Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
30 серпня 2016 р. № 820/3245/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області здійснити перерахунок заробітної плати та виплатити її в повному обсязі з урахуванням премій, встановлених щомісячно відповідним наказом Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, та усіх надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу:
- за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру";
- за період з 29 березня 2015 року по 01 квітня 2015 року включно, відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд";
- за період з 09 вересня 2015 по 31 грудня 2015 виходячи з посадового окладу - 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення, з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з 06.04.2004 по теперішній час вона працює у Ізюмському міськрайонному суді Харківської області та її посадовий оклад відповідно до якого нараховувалась заробітна плата не відповідає законодавству про оплату праці працівників апарату судів, а саме абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"). Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Позивач в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи, просила проводити розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У наданих до суду письмових запереченнях просив суд відмовити у задоволенні позовних вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.04.2004 по теперішній час працює в Ізюмському міськрайонному суді Харківської області на посаді секретаря судового засідання, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією трудової книжки (а.с.14-15).
Законом України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" внесено зміни до частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" шляхом її доповнення абзацом другим щодо встановлення розмірів посадових окладів працівників апаратів судів.
Згідно з пунктом 2 частини тринадцятої розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" Кабінет Міністрів України у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього закону, мав внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом, у тому числі з метою забезпечень збільшення видатків Державного бюджету України на оплату у розмірі, не меншому ніж передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Також законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно цієї редакції матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються статтею 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому згідно з підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" набрав чинності 28.03.2015 р.
Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" установлено, що норми і положення частини першої штаті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
Одночасно, частиною п'ятою статті 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що правовий статус працівників апарату суду встановлено Законом України "Про державну службу".
Відповідно до положень частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Суд зазначає, що аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, відповідно до приписів ст. 13 Закону України від 24 березня 1995 року "Про оплату праці" оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
За правилами статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до 28 березня 2015 року), фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація України.
Відповідно до приписів ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ “Про Державний бюджет України на 2015 рік” визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону України “Про судоустрій і статус суддів” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою №268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року.
Отже, саме на Кабінет Міністрів України покладені абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону "Про прокуратуру" та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права па справедливий суд" обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк, які останнім не виконані.
Суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України постановою від 02.09.2015 № 644 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” вніс зміни до додатку 47 до постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” від 09.03.2006 № 26, викладено у новій редакції схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів, з приміткою про те, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50- відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.
Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до статті 119 Бюджетного кодексу України нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про державний бюджет, має наслідком, крім зменшення асигнувань на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, також і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.
З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16 січня 2014 року "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та "Про державний бюджет України на 2015 рік", видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26 жовтня 2014 року), частини першої статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, управління Державної судової адміністрації України як головний розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Зазначена позиція суду щодо застосування норм матеріального права узгоджується з висновками викладеними у рішеннях Верховного Суду України від 12 липня 2016 року справа № 21-1726а16, від 13.07.2016 року у справах № 21-1488а16, № 21-1888а16.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 69-71, 94, 160 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 05 вересня 2016 року.
Суддя Р.В. Мельников