Справа № 22-ц/796/11837/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Цокол Л.І.
Доповідач - Рубан С.М.
08 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Іванченко М.М., Кабанченко О.А.
при секретарі Перетятько А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» - Григоренко Ірини Вікторівни на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання пункту 12.1 договору недійсним, стягнення коштів у зв'язку з розірванням договору,-
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання пункту 12.1 договору недійсним, стягнення коштів у зв'язку з розірванням договору - задоволено частково.
Визнано недійсним пункт 12.1 договору фінансового лізингу №000576 від 16 жовтня 2015 року укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізінгова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 грошові коштив розмірі 69 843,00грн. та судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
У лютому 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання пункту 12.1 договору недійсним, стягнення коштів у зв'язку з розірванням договору.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 16.10.2015 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» був укладений договір Фінансового лізингу №000576, згідно якого предметом Лізингу мав бути автомобіль Nissan Gashgai вартістю 698 430,00грн.
Відповідно до умов Договору лізингодавець (відповідач) взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на умовах, передбачених договором. В усній формі представник відповідача роз'яснила, що позивач повинен спочатку сплатити передплату за автомобіль в сумі 72 400,00грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом тижня відповідач передасть йому в користування предмет лізингу. Того ж дня позивачем було сплачено 72 400 грн. на користь ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» із зазначенням призначення платежу «авансовий платіж згідно лізингового договору від №000576», що підтверджується копією квитанції. Через п'ять днів позивач звернувшись до відповідача щодо передачі транспортного засобу, отримав відмову . Після чого позивач подав заяву про розірвання договору та повернення грошових коштів. На вказану заяву отримав лише 1 534,20грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що 16.10.2015 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» був укладений договір Фінансового лізингу №000576, згідно якого предметом Лізингу мав бути автомобіль Nissan Gashgai вартістю 698 430,00грн.
Пункт 12.1. договору лізингу від 05.10.2015 року зазначає - лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та надати реквізити особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.
Отже, відповідач в договорі надав собі можливість не повертати кошти, сплачені споживачем його послуг у разі розірвання договору останнім. Однак, при розірванні договору лізингодавцем ніяких санкцій не передбачено, що приводить до дисбалансу договірних умов та порушує норми законодавства.
Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд визнати недійсним пункт договіру фінансового лізингу, оскільки його умови, визначені відповідачем, є несправедливими, суперечать чинному законодавству та законам України.
Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Згідно договору адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір такої компенсації за організацію становить 69 843,00 грн., цей платіж не є витратами лізингодавця, що безпосередньо пов'язаний з виконанням договору лізингу.
Вказаний пункт договору порушує принципи добросовісності і справедливості, оскільки відповідач не обґрунтував співмірність розміру платежу за організацію даного договору виконаній послузі, яка згідно зі ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», не є лізинговим платежем, а фактично полягає у виготовленні стандартної форми договору.
Як вбачається із наведених договірних умов, складова першого лізингового платежу - «адміністративний платіж» виходить за межі переліку платежів, передбачених законом.
Лізинговий кредит - це кредитні відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є специфічною формою майнового, тобто товарного кредиту.
Згідно з п. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Відповідно ч.2 статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 9 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони відшкодовуються винною особою у повному обсязі. Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.
З підстав вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання п. 12.1 договору недійсним та стягнення коштів на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі № 6-2766цс15 судом вірно встановлено несправедливість умов договору, яким порушено принцип добросовісності, умови договору містять істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» - Григоренко Ірини Вікторівни - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий
Судді