05.09.2016 Справа № 907/421/16
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом державного підприємства „Закарпатліссервіс”, м. Ужгород Закарпатської області до державного підприємства „Хустське лісодослідне господарство”, м. Хуст про стягнення заборгованості на суму 34596,96 грн.
представники сторін:
позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю;
відповідача - не з'явився
Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами, а представник його у ході судового розгляду наполягав на їх задоволенні, оскільки відповідач не оплатив вартість наданих на протязі 2011-2012рр. послуг за договорами юридичного обслуговування державних закупівель та надання консультаційно-технічних послуг, в результаті чого виникла заборгованість останнього перед позивачем на суму, що становить предмет позову.
Відповідач участі уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, надісланою на адресу суду заявою клопоче про застосування позовної давності до спірних відносин та відмову у задоволенні позовних вимог через сплив позовної давності.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового розгляду пояснення представника позивача, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому суд виходив з наступного.
Спірні правовідносини сторін виникли на підставі: договорів про:
- договору про юридичне обслуговування державних закупівель № 17 від 05.01.11 (далі - договір № 17), за умовами якого виконавець - позивач у справі - зобов”язався надавати замовнику - відповідачу у справі - правові послуги у сфері правовідносин, що регулюються ЗУ „Про здійснення державних закупівель”, а саме - юридичне забезпечення оформлення та публікації оголошення про проведення процедури закупівлі та оголошення про результати процедури закупівлі, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався оплатити вартість наданих послуг грошовими коштами протягом 3 банківських днів з дня отримання рахунку, та не пізніше 3 банківських днів з дня публікації оголошення (п.п. 1.1,1.2, 3.2 договору);
- договору про надання консультаційно-технічних послуг № 01-11-2010/17 від 01.11.10 (далі - договір № 01-11-2010/17), за умовами якого виконавець - позивач у справі - зобов”язується надавати замовнику - відповідач у справі - консультаційно-технічні послуги, пов”язані з веденням замовником господарської діяльності та здійснювати доручення іншого характеру, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався за надання послуг сплачувати платіж у сумі 3610,00 грн. щомісячно до 10-го числа наступного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок позивача (п.п. 1.1., 3.1.1.,3.1.2.).
Матеріалами справи, зокрема, актами здачі-приймання робіт №№ Д-00000132, Д-00000208, Д-000000 від 27.06.12, 1.10.12, 29.02.12 за договором № 17, актами здачі-приймання робіт №№ Д-00000088, Д-00000158, Д-00000177, Д-00000119, Д-00000150, Д-00000184, Д-00000200, Д-00000224, Д-00000256, Д-00000272 від 31.05.12, 31.08.12, 30.09.11, 27.06.12, 31.07.12, 31.08.12, 28.09.12, 31.10.12, 30.11.12, 29.12.12 за договором № 01-11-2010/17, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовою відомістю, встановлено, що позивач на протязі серпня 2011р.-грудень 2012р. надав послуг на суму 41430,04 грн., вартість яких не була оплачена відповідачем у порядку та строки визначені вищенаведеними умовами договорів.
Наведене не спростовано відповідачем.
Разом з тим, позивач наполягає на стягненні заборгованості на суму 34596,96 грн., самостійно зарахувавши у погашення вартості виконаних робіт суму 6833,08 грн. за долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 27.12.12, 31.01.13, 30.07.15 на загальну суму 15000 грн. з призначенням платежу "внески в основну діяльність".
Таким чином, матеріалами справи доведено наявність заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті вартості виконаних робіт, обов'язок сплати якої настав згідно умов договору щонайпізніше 10.01.13р., що є порушенням за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, оскільки суб'єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Суд, вирішуючи даний спір по суті, з огляду на заяву відповідача про застосування позовної давності керується відповідними приписами Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст.ст. 256, 257 ЦКУ, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За наведених фактичних обставин справи та з огляду на наведені приписи цивільного законодавства, суд дійшов висновку про наявність порушеного права позивача, яке однак, не підлягає захисту судом через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. Позивач звернувся до суду 5.07.16, тобто після спливу трьохрічного строку з моменту виникнення заборгованості, і ним не наведено причин пропущення позовної давності, які судом могли бути визнані поважними і за наявності яких порушене право позивача підлягало би захисту, відтак - у позові належить відмовити повністю.
За змістом ст.ст. 44-49 ГПКУ судові витрати належить покласти на позивача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 44-49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. У позові відмовити повністю.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення складено 8.09.16
Суддя Ушак І.Г.