08 вересня 2016 року м. Київ К/800/45101/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої судді - Васильченко Н.В.,
суддів:Сорока М.О., Смокович М.І.
провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою ТОВ «Мегапромекологія» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у справі № 804/6192/14 за позовом ТОВ «Мегапромекологія» до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови, -
У квітні 2014 року ТОВ «Мегапромекологія» звернулося в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Дніпропетровській області, в якому просило визнати незаконною та скасувати постанову від 08.04.2014 року № 48/996/61.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є протиправною. Під час здійснення перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «Мегапромекологія» самовільно зайнято земельну ділянку площею 0,4231 га, на якій розміщені споруди фабрики, на підставі рішення Марганецької міської ради № 1363-49/V від 11.02.2010 року ТОВ «Мегапромекологія» було передано у суборенду земельну ділянку загальною площею 6,5231 га для розташування споруд фабрики. Однак, при конструюванні обладнання, з якого складається тимчасово-експериментальна фабрика, будівельниками-монтерами була допущенна гранична помилка, що призвело до розміщення незначної частки споруд поза виділеною ділянкою. При виявленні даної помилки ТОВ «Мегапромекологія» одразу розпочало встановлену процедуру оформлення земельної ділянки у користування під уже фактично розміщену частку обладнання. Дана процедура є тривалою та займає не один місяць, в зв'язку з чим на день проведення перевірки підприємством не було отримано документу, що підтверджує право користування 0,4231 га.
Органом, що уповноважений здійснювати контроль за користуванням землею на території м. Марганець є управління Держземагенства у Дніпропетровській області, а не інспекція державного архітектурно-будівельного контролю. Крім того, відповідач не має кваліфікованих працівників, спеціального обладнання та інструментів для визначення порушень у сфері користування земельними ділянками.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, залишеною без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими по справі судовими рішеннями ТОВ «Мегапромекологія» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.03.2014 року посадовими особами інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ТОВ «Мегапромекологія» на об'єкті «Тимчасова дослідно-експериментальна фабрика зі збагачення марганцевої руди в м. Марганець Дніпропетровської області» (шламовідстойник ГЗФ ім. Максимова).
За наслідками перевірки виявлено порушення, а саме: замовником будівництва - ТОВ «Мегапромекологія» в декларації про готовність об'єкту до експлуатації були зазначені недостовірні дані, що є порушенням ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: в п.111 зареєстрованої декларації зазначена інформація про документ, що посвідчує право користування земельної ділянкою, а саме: договір суборенди від 19.04.2010 р. № б/н, зареєстрований у Марганецькому МВ ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» 22.04.2010 року за № 04:09:109:00053. Так як споруди фабрики збудовано на землях, які не було відведено для цієї мети, це є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до ч.2 ст.39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За наслідками акту перевірки посадовими особами ІДАБК у Дніпропетровській області прийнято протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.03.2014 року, згідно якого виявлено правопорушення: позивачем порушенло вимоги законодавства при реєстрації декларації про готовність об'єкта «Тимчасова дослідно-експерементальна фабрика зі збагачення марганцевої руди в м. Марганець Дніпропетровської області» (шламовідстойник ГЗФ ім. Максимова)» до експлуатації, а саме: наведено недостовірні дані в частині посвідчення права користування земельною ділянкою - споруди фабрики збудовано на земельній ділянці площею 0,4231 га, яка не входить до складу земель відведених для цієї мети згідно зазначеному в п.111 декларації договору суборенди земельної ділянки, що є порушенням вимог ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Заступником начальника ІДАБК у Дніпропетровській області 08.04.2014 року за наслідками розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, акту перевірки від 24.01.2014 року, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.03.2014 року, припису про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, в зв'язку з невиконанням позивачем вимог припису, винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 48/996/61, якою постановлено визнати позивача винним у вчиненні правопорушення передбаченого абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та застосовано штраф у сумі 109 620 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що права та обов'язки учасників правовідносин в сфері містобудівної діяльності регламентовано Законами України «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 533 від 23.05.2011 року.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється у відповідності до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Згідно п. 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ № 533 від 23.05.2011 року, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва. Згідно п. 5 вказаного порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
У відповідності до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 року, замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
За приписами ч.1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Згідно ст. 39 цього Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво який здійснюється на підставі акта готовності будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі на підставі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі акта про готовність об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем наведено недостовірні дані в частині посвідчення права користування земельною ділянкою - споруди фабрики збудовано на земельній ділянці площею 0,4231 га, яка не входить до складу земель, відведених для цієї мети згідно зазначеному в п. 111 декларації договору суборенди земельної ділянки, що є порушенням позивачем вимог Закону щодо відображення недостовірної інформації в декларації про готовність об'єкта до експлуатації
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації. Оскільки позивачем в декларації про готовність об'єкту до експлуатації було зазначене недостовірні дані, відповідач при винесенні постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 48/996/61 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконних рішень судами першої та апеляційної інстанцій, не вбачається.
Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ТОВ «Мегапромекологія» відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у справі № 804/6192/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.
Судді: