Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" вересня 2016 р.Справа № 922/4692/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Хечанян Г.В.
розглянувши справу
за позовом Прокурора Ленінського району м. Харкова, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків
до Харківської міської ради, м. Харків (перший відповідач) , Споживчого кооперативу "Престиж", м. Харків (другий відповідач)
про визнання незаконним рішення
за участю представників сторін:
прокурор - Чирик В.Г.
першого відповідача - ОСОБА_1
другого відповідача - ОСОБА_2
третьої особи - не з'явилась,
Прокурор Ленінського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - Харківської міської ради та Споживчого кооперативу "Престиж", відповідно до якого просить суд визнати незаконним та скасувати п.8. додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання “Про надання земельних ділянок будівництва" від 25.09.2013 за №1253/13. Крім того, прокурор просив суд покласти на відповідачів судові витрати у справі. Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваним рішенням першим відповідачем надано другому відповідачу у власність спірну земельну ділянку, яка належала територіальній громаді міста Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови. Прокурор вважає таке рішення незаконним, оскільки СК "Престиж" створено з порушенням вимог ст.ст. 133, 135, 137 ЖК України та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.
Рішенням від 13.10.2015 року господарського суду Харківської області, залишеним без змін постановою від 19.10.2015 року Харківського апеляційного господарського суду в позові відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2016 року постанову від 02.03.2016 року Харківського апеляційного господарського суду та рішення від 13.10.2016 року господарського суду Харківської області по справі №922/4692/15 скасовано, а справу направлено до господарського суду Харківської області на новий розгляд.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2016 року для розгляду справи №922/4692/15 призначено суддю Погорелову О.В.
Ухвалою суду від 11.07.2016 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.08.2016 року о 10:30 год.
02.08.2016 року до суду від другого відповідача надійшла заява в якій він просить суд залишити позов прокурора без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Надана заява досліджена судом та долучена до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 02.08.2016 року розгляд справи був відкладений до 22.08.2016 року до 12:15 год. Цією ж ухвалою було задоволено клопотання третьої особи про розгляд справи без участі представника третьої особи у судових засіданнях.
Ухвалою суду від 22.08.2016 року розгляд справи був відкладений до 05.09.2016 року до 12:45 год.
У судовому засіданні 05.09.2016 року представник першого відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Наданий відзив досліджений судом та долучений до матеріалів справи.
У судовому засіданні 05.09.2016 року прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представник першого відповідача проти позову заперечував.
Представник другого відповідача проти позову заперечував.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дійшов висновку про залишення позову без розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до частині 2 ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, покладається на прокуратуру України.
Згідно зі ст. 5 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
Відповідно до ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.
У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Системний аналіз частини 2 статті 121 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 ст. ст. 5, 19, 20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ст. ст. 2. 29. 81 ГПК України, п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 7 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” (із змінами) надає підстави зробити висновок про те, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен чітко сформулювати та умотивувати інтереси держави, визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, визначити, в чому полягає порушення передбачених Конституцією України та законами України інтересів держави, обґрунтувати необхідність їх захисту і відновлення порушених інтересів.
Прокурор не наділений повноваженнями подавати позови та брати участь у справі у випадках, не передбачених законодавчими актами України.
Прокурор зазначає у позові, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах відсутній, оскільки відсутній орган, наділений повноваженнями щодо оскарження рішень Харківської міської ради. Крім того, особа, яка наділена територіальною громадою міста повноваженнями щодо прийняття рішень, у даному випадку виступає у якості відповідача, а представництво прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах обумовлено необхідністю попередження порушень земельного законодавства щодо порядку відчуження землі.
Втім, суд не може погодитись з таким твердженням прокурора, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову по цій справі є визнання незаконним та не чинним п. 8 додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва" від 25.09.2013 року №1253/13.
Підставою визнання незаконним та не чинним вказаного пункту рішення, прокурор визначає те, що вказане рішення прийнято в порушення вимог ст. 41 ЗК України, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК та Примірного статуту, а незаконне відчуження землі ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, що також потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.
Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” від 06.09.2012 року № 5245-VІ, визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
- які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Статтею 83 ЗК України врегульоване право власності на землю територіальних громад. Так, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності, зокрема, перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до ч. 5 цієї статті від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Таким чином, відповідним органом що здійснює функції суб'єкта права власності на земельні ділянки на території м. Харкова є Харківська міська рада, а отже орган в інтересах якого прокурором поданий позов про визнання незаконним та скасування рішення існує.
Органом у системі органів виконавчої влади, на який законом покладено контрольні повноваження у сфері державного контролю за використання та охороною земель є Державна сільськогосподарська інспекція в Харківській області.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації прав на землю, додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 459/2011, Держсільгоспінспекпія України відповідно до покладених на неї завдань:
а) організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в чому числі за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема, за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;
б) вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; припинення будівництва та експлуатації об'єктів у разі порушення вимог земельного законодавства до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону.
Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 року за № 442, вирішено ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства України, поклавши функції із здійснення в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну екологічну інспекцію.
Однак, ліквідація Держсільгоспінспекції України та покладення функцій в частині здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів на Державну екологічну інспекцію на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року за № 442 не позбавляє Держсільгоспінспекцію України відповідних повноважень, оскільки норми Закону та Постанови Кабінету Міністрів України співвідносяться між собою як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили та підзаконний нормативно-правовий акт, що приймається на основі законів та за своїм змістом не повинен суперечити їм, а тому в разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу (п. 1 листа Міністерства юстиції України від 30.01.2009 року №Н-35267-18).
Крім того, згідно ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. На час розгляду справи в суді запис в державному реєстрі про припинення діяльності Держсільгоспінспекції України відсутній.
Таким чином, позивачем у цій справі є орган у системі органів виконавчої влади, на який законом покладено контрольні повноваження у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, тобто Держсільгоспінспекція України в Харківській області, на захист інтересів держави в особі саме цього органу повинен був звернутися прокурор з позовом.
Як вбачається із позовної заяви прокурор визначив себе самостійним позивачем.
Аналіз положень частини 2 ст. 2 ГПК України дає підстави суду зробити висновок, що прокурор з метою захисту інтересів держави в суді повинен був у позовній заяві визначити порушення інтересів держави, обґрунтувати необхідність їх захисту, наявність підстав для здійснення такого представництва, зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і тільки у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор набуває статусу позивача.
Однак, позовна заява прокурора не містить відомостей щодо порушення інтересів держави, обґрунтування необхідності їх захисту, наявності підстав для здійснення такого представництва, відсутності органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду. Не містить позовна заява також й обґрунтування та документального підтвердження того, що держава або інший орган не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист своїх інтересів.
Як роз'яснено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.
У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.
Однак у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (частина друга статті 2, частина друга статті 29 ГПК), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту постанови; в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у пунктах 1, 2, 3, 5 - 9 частини першої статті 63 або в пунктах 1, 2, 5, 6 частини першої статті 81 ГПК.
При цьому якщо прокурор у позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, то господарський суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК. У разі ж коли суд у зазначених випадках помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, відповідний позов залишається без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 названого Кодексу.
Отже, оскільки при подачі позову прокурором безпідставно не було визначено орган держави, за захистом охоронюваних прав та інтересів якого даний позов подано, в даному випадку судом було помилково порушено провадження у справі, у зв'язку з чим позов Прокурора Ленінського району м. Харкова до Харківської міської ради та СК "Престиж" про визнання незаконним та не чинним п. 8 додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 року №1253/13, підлягає залишенню без розгляду на підставі п.1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
З урахуванням викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов залишити без розгляду.
Суддя ОСОБА_3