07 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2645/16
Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зуєвої Л.Є.,
суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.
при секретарі Кучмій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 року про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність щодо незатвердження змін до реєстру вкладників АТ "ІМЕКСБАНК", які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі доповненого Переліку вкладників АТ "ІМЕКСБАНК", наданого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК", до якого включено ОСОБА_1 та зобов'язання затвердити зміни до реєстру вкладників АТ "ІМЕКСБАНК", які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі доповненого Переліку вкладників АТ "ІМЕКСБАНК", наданого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК", до якого включено ОСОБА_1.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 року закрито провадження по справі та роз'яснено позивачу, що зазначений спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми процесуального права. На думку апелянта, суддя порушив вимоги ст. 157 КАС України, що є підставою для скасування ухвали про закриття провадження та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином у відповідності до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.
З матеріалів справи встановлено, 16.01.2015року між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір банківського рахунку №30023556, за умовами якого банк відкрив клієнту ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_1 // НОМЕР_2 відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. №492, та зобов'язався приймати та зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку, та проведення інших операцій за рахунком.
На виконання умов договору позики від 01.08.2014р., укладеного між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_4 (Позичальник), на поточний рахунок ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у сумі 10000 доларів США.
Також, 16.01.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір №30023571 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р. Вклад «ПКліен3м6%_» (вид вкладу «Постійний клієнт « 3міс щоміс.») на суму 10000 доларів США з процентною ставкою 6 відсотків річних, строком на 3 місяці, з датою повернення вкладу 21.04.2015р.
За результатами розгляду пояснювальної записки Генерального департаменту банківського нагляду про віднесення Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних, а також інформації, викладеної в доповідній записці Департаменту банківського нагляду від 14.01.2015р. №В/47-108/1728, складеної за результатами безвиїзного банківського нагляду за діяльністю АТ «ІМЕКСБАНК», Правлінням Національного банку України винесено Постанову №16/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії проблемних», якою АТ «Імексбанк» віднесено до категорії проблемних.
26.01.2015р. за наслідками розгляду пояснювальної записки Генерального департаменту банківського нагляду про віднесення Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних, та інформації, викладеної в доповідній записці Департаменту банківського нагляду від 26.01.2015р. №В/47-108/4250, складеної за результатами безвиїзного банківського нагляду за діяльністю АТ «ІМЕКСБАНК», Правлінням Національного банку України винесено Постанову №50 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних», якою АТ «Імексбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
26.01.2015р. на підставі Постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015р. №50 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних», керуючись п.2 ч.5 ст.12, ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Імексбанк», відповідно до п.п.1-3 якого з 27.01.2015року розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 27.01.2015р. по 26.04.2015р. включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Северин Юрія Петровича.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №84 від 23.04.2015року «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ІМЕКСБАНК» строк проведення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" та повноваження уповноваженої особи Фонду продовжено до 26.05.2015року (включно).
27.05.2015р., відповідно до п.2 ч.5 ст.12, ч.4 ст.44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з планом врегулювання Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (протокол засідання виконавчої дирекції від 26.03.2015р. №075/15), на підставі Постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015р. №330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено Рішення №105 «Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з п.п.1,2 якого з 27.05.2015р. розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання. Призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северин Юрія Петровича строком на 1 рік з 27.05.2015р. по 26.05.2016р. включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №189 від 19 жовтня 2015р. змінено уповноважену особу Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «ІМЕКСБАНК» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гаджиєву Сергію Олександровичу з 20 жовтня 2015р.
Підставою звернення позивача до суду було не затвердження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб змін до реєстру вкладників, до якого було включено ОСОБА_1
Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, при цьому суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 р. справа № 826/2043/15.
Відповідно до ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Однак суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками Верховного суду України стосовно того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на всі спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку та з позицією суду першої інстанції з огляду на наступні доводи.
Предметом спору по цій справі є визнання протиправною бездіяльність щодо не затвердження змін до реєстру вкладників АТ "ІМЕКСБАНК", які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі доповненого Переліку вкладників АТ "ІМЕКСБАНК", наданого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК", до якого включено ОСОБА_1 та зобов'язання затвердити зміни до реєстру вкладників АТ "ІМЕКСБАНК", які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі доповненого Переліку вкладників АТ "ІМЕКСБАНК", наданого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК", до якого включено ОСОБА_1.
В статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" закріплено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до ст.77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може бути ліквідований за рішенням власників банку або у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо:
1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;
2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;
3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.
Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.
Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.
Крім того, згідно ст. 78 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного.
Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національним банком України та за умови відкликання банківської ліцензії.
Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідачем по даній справі є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
З огляду на предмет спору та правовий статус відповідача у справі, спірні правовідносини та межі повноважень відповідача визначені спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23.02.2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 02 жовтня 2012 року N 5411-VI з подальшими змінами, проблемний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" і нормативно-правовими актами Національного банку України; неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".
За цим законом система гарантування вкладів фізичних осіб, це сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Ліквідація банківської установи є спеціальною санкцією, заходом впливу, застосовуваної Національним банком України до комерційних банків - порушників банківського законодавства.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Частина 5 цієї статті передбачає, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Крім того, відповідно до ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» держава в особі Міністерства фінансів України або в особі банку, у якому держава володіє часткою понад 75 відсотків (крім санаційного банку) (далі - державний банк), має право брати участь у виведенні з ринку неплатоспроможного банку, що відповідає критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Виведення неплатоспроможного банку з ринку за участі держави здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та/або за рахунок коштів державного банку.
Рішення про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку приймає Кабінет Міністрів України у визначеному ним порядку за пропозицією Національного банку України, у якій зазначається мінімальний необхідний обсяг участі держави в капіталізації неплатоспроможного банку, розрахований на основі відповідного висновку незалежного аудитора.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч.2 ст.17 КАС України визначено, що до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Виходячи з наведеного до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Така ж сама позиція була викладена у п.25 Пленуму ВАСУ від 05.2013р. № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», в якому зазначено що оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно 3акону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
Відповідно до ст.48 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначені повноваженнія Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме:
1. Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження:
1) здійснює повноваження органів управління банку;
2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;
4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб;
5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю;
6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх;
7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню;
8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону;
9) здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом;
10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).
2. Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку.
3. Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко визначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.
4. Фонд має право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.
5. Фонд має право здійснювати реструктуризацію кредитної заборгованості на строк, що не перевищує строк ліквідації банку.
Іншою статтею цього закону, а саме ст.49 3акону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено перелік заходів з підготовки задоволення вимог кредиторів, а саме:
1. Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
2. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
3. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
4. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
5. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
6. Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.
7. Фонд зобов'язаний у 60-денний строк з дня початку процедури ліквідації банку надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам.
8. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
Таким чином, оскільки вимоги Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" суперечать вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ці закони є спеціальними законами по відношенню до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вони чітко встановлюють процедуру ліквідації банків Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а не через процедуру банкрутства, тому віднесення цієї категорії спорів до підвідомчості господарських судів, на думку судової колегії є помилковим.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що виконуючи вимоги п.1 ч.1 ст.157 КАС України та закриваючи провадження по справі, суд повинен роз'яснити позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Частиною 2 ст.1 Господарського процесуального кодексу в якій встановлена можливість звернення до господарського суду фізичної особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, лише у випадках передбачених законодавчими актами України, а саме по корпоративним спорам та справа про банкрутство.
Предметом цієї справи є вимоги про визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач не позивається до банку та не заявляє будь-яких вимог щодо банкрутства банку, який у таких спорах є стороною.
У зазначених правовідносинах спір виник між фізичною особою та Фондом (юридичною особою публічного права, яка виконує делеговані повноваження), а тому за своєї суттю він є публічно-правовим.
Таким чином, фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, отримавши ухвалу про закриття провадження у справі з підстав непідсудності цього спору адміністративним судам буде позбавлена можливості реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення з таким позовом до господарського суду, тому що таке право діючим господарсько-процесуальним Кодексом України не передбачено.
З огляду на зазначені вище вимоги законодавства, судова колегія вважає, що враховуючи предмет позову, суб?єктний склад учасників спору та вимоги Законів України "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому підстави для закриття провадження по справі у суду першої інстанції були відсутні.
Оскільки при винесенні ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, суд апеляційної інстанції, відповідно до п. 4 ст. 204 КАС України, приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 року скасувати.
Направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва
суддя О.А. Шевчук
суддя А.Г. Федусик