07 вересня 2016 року м. Київ К/800/18159/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Карася О.В., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2013 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року
у справі № 2а-16199/12/2670
за позовом Приватного підприємства «Орєст»
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство «Орєст» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2012 року № 0001391530.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2013 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС № 0001391530 від 21 листопада 2012 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2013 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У запереченні на касаційну скаргу ПП «Орєст», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС провела камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПП «Орєст» з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення за вересень 2012 року, за результатами якої був складений акт № 5537/1530/23736152 від 01 листопада 2012 року.
За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 102.5 статті 102, пунктів 200.1, 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, що позбавляє підприємство права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 7209,00 грн., в тому числі: за серпень 2009 року в розмірі 3176,00 грн., за вересень 2009 року в розмірі 4033,00 грн.
21 листопада 2012 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001391530, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ПП «Орєст» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на 7209,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що використання сформованого податкового кредиту, в розрізі термінів його формування і подальшого його використання у відповідній частині, зокрема, на підставі відповідних податкових накладних, не обмежено законом, а положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України за своїм змістом на питання податкового кредиту не поширюються.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Як вбачається з акта перевірки, підставою для винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невикористання позивачем залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень-вересень 2009 року протягом 1095 днів, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податного періоду. Зокрема, податковий орган виходив з того, що не відобразивши у відповідних рядках податкової декларації напрямок повернення бюджетного відшкодування, ПП «Орєст» самостійно відмовилось від належної йому суми бюджетного відшкодування.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду..
Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Разом з тим, пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
З аналізу пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість та саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.
Таким чином, використання сформованого податкового кредиту, в розрізі термінів його формування і подальшого його використання у відповідній частині, зокрема на підставі відповідних податкових накладних, не обмежено законом, а положення пункту 102.5 ст.102 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на питання податкового кредиту не поширюються.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у позивача наявні усі належні первинні бухгалтерські документи, на підставі яких було сформовано податковий кредит за серпень-вересень 2009 року, а саме, податкові накладні (арк. справи 66-73), з урахуванням того, що зазначене податковим органом не заперечувалось.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ О.В. Карась
_____________________ А.О. Рибченко