08 вересня 2016 року м. Київ К/800/241/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року
у справі № П/811/1678/14
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) звернулась до суду з позовом до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Новоукраїнська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000162203 від 27 лютого 2014 року, № 0000172203 від 27 лютого 2014 року, а також податкової вимоги № 202-25 від 20 травня 2014 року.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000162203 від 27 лютого 2014 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 790,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 260,33 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, ФОП ОСОБА_3 оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172203 від 27 лютого 2014 року з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення цієї позовної вимоги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головним управлінням Міндоходів у Кіровоградській області проведено фактичну перевірку бару, що належить ФОП ОСОБА_3, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, за результатами якої складено акт № 11/11/28/22/2451905625 від 14 лютого 2014 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172203 від 27 лютого 2014 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 55 313,75 грн.
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) у зв'язку з нездійсненням обліку готівкових коштів у загальному розмірі 11 062,75 грн. у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій № 1105000607/3 на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій № 970 за 13 листопада 2013 року та № 1057 за 13 лютого 2014 року шляхом внесення відповідних записів до книги.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172203 від 27 лютого 2014 року, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).
Системний аналіз норм Положення дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.
Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлено відповідальність статтею 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.