Справа №442/5476/16-ц
Провадження №2/442/1929/2016
08 вересня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Нагірної О.Б.,
за участю секретаря судових засідань Кондратів І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Рихтицької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за законом, суд -
встановив:
Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1, після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позовну заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_3. Прізвище з дому ОСОБА_3 позивачка змінила на дівоче прізвище мами ОСОБА_2 , про що видане свідоцтво про зміну імені згідно якого позивачка змінила прізвище і ім»я на ОСОБА_2. Батько заповіту не залишив. Крім позивачки спадкоємцем після смерті батька є мати позивачки ОСОБА_4, яка від прийняття спадщини відмовилась, на день смерті спадкодавця разом з ним не проживала. Стверджує, що є єдиною спадкоємницею після смерті батька ОСОБА_3, так як проживала з останнім до дня його смерті, тому є особою, яка прийняла спадщину по смерті батька (спадкодавця).
За життя ОСОБА_3 не отримував свідоцтва про право власності на житловий будинок, тому нотаріально позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину по закону після смерті батька на житловий будинок через відсутність правоавовстановлюючих документів на ім»я батька.
В судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, проте подали заяву, в якій просять справу слухати за їх відсутності, позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд позову у його відсутності, позовні вимоги визнав.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, не здійснюючи відповідно до ч.2 с.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно положень ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази,оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ст. ст. 529 - 532 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємцями за законом у рівних частках є діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого, онуки і правнуки померлого, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем (перша черга), а також брати і сестри, дід та бабка померлого (друга черга). До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.
Згідно копії свідоцтва про зміну імені ОСОБА_5 змінила ім»я на «ОСОБА_5», про що складено відповідний актовий запис № 90, та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 (а/с 6).
Копією свідоцтва про народження стверджується, що батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а/с 7).
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а/с5) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а/с 5).
Ст. 525 ЦК УРСР (1963 року) вказує, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК УРСР (1963 року) регламентовано, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, -місцезнаходження майна або його основної частини.
Відповідно до довідки № 1385 від 04.08.2016 року виданої Рихтицькою сільською радою (а/с 28) ОСОБА_3 до дня своєї смерті проживав разом із дочкою - ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, та згідно по господарських книг житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 (а/с 27).
Відповідно до положень ст.ст. 524, 529 ЦК УРСР від 18.07.1963р. спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
За вимогами ст.ст.548, 549 ЦК УРСР, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) визначається, що спадкоємець, прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Л.П. на звернення ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 було заведено спадкову справу № 111/2015, роз'яснено, що для видачі такого спадкоємцеві необхідно представити правовстановлюючі документи щодо належності цього майна спадкодавцеві (а/25).
З виписки з рішення виконавчого комітету Дрогобицької районної ради від 15.04.1982 р № 107 вбачається, що ОСОБА_3 було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку , виданий будівельний паспорт.
Згідно заяви ОСОБА_4, яка міститься в матеріалах спадкової справи, така від прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 відмовилась.
Відповідно до положень ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
З матеріалів справи встановлено, що спадкодавець за життя не здійснив державної реєстрації права власності на зазначену нерухомість та не виготовив правовстановлюючі документи. Так, після його смерті відкрилася спадщина, позивач, що є спадкоємцем за законом, звернулася до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, але таке їй не видано, оскільки право власності спадкодавця не було зареєстровано у встановленому законом порядку.
У відповідності до положень п. 4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Таким чином, оскільки встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом, фактично вступив в управління і володіння спадковим майном, оскільки доглядає за спадковим майном, підтримує його в належному стані, користується будинковолодінням, що свідчить про факт прийняття спадщини після смерті батька, подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, але з наведених вище причин нотаріус не може оформити право власності на вказаний будинок, позов слід задовольнити та визнати за позивачем право власності на будинок в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця.
Керуючись ст. ст. 15, 60, 208, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 182, 392, 1296, 1297 ЦК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок загальною площею 212,7 -кв.м., житловою площею 68,4 кв.м., який розташований на АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: Нагірна О.Б.