"20" липня 2006 р.
Справа № 4-5/227-05-7039
За позовом Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";
в особі, якою є Центральний район електричних мереж відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальної компанії "Одесаобленерго";
до відповідача Комунальне підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення КПЕМЗО "Одеськміськсвітло"
про стягнення 30584,6грн.
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
Від позивача: Явнюк Д.М. по довіреності
Від відповідача: Дергачова А.В. по довіреності
Суть спору: ВАТ «Одесаобленерго» в особі Центрального району електричних мереж звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30584,60 грн..
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.09.05р. в позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22.11.05р. рішення скасовано частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 20 584,60грн..
Постановою Вищого господарського суду від 26.05.06р. рішення господарського суду Одеської області від 06.09.05р. та постанова Одеського апеляційного суду від 22.11.05р. скасовані та справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 08.06.06р. справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить в позові про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини електричної енергії в сумі 30584,60 грн. відмовити.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -
Між ВАТ «Одесаобленерго» та КП «Одеськміськсвітло» 5.06.2001 року був укладений договір № 3062 на користування електричною енергією. Відповідно до п.10 договору строк його дії до 31 грудня 2005 року.
Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався відпускати відповідачу електричну енергію у обсязі з встановленому додатком 1 до договору /п.2.1/, а відповідач повинен був сплачувати вартість фактично використаної електричної енергії протягом 5 днів з дати оформлення рахунку /п.5.3/.
21.10.03р. сторони підписали додаток №1 до договору «Обсяги постачання електричної енергії та потужності», яким встановили обсяг постачання електроенергії на січень 2004р року в розмірі 16000 квт/год /а.с.10/. Крім того, п.2 додатку сторони узгодили, що за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коригується постачальником енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії. П.4 додатку сторони встановили, що у випадку перевищення скоригованих договірних величин споживання електроенергії споживач несе відповідальність згідно зч.5,6 ст.26 Закону України “Про електроенергетику», тобто у розмірі п'ятикратної вартості різниці між фактично спожитою та скоригованою до рівня фактично оплаченої договірною величиною електроенергії.
Згідно з п.5.2 договору розрахунковим періодом вважається 19-20 число місяця, коли споживач надає відомості звіт про спожиту електроенергію.
Пунктом 5.1 договору передбачена відповідальність споживача за перевищення договірних величин електроспоживання. Аналогічні положення містяться в статті 26 Закону України «Про електроенергетику» та п.11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №475 від 09.04.2002р. /в редакції, що діяла в січні 2004р./.
В січні 2004р. відповідачем з урахуванням звіту та втрат, визначених договором, фактично було спожито 25932 кВт/год на суму 9175,38 грн., а без ПДВ на 7646,14 грн., про що споживачем 21.01.04р. отриманий відповідний рахунок, який споживач у відповідності до умов договору мав оплатити протягом п'яти днів, тобто до 26.01.04р.. Споживач оплатив рахунок 5.02.04р., тобто за межами строків, встановлених договором, що у відповідності до умов додатку №1 до договору дає право Постачальнику здійснити коригування договірних величин споживання за підсумками розрахункового періоду. Оскільки договором не обмежено час такого коригування, воно може відбуватися в будь-який час після настання строку оплати електроспоживання. Постачальник скористався своїм правом та скоригував споживачу обсяг електроспоживання у відповідності до умов договору до рівня фактично оплаченої величини, тобто до 0 квт/год, про що 24.03.04р. надав споживачу повідомлення та відповідний рахунок.
Таким чином, в січні відповідачем спожито з перевищенням договірних величин споживання електроенергії 25932 кВт/год
Оцінивши докази, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Згідно ч. 6 ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» санкції, передбачені частиною восьмою статті 24, частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 26 та частиною третьою цієї статті, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4.2.2 договору, яким визначена відповідальність споживача, передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, Споживач сплачує Постачальнику електроенергії п'ятикратну вартість різниці між фактично спожитої та скоригованої договірної величини до рівня фактично сплаченої.
Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно ч. 1. ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином суд дійшов висновку, що оплата відповідачем п'ятикратної вартості електроенергії, спожитої понад договірну величину, є за своєю правовою природою штрафною санкцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, враховуючи, що вимогу про стягнення з відповідача суми боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії в січні 2004р. подано до господарського суду Одеської області 20.07.2005 р., тоді як рахунок на оплату цієї штрафної санкції був виставлений з терміном оплати до 29.01.2004 р., строки позовної давності за цією вимогою закінчились. Позивач не довів суду поважних причин пропуску строку позовної давності.
Згідно чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких підстав в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 30584,60 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії в січні 2004р. слід відмовити.
Керуючись Законом України «Про електроенергетику», ст. ст. . 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суддя , -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після 10 денного строку
з дня його прийняття.
Суддя Літвінов С.В.