Справа № 442/5530/16-ц
2/442/1956/2016
"22" серпня 2016 р. Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області - Нагірна О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третіх осіб - приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, Державного нотаріуса Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, визнання свідоцтва на право власності недійсним та визнання права на майно, -
Позивачі звернулися до суду із позовною заявою до відповідача, за участю третіх осіб, в якій просять визнати заповіт, укладений їхньою матір'ю ОСОБА_6 - недійсним; визнати свідоцтво про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 07.05.2015 року, яка до дня смерті проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1 -недійсним; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частину будинку та господарських будівель, що по вул. І. Франка,50, с. Гаї Нижні Дрогобицького району Львівської області. Разом з тим, просять відтермінувати сплати судового збору.
Перевіривши матеріали справи, приходжу до переконання, що позовну заяву слід залишити без руху виходячи з наступного.
Порядок звернення до суду з позовною заявою урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, які передбачені, зокрема, в статті 119 ЦПК України.
Наслідком недотримання зазначених умов є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК України).
Так, заяву позивачів, яка зазначена у прохальній частині позовної заяви, про відтермінування сплати судового збору, суд приймає як таку яка не відповідає вимогам закону, з наведених нижче підстав.
Як зазначено у п. 10 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 27.09.2012 р. N 10-1386/0/4-12 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір"» відповідно до статті 8 Закону суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України покладається на заінтересовану сторону, тобто позивача.
Однак в порушення, наведених вище норм, позивачі не надали доказів про своє важке матеріальне становище.
Враховуючи викладене, в контексті заявленого позивачами клопотання про відстрочення до ухвалення судового рішення оплати судового збору, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення такого клопотання.
За положеннями ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України - ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
У пункті а) ч. 12 постанови від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
З прохальної частини позову вбачається, що позивачами заявлено вимогу про визнання права власності : по 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частину будинку та господарських будівель, що по вул. І. Франка,50, с. Гаї Нижні Дрогобицького району Львівської області у порядку спадкування, однак, позовна заява не містить жодного посилання на наявність доказів, що підтверджують вартість як квартири так і житлового будинку, що позбавляє суд можливості визначити правильність розміру сплаченого судового збору в сумі 600 грн. за звернення з вказаним позовом.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно прохальної частини позовної заяви позивачем одночасно заявляються дві самостійні вимоги майнового (визнання права власності на окремі об'єкти нерухомого майна) і дві вимоги немайнового характеру, а саме визнати заповіт, укладений ОСОБА_6 - недійсним; визнати свідоцтво про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 07.05.2015 року, які є похідними один відодної , тому за останні судовий збір сплачеється як за одну
Таким чином, оскільки також позивачами заявлено дві самостійні вимоги майнового і немайнового характеру, то кожна з них має бути оплачена судовим збором за визначеною законом ставкою для вимог майнового і немайнового характеру.
Також, слід врахувати роз'яснення у п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі постанова постанови Пленуму № 10 від 17.10.2014 р.), у разі об'єднання позовних вимог відповідно до статті 126 ЦПК, а також у випадках подання позовної заяви одним чи кількома позивачами (співпозивачами) до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно до заявлених кожним із них вимог окремим платіжним документом (частина шоста статті 6 Закону № 3674-VI). Закон не містить заборони й можливості сплати усієї суми судового збору одним із кількох позивачів у справі; визначальним у такому разі є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У випадку якщо один із позивачів звільнений від сплати судового збору, загальна сума збору зменшується пропорційно до заявлених ним вимог. Якщо до суду звертаються кілька позивачів із вимогою немайнового характеру до одного або кількох відповідачів, коли ціна позову відсутня і частину кожного з позивачів у такій ціні визначити неможливо, а предмет позову за вимогами кількох позивачів є одним і тим самим, можлива сплата судового збору одним чи кількома з них у розмірі, передбаченому п..п. 2 ч.2 ст. 4 Закону № 3674-VI.
А тому, позивачам необхідно визначити ціну позову, відповідно до якої сплатити (доплатити) суму судового збору та додати до заяви оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору за кожну майнову вимогу у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у відсотковому співвідношенні до ціни позову, однак не менше 551,20 грн. та за немайнові вимоги в сумі 551,20 грн. (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), який слід перерахувати на наступний рахунок: отримувач коштів - Дрогобицьке УДКСУ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 25262988, рахунок отримувача - 31213206700014, банк отримувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО - 825014, призначення платежу - судовий збір, код 37390247.
Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків заяви.
Керуючись ст. 121 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третіх осіб - приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, Державного нотаріуса Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, визнання свідоцтва на право власності недійсним та визнання права на майно - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в триденний термін з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Нагірна О.Б.