Кіровоградської області
05 вересня 2016 рокуСправа № 912/2535/16
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж"
до Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання)
про стягнення 4 057,76 грн,
присутні представники сторін:
позивача: ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги від 05.07.16 №14/16-ц;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 47Д-10 від 13.11.15.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) суми 3 982,16 грн заборгованості за договором № 07/11-2011 від 07.11.2011, з яких сума 1955,70 грн основного боргу, сума 1731,24 грн інфляційних втрат, сума 168,45 грн трьох процентів річних та сума 126,77 грн пені. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1000,00 грн.
Ухвалою господарського суду від 07.07.2016 зазначену позовну заяву прийнято та порушено провадження в справі, яку призначено до розгляду в засіданні на 28.07.2016, сторони зобов'язано надати необхідні для розгляду справи матеріали.
До вирішення спору по суті позивач подав клопотання про збільшення розміру та уточнення позовних вимог, в якому зазначено прохання стягнути з відповідача суму 1955,70 грн основного боргу, суму 1750,42 грн інфляційних втрат, суму 224,87 грн трьох процентів річних та суму 126,77 грн пені, всього 4 057,76 грн.
Шляхом подання зазначеного клопотання від 28.07.2016 позивачем збільшено розмір позовних вимог до суми 4 057,76 грн. Розрахунок стягуваних сум міститься у клопотанні. Позивачем подано до справи докази направлення вищевказаного клопотання на адресу відповідача.
Ухвалою господарського суду від 28.07.16 розгляд справи відкладався до 18.08.2016.
18.08.2016 відповідач подав до суду заяву за № 559-10 про застосування строків позовної давності, що містить прохання застосувати строк позовної давності до вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" щодо стягнення з Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) заборгованості згідно договору № 07/11-2011 від 07.11.2011 та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заява відповідача мотивована тим, що в матеріалах справи наявні копії акта приймання виконаних робіт та довідки про наявність виконаних робіт за липень 2012 року, що підтверджує те, що останні роботи виконувалися у липні 2012 року; а тому з урахуванням пункту 3 додаткової угоди заборгованість виникає з 05.09.2012, отже строк позовної давності починає відлік з 05.09.2012, проте як слідує з відтиску на конверті позовну заяву відправлено 06.07.2016, тобто з пропуском трьохрічного строку позовної давності передбаченого ст. 257 Цивільним кодексом України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Також 18.08.2016 відповідач подав до суду іншу заяву за № 562-10 про застосування строків позовної давності, що містить прохання застосувати до позовних вимог про стягнення пені у справі № 912/2535/16 строк позовної давності та відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що позивач нарахував пеню за період з 27.07.2013 по 27.01.2014 за межами строку позовної давності.
Того ж дня позивач подав до суду листа у якому зазначено позицію по суті позову, а саме, що позивач вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими і просить стягнути з відповідача суму основного боргу за договором № 07/11-2011 від 07.11.2011 у розмірі 1955,70 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 750,42 грн, три проценти річних від суми основного боргу в розмірі 224,87 грн та пеню за кожен день прострочення у розмірі 126,77 грн, а всього 4 057,76 грн; витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1 000,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 379,00 грн.
Позивач не повідомив у письмовій формі свою позицію по суті поданих відповідачем клопотань щодо застосування позовної давності.
У судовому засіданні, в якому брали участь представники позивача і відповідача, судом оголошувалася перерва до 01.09.2016 о 14:20 і до 05.09.2016 о 16:00.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі подані докази, господарський суд встановив наступне.
07 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" (виконавець) та Корпорацією "Система ССБ" (замовник) укладено договір № 07/11-2011, за умовами якого виконавець зобов'язується своїми силами, засобами розробити креслення, поставити та передати замовнику комплект металоконструкцій по об'єкту "Естакада відвантаження шроту і лузги в залізничний транспорт, реконструкція олійноекстрактного заводу зі збільшенням потужностей відповідно до умов договору за адресою: м. Кіровоград, проспект Промисловий, 14а, а замовник зобов'язується оплатити вартість комплекту металоконструкцій.
Доставка комплекту металоконструкцій здійснюється на умовах поставки DAP, Кіровоградська область, Кіровоградський район, м. Кіровоград, просп. Промисловий, 14а (Інкотермс 2010).
До договору укладені додаткові угоди № 1 від 21.03.2012, № 2 від 15.06.2012 та № 3 від 05.07.2012, якими збільшено обсяг виконуваних робіт та їх вартість, у тому числі шляхом підписання протоколу погодження договірної ціни, підписання договірної ціни, якими визначено чіткий перелік певних робіт та їх вартість за кожною додатковою угодою, а також затверджено графік проведення робіт.
Згідно з п. 2.2. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником передоплати в розмірі 70 % від орієнтовної ціни договору, що складає суму 1487859,66 грн впродовж п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку від виконавця.
Відповідно до п. 6.2.2. договору, решту замовник повинен оплатити впродовж п'яти банківських днів з моменту отримання металоконструкцій на суму згідно п. 6.2.1. договору.
Договір діє з моменту підписання сторонами і до повного його виконання.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір № 14/02-1 від 14.02.2014 містить умови договору підряду та договору поставки.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом ст. 854 Цивільного кодексу України, після остаточної здачі роботи, яку виконано належним чином і в погоджений строк, замовник зобов'язується сплатити підрядникові обумовлену ціну, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до додаткової угоди №1 від 21.03.2012 до договору № 07/11-2011, предметом цієї угоди є монтаж металоконструкцій на відповідному об'єкті. Сторони узгодили умову про те, що вартість робіт у відповідності з договірною ціною (Додаток № 1) складає 388 813,50 грн, в т.ч. ПДВ.
При цьому, у п. 2 додаткової угоди сторони погодили, що послідуюча оплата проводиться замовником щомісячно протягом 5 календарних днів від дати підписання сторонами кожного акта виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
Згідно додаткової угоди № 2 від 15.06.2012 до договору сторони узгодили умову про те, що вартість робіт у відповідності з договірною ціною (Додаток № 1) складає 58200 грн, в т.ч. ПДВ.
Відповідно до додаткової угоди № 3 від 05.07.2012 до договору сторони узгодили умову про те, що вартість робіт у відповідності з договірною ціною (Додаток № 1) складає 50329,20 грн, у т.ч. ПДВ.
Оплата за виконані роботи здійснюється замовником упродовж п'яти робочих днів після підписання сторонами акта виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
Строк виконання робіт 15 днів.
Додаткова угода є невід'ємною частиною договору № 07/11-2011 від 07.11.2011.
На виконання умов договору виконавець виконав роботи замовнику на загальну суму 2624812,20 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2012 року форми КБ-3, актами виконаних робіт за липень 2012 року форми КБ-2 та накладними на відвантаження металоконструкцій, довіреностями на ім'я ОСОБА_3 № СБ-Д0000221 від 01.04.2012, № СБ-Д0000528 від 22.06.2012, № СБ-Д0000422 від 01.05.2012 (а.с. 21-38).
Як зазначає позивач, замовник здійснив передоплату в розмірі 70% від орієнтовної ціни договору, що складає суму 1 487 859,66 грн, як і передбачено умовами договору. Решту суми замовник оплатив частково, остання оплата у сумі 50329,20 грн здійснена 26.07.2013. Загальна сума оплачених виконаних робіт складає 2 622 856,50 грн, сума заборгованості становить 1955,70 грн, яку замовник у порушення умов договору не оплатив.
Відповідач не заперечив наявності основної заборгованості за виконану роботу в сумі 1955,70 грн, докази сплати суми боргу в матеріалах справи відсутні.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" з даним позовом про стягнення з відповідача суми 1955,70 грн основного боргу, суми 1750,42 грн інфляційних втрат, суми 224,87 грн трьох процентів річних та суму 126,77 грн пені, всього 4 057,76 грн.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідно до п. 3 додаткової угоди № 3 від 05.07.2012 до договору № 07/11-2011 від 07.11.2011 оплата за виконані роботи здійснюється замовником продовж п'яти робочих днів після підписання сторонами акта виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт. Останні роботи за договором виконані 27.08.2012, про що свідчить довідка про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних робіт, які підписані 27.08.2012, тому заборгованість виникла з дня підписання акта приймання-передачі та довідки про вартість виконаних робіт, тобто з 05.09.2012.
ТОВ "Будсервіс-Монтаж" визначено період заборгованості відповідача, починаючи з 05.09.2012 до дня подачі позову до суду 05.07.2016, який становить 1399 днів, на який розраховано суму трьох процентів річних та суму інфляційних втрат. За його письмовими поясненнями, при розрахунку суми пені у розмірі 126,77 грн з урахуванням останньої проплати за договором 26.07.2013, за період з 27.07.2013 по 27.01.2014, позивач посилається на те, що згідно пункту 9.5 договору сторони узгодили умову про те, що за порушення строків оплати робіт замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення, тому обмеження нарахування суми пені лише шістьма місяцями, на думку позивача, у договорі не передбачено.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як слідує з акта приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за липень 2012 року, підписаних 27.08.2012, всього вартість виконаних будівельних робіт з урахуванням ПДВ становить 50 392,20 грн (а.с.22, 23). За умовами додаткової угоди № 3 з додатком № 1, що містить чіткий перелік робіт, оплата за виконані роботи має здійснюватися замовником упродовж п'яти робочих днів після підписання сторонами акта виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), тобто по 04.09.2012.
Відповідач сплатив на користь позивача суму 50 329,20 грн за платіжним дорученням № 807 від 26.07.2013, зазначивши призначення платежу: за виконані роботи по рахунку № 0000154 від 13.09.2012, д/у 3 до договору 07/11-2011. Тобто, виконані позивачем роботи по додатковій угоді № 3 до договору № 07/11-2011 за актом приймання виконаних робіт від 27.08.2012 на суму 50 329,20 грн були оплачені відповідачем повністю саме в сумі 50 329,20 грн.
Разом з тим, за іншу виконану роботу по монтажу металоконструкцій за додатковою угодою № 1 до договору № 07/11-2011 останній платіж відповідачем проведено 29.08.2012 за платіжним дорученням № 1541 на суму 252 728,78 грн.
З моменту останньої суми оплати, проведеної 29.08.2012, строк тривалістю в три роки спливає 29.08.2015.
Відповідач подав до суду заяву, що містить прохання застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості згідно договору № 07/11-2011 від 07.11.2011 та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Також 18.08.2016 відповідач подав до суду іншу заяву про застосування строків позовної давності, що містить прохання застосувати до позовних вимог про стягнення пені строк позовної давності та відмовити у її задоволенні.
Позивач не подавав до суду заяви чи клопотанням щодо визнання причин пропущення позовної давності поважними з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.
У ході розгляду заяв відповідача про застосування позовної давності необхідно виходити з наступного.
Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність (ст. 257, п.1 ст. 258 Цивільного кодексу України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У відповідності до правил статей 260, 253 ЦК України перебіг строку слід починати з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок.
Пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У ході вирішення питання про те, чи мало місце переривання позовної давності судом враховується правова позиція, викладена у пп. 4.1.1. п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 про те, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:
визнання пред'явленої претензії;
зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;
письмове прохання відстрочити сплату боргу;
підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;
письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;
часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Виходячи із зазначених положень, дії щодо сплати відповідачем на користь позивача суми 50329,20 грн за платіжним дорученням № 807 від 26.07.2013 за виконані роботи по додатковій угоді № 3 до договору № 07/11-2011 за актом приймання виконаних робіт від 27.08.2012 на всю суму 50 329,20 грн, є свідченням того, що боржник визнав лише певну частину заборгованості за додатковою угодою № 3 до договору № 07/11-2011, тому такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин заборгованості за договором, у тому числі щодо заборгованості за виконані роботи за додатковою угодою № 1 від 21.03.2012 до договору № 07/11-2011.
Стосовно перебігу строку позовної давності з оплати виконаних робіт на підставі додаткової угоди № 1 від 21.03.2012 до договору № 07/11-2011 слід виходити з того, що замовник зобов'язався оплату проводити протягом 5 календарних днів від дати підписання сторонами кожного акта виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). Зазначені акт приймання виконаних підрядних робіт і довідка про вартість виконаних будівельних робіт на суму 388 813,50 грн за липень 2012 року підписані сторонами 16.08.2012, тому замовник повинен був здійснити оплату протягом 5 календарних днів від дати підписання - по 21.08.2012 включно. Прострочення оплати цих виконаних робіт обраховується з 22.08.2012, тому за вимогою про стягнення боргу за додатковою угодою № 1 від 21.03.2012 до договору загальна позовна давність тривалістю у три роки обраховується з 22.08.2012.
Оскільки за виконану роботу по монтажу металоконструкцій за додатковою угодою № 1 до договору № 07/11-2011 останній платіж відповідачем проведено 29.08.2012 за платіжним дорученням № 1541 на суму 252 728,78 грн, то має місце переривання перебігу позовної давності за вимогами, що виникають з додаткової угоди № 1 до договору № 07/11-2011.
Отже, з моменту перерахування відповідачем останньої суми на підставі додаткової угоди № 1 до договору, проведеної 29.08.2012, строк позовної давності тривалістю в три роки сплив 29.08.2015.
У даному випадку за вимогою про стягнення заборгованості позивачем подано позов 05.07.2016 після спливу загального строку позовної давності у три роки .
Зі спливом позовної давності за вимогою про сплату основної заборгованості спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів і сум інфляційних нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу.
Господарським судом застосовується позовна давність у три роки до вимог про стягнення 1955,70 грн основного боргу, 1750,42 грн інфляційних втрат та 224,87 грн трьох процентів річних.
Щодо вимоги про стягнення 126,77 грн пені, то на підставі заяви відповідача та згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Враховується, що позивач пред'явив вимогу про стягнення пені за період прострочення оплати з 27.07.2013 до 27.01.2014, тому строк позовної давності в один рік за вимогою про стягнення пені сплив 27.01.2015.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За таких обставин, виходячи із вищенаведеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати зі сплати 1378 грн судового збору, а також витрати з оплати послуг адвоката в сумі 1000 грн покладаються на позивача.
У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" до Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) про стягнення 1955,70 грн основного боргу, 1750,42 грн інфляційних втрат, 224,87 грн трьох процентів річних та 126,77 грн пені, відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Повне рішення складено 09.09.2016
Суддя О.А. Змеул