ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 52/8112.06.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про стягнення 63 927,10 грн. за участю представника позивача -Апостолюка О.О., довіреність № б/н від 26.01.2009 р., відповідача -Мошківського В.А., довіреність № 131-ГО/09 від 19.05.2009 р.,
У лютому 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 60 243,50 грн. заборгованості, 1 719,01 грн. пені, 1 964,59 грн. неодержаного прибутку, а загалом 63 927,10 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати наданих послуг за договором про надання клінінгових послуг № 37 від 25.03.2008 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.03.2009 року.
18.03.2009 року у судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, яким проти заявлених позовних вимог заперечив.
15.04.2009 року у судовому засіданні представник позивача подав пояснення по суті справи, яким просив задовольнити позовні вимоги.
22.04.2009 року у судовому засіданні представник відповідача подав доповнення до відзиву на позовну заяву, яким проти заявлених позовних вимог заперечив.
20.05.2009 року у судовому засіданні представник відповідача подав пояснення щодо фактичного отримання послуг.
У судовому засіданні 12.06.2009 року представник позивача та підтримав зазначені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.06.2009 року проти заявлених позовних вимог заперечив.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.03.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання клінінгових послуг № 37, за умовами якого замовник доручає, а виконавець -приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з комплексного прибирання приміщень банку.
Пунктом 2.2. договору було встановлено, що за надані послуги замовник зобов'язався перерахувати виконавцеві суму -37 373,51 грн., ПДВ 20% - 7 474,70 грн. Загальна сума за даним договором за один місяць становить -44 848,21 грн.
Згідно п. 2.3. договору замовник зобов'язався до десятого числа поточного місяця перерахувати на рахунок виконавця 28 500,00 грн., згідно рахунку-фактури, наданого виконавцем.
Підставою для кінцевого розрахунку є акт приймання-здачі наданих послуг, підписаний сторонами та завірений їх печатками (п. 2.4. договору).
21.04.2008 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до п. 1 загальна площа приміщень, що прибираються, склала 5 892,7 кв.м.
18.08.2008 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 4 до договору, відповідно до п. 1 сторони змінили загальну площу приміщень, що прибираються, та визначили її в розмірі - 5 804,60 кв.м та відповідно до п. 2 договору визначили нову вартість послуг, що склала 46 143,50 грн.
Відповідно до п. 2.6. договору замовник зобов'язався проводити оплату протягом 5 банківських днів після підписання акту приймання-здачі робіт за результатами роботи згідно розрахунків за попередній місяць.
На виконання умов договору позивач згідно підписаного сторонами Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000038 від 28.11.2008 року надав відповідачу послуги за листопад на суму 46 143,50 грн.
01.12.2008 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 5 до договору, відповідно до п. 2 якого сторони зменшили розмір вартості послуг та визнали вартість послуг в розмірі 28 200,00 грн.
Проте, відповідач отримані на суму 46 143,50 грн. послуги не оплатив.
08.12.2008р. позивач направив відповідачу претензію № 3-12/08 з вимогою сплатити суму заборгованості. Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.
Позивач зазначає, що ним на виконання умов договору згідно Акту здачі-прийняття робіт за період з 01.12.2008р. по 17.12.2008р. було надано відповідачу послуги на суму 14 100,00 грн. Проте, доказів надання послуг в грудні 2008 року суду не надано.
26.01.2009 року позивач направив відповідачу лист-вимогу № 11-п з вимогою погасити заборгованість за листопад -46 143,50 грн. та за грудень -14 100,00 грн. Відповідач залишив вказаний лист-вимогу без відповіді та задоволення.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих послуг та має перед позивачем заборгованість. Проте, зібраними у справі доказами підтверджується наявність заборгованості в розмірі 46 143,50 грн. за надані в листопаді 2008р. послуги. Доказів надання позивачем відповідачу послуг у грудні 2008р. суду не надано.
Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу є обґрунтованими, однак підлягають задоволенню в сумі 46 143,50 грн.
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до п. 5.2. договору замовник несе відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів за виконану роботу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від невчасно перерахованої суми.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманої продукції нараховано 1 964,59 грн. пені відповідно до наданого розрахунку.
Отже, позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими, однак підлягають задоволенню в розмірі 1 547,39 грн.
Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
У відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:
- протиправної дії чи бездіяльності особи;
- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;
- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;
- вини боржника.
Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання перед позивачем щодо оплати наданих послуг.
Під збитками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, розуміють, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки позивача полягають в тому, що внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання за договором: неоплати відповідачем наданих послуг, позивач позбавлений права на отримання запланованого доходу за цим договором.
Про наявність причинного зв'язку між протиправною бездіяльністю відповідача та збитками позивача свідчить факт недотримання відповідачем зобов'язання оплатити надані послуги, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди.
Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. (ч.1-2 ст. 623 ЦК України).
Сума неодержаного прибутку розрахована позивачем як добуток суми, яку позивач міг би отримати в разі своєчасного отримання оплати за надані за договором у листопаді та грудні 2008 року послуги, та розміщення її на депозитному рахунку позивача «Строковий вклад з правом поповнення»під 21% річних
Розмір неодержаного прибутку розрахований позивачем за формулою:
((А (сума) х 21%)/365 (днів року)) х Б (кількість днів періоду прострочення) = В (прибуток)
((46 143,50 грн. х 21%)/365) х 51 (з 10.12.2008 по 30.01.2009) = 1 353,96 грн.
((14 100,00 грн. х 21%)/365) х 45 (з 17.12.2008 по 30.01.2009) = 365,05 грн.
Загальний розмір неодержаного прибутку розрахований позивачем як сума неодержаного прибутку: 1 353,96 грн. + 365,05 грн. = 1 719,01 грн.
Вищевикладене свідчить про існування всіх умов настання відповідальності за порушення зобов'язань, отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача неодержаного прибутку обґрунтовані, однак підлягають задоволенню в розмірі 1 353,96 грн.
Державне мито у сумі 490,45 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 90,53 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 26, код 19357325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.»(04665, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А, код 34477162) 46 143 (сорок шість тисяч сто сорок три) грн. 50 коп. боргу, 1 547 (одну тисячу п'ятсот сорок сім) грн. 39 коп. пені, 1 353 (одну тисячу триста п'ятдесят три) грн. 96 коп. неодержаного прибутку, 490 (чотириста дев'яносто) грн. 45 коп. державного мита та 90 (дев'яносто) грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Чебикіна