07 вересня 2016 року м. Київ К/800/4870/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Карася О.В., Приходько І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 року
у справі № 821/3237/15-а
за позовом ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4)
до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України)
про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулась у вересні 2015 року до суду з позовом до ДФС України, у якому просила зобов'язати відповідача надати податкову консультацію з питань: чи вважаються податкові декларації, подані до податкової (фіскальної) служби, що підписані а ні керівником платника податків, а ні уповноваженою особою платника податків, податковими деклараціями (факт підробки встановлено судовою експертизою в кримінальному провадженні); яким чином повинні відреагувати податкові (фіскальні) служби відповідного рівня при отриманні інформації щодо підписання податкових декларацій невстановленою особою.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 року позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 року. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.08.2015 року позивач звернулась до ДФС України із заявою про надання роз'яснення щодо наступних питань: чи вважаються податкові декларації, подані до податкової (фіскальної) служби, що підписані а ні керівником платника податків, а ні уповноваженою особою платника податків, податковими деклараціями (факт підробки встановлено судовою експертизою в кримінальному провадженні); яким чином повинні відреагувати податкові (фіскальні) служби відповідного рівня при отриманні інформації щодо підписання податкових декларацій невстановленою особою.
Як вбачається із вказаної заяви, ОСОБА_4 посилалась на те, що вона неодноразово зверталась до місцевих та обласних органів фіскальної служби та до голови Державної фіскальної служби України, однак отримані відповіді не розв'язали проблему, яка виникла у позивача.
Так, листом від 19.08.2015 року № 8001/П/99-99-08-03-01-15 «Про розгляд звернення» відповідачем було надано відповідь на вказане звернення позивача, у якій, пославшись на положення п. 48.2 ст. 48 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 4.6 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених Наказом ДПС України від 14.06.2012 року № 516, зазначено, які реквізити податкових декларацій підлягають перевірці при прийнятті їх в органах ДПС, а також вказано, що інші показники до прийняття декларації перевірці не підлягають.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки відповідь надана ДФС України не містить відповідей по суті питань позивача, окрім виключного цитування норм нормативно-правових актів, без надання податкової консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.
За змістом пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Положеннями пунктів 52.1, 52.2, 52.4 ст. 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Консультації надаються контролюючими органами.
Згідно зі ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Відповідно до пп. 19-1.1.28 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України податкові органи надають консультації відповідно до цього Кодексу, законодавства з питань сплати єдиного внеску та інформаційно-довідкові послуги з питань оподаткування й іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Положеннями ст. 53 ПК України визначено наслідки застосування податкових консультацій.
Так, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
Оскільки ст. 52 ПК України встановлює обов'язок податкових органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, то їй повинно кореспондувати право платника податків на її отримання. Якщо податковий орган не надає такої консультації або надає незаконну податкову консультацію, він тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у даному випадку ОСОБА_4 заявлено позов про зобов'язання податкового органу надати податкову консультацію щодо відповідей на питання поставлені у заяві від 03.08.2015 року, оскільки відповідь, отримана нею на зазначену вище заяву від відповідача, на її думку, не містить конкретних відповідей на поставлені нею питання.
Як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, що зазначене свідчить про те, що фактично позивачем отримано від контролюючого органу відповідь на подану нею заяву, однак, вона не погоджується зі змістом самої відповіді, а тому недоречним є твердження суду першої інстанції про те, що в даному випадку податкова консультація не була надана відповідачем, що слугувало підставою для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача надати таку консультацію.
Так, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що, з урахуванням положень ст. 53 ПК України, в разі не визнання судом недійсною консультації у суду відсутні підстави для зобов'язання податкового органу надати нову податкову консультацію.
При цьому, за змістом ст. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Як вбачається з наведених вище норм, податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що у даному випадку, із звернення ОСОБА_4 до ДФС України не вбачається прохання позивача надати саме податкову консультацію щодо практичного використання конкретної норми ПК України або іншого нормативно-правового акту з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, яка була б необхідна їй як платнику податку. При цьому, звернення позивача не містить посилань на конкретну норму закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, практичне застосування якої у позивачки викликало труднощі як у платника податків.
Водночас, як свідчать матеріали справи, подане ОСОБА_4 до ДФС України звернення від 03.08.2015 року було розглянуто контролюючим органом та надано відповідь, яка направлена на адресу позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідачем не було допущено порушень вимог чинного законодавства, розглянуто звернення позивача та надано відповідь на нього, а тому в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ДФС України надати податкову консультацію.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 року у справі № 821/3237/15-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова
Судді: підпис (підпис) О.В. Карась
підпис (підпис) І.В. Приходько