлення наявності обставин, які звільняють громадянина від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі житла, необхідно перевірити, чи придбавається таке нерухоме майно особою вперше.
На підтвердження факту придбання житла вперше, позивачем до матеріалів справи надано договір купівлі-продажу від 16.05.2016, відповідно до якого ОСОБА_1 придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-12); Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформовану приватним нотаріусом Якіб'юк Ю.А. за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна, відповідно до якої власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.13); квитанцію №NOTR7196518979797081 від 16.05.2016 про сплату позивачем 5000 грн., призначення платежу - збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна.
Також до матеріалів адміністративного позову надано копію стор.12-13 паспорта, з якої вбачається, що з 07.07.2016 місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (звор. бік а.с.8).
Відповідно до ч.5 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України суд може збирати докази з власної ініціативи.
16.08.2016 судом з власної ініціативи сформовано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо наявної інформації про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, зареєстровані за ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1. Згідно отриманої інформації за позивачем зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2016. Даний запис є єдиним, відомості про реєстрацію за позивачем права власності на інші об'єкти нерухомого майна відсутні.
Статтею 7 КАС України визначено що до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах відноситься змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно ч.4, 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Відповідно до ч.2 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до ч.2 та 4 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, наведені позивачем доводи стосовно придбання квартири вперше відповідачем не спростовано та не надано суду доказів, як б свідчили, що позивач раніше придбавав нерухоме майно, а тому вони підлягають визнанню такими, як достовірні.
Також, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що позивачем до заяви не надано довідок з БТІ по областях України, які б підтвердили відсутність реєстрації за позивачем житлових приміщень раніше, оскільки таке твердження не базується на нормах чинного законодавства, а відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
В силу пункту 2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
Пунктом 15-1 Порядку №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до п.15-3 Порядку №1740, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787.
Відповідно до п.3 Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника.
Згідно п.5 Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Відповідно до п.10 Порядку, заява та подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.
В силу п.15 Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету здійснюється з того бюджету, до якого такі кошти були зараховані.
Як вбачається з матеріалів справи, перед укладенням договору купівлі-продажу квартири позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна у розмірі 1% від вартості придбаного нею житла, а саме 5000,00 грн., що підтверджується квитанцію №NOTR7196518979797081 від 16.05.2016, який був сплачений на рахунок Управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжі через банк отримувача - Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області та спрямовано до спеціального фонду Державного бюджету.
Згідно додатку до постанови Кабінету міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладений на Пенсійний фонд України.
Враховуючи те, що позивач в силу закону звільнена від сплати збору на обов'язкове державне соціальне страхування, як така, що придбає житло вперше, зважаючи на відсутність доказів того, що раніше за ОСОБА_1 реєструвалось право власності на житло, суд дійшов висновку про наявність підстав для відновлення порушеного права позивача та необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя сформувати та направити до Управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізькій області подання про повернення ОСОБА_1 надмірно сплачених коштів в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 551,20 грн., який, в силу приписів ч.1 ст.94 КАС України підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя.
Щодо клопотання позивача про повернення на її користь витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 укладено договір про надання юридичних послуг №190 від 17.05.2016 з питання повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до розрахунку витрат на правову допомогу ОСОБА_1 понесені позивачем витрати складають 1000,00 грн., а саме: консультація адвоката - 100,00 грн., складання адвокатом заяви до УПФУ в Орджонікідзевському районі - 200,00 грн., ознайомлення адвокатом з нормативно - правовою базою з питань клієнта - 200,00 грн., складання адміністративного позову - 500,00 грн.
На підтвердження сплати вказаних грошових коштів позивачем до матеріалів справи надано копії квитанцій від 17.05.2016, від 24.05.2016, від 09.06.2016 та від 10.06.2016.
Крім того, позивачем до матеріалів справи надано додаткову угоду від 18.05.2016 до договору №190 від 17.05.2016, в п.3.1 якої зазначено, що за надання юридичних послуг передбачених цим договором, замовник - ОСОБА_1 сплачує виконавцю - адвокату ОСОБА_6 суму грошової винагороди в готівковій чи безготівковій формі у розмірі 10% від суми поверненого безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Як встановлено судом, сума надмірно сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна становить 5000,00 грн., а відтак відповідно до вимог додаткової угоди про надання правової допомоги суму винагороди адвокату складає 10%, тобто 500,00 грн.
Разом з тим, позивачем подано розрахунок на 1000,00 грн., який не відповідає вимогам договору про надання правової допомоги та додатковій угоді до нього.
Також, з квитанції до прибуткового касового ордеру №21 від 09.06.2016 встановлено, що позивачем сплачено адвокату грошові кошти в розмірі 200,00 грн. за ознайомлення з матеріалами справи та нормативно-правовою базою з питань клієнта. Разом з тим, ані адвокат, ані позивач за час розгляду адміністративної справи з матеріалами справи не ознайомлювався, що унеможливлює встановлення, за що саме позивачем було сплачено грошові кошти.
Таким чином, враховуючи те, що наданий позивачем до матеріалів справи договір про надання правової допомоги, квитанції та розрахунок мають недоліки щодо їх змісту, а також суперечать один одному, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належним чином факт понесення витрат на правову допомогу по даній справі у зазначеному позивачем розмірі.
Враховуючи викладене, заява позивача про стягнення на її користь судових витрат в частині витрат на правову допомогу є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м.Запоріжжя сформувати та направити до Управління Державної казначейської служби у м.Запоріжжі Запорізькій області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.), надмірно сплаченого під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.), присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.О. Семененко