"03" серпня 2006 р.
Справа № 10/122-2472
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Півторака М.Є.
Розглянув справу
за позовом: Борщівського районного споживчого товариства м. Борщів вул. Шевченка 21 Тернопільської області
до відповідача : Борщівського районного бюро технічної інвентаризації, м. Борщів вул. Грушевського 2 Тернопільської області
за участю представників :
позивача : Увашкевич Г.Я. -юрисконсульта , довіреність № 8-225 від 01.12.2005 року ;
відповідача : не прибув
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.
Суть справи :
Борщівське районне споживче товариство м. Борщів Тернопільської області звернулося з позовом до господарського суду Тернопільської області про спонукання Борщівського бюро технічної інвентаризації м. Борщів провести реєстрацію за ним права власності на ринок в смт. Мельниця-Подільська по вул. Незалежності 49 в комплекс якого входять : торговий павільйон , чотири металічні під навіси , асфальтове покриття , як за належним власником ; відшкодування витрат по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить покласти на відповідача .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на постанови ЦК Компартії України та Ради Міністрів України від 14.04.1987 року № 124 “ Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків “ та рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 08.06.1987 року № 146 “ Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків “ і яким вирішено передати колгоспні ринки від обласного управління торгівлі Тернопільській облспоживспілці з усіма плановими показниками та звітністю.
Судове засідання , призначене вперше до розгляду на 04 липня 2006 року , відкладалося до розгляду на 19 липня , 03 серпня 2006 року , у зв'язку з неявкою представника відповідача .
Борщівське районне бюро технічної інвентаризації відзиву на позов не подало , його представник у судове засідання 03 серпня 2006 року не прибув , заперечень щодо заявлених вимог суду не представило , а тому справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній документами .
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю .
Розглянувши матеріали справи , заслухавши пояснення представника позивача , відповідача суд встановив наступне :
Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено , що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів . Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються , зокрема , шляхом визнання наявності або відсутності прав .
Позивач по справі -Борщівське районне споживче товариство , місцезнаходження керівних органів якого м. Борщів вул. Шевченка 21 Тернопільської області є юридичною особою , яка зареєстрована як юридична особа Борщівською районною державною адміністрацією ( свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО № 159161 ) і включена до ЄДРО України , ідентифікаційний код 01767407 , що підтверджується Довідкою № 07-33 Головного управління статистики в Тернопільській області а тому наділене повноваженнями на судовий захист своїх прав та інтересів .
Відповідно до пункту 1.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , яке затверджене наказом Міністерства юстиції України № 6/5 від 28.01.2003 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року за № 141/2003 Реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням , існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно , що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів , коштом особи , що звернулася до БТІ .
Для реєстрації виникнення , існування , припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи ( додаток 1 ) , їх копії ( нотаріально засвідчені ) , а також інші документи , що визначені цим Положенням ( пункт 2.1 Тимчасового положення ) .
У Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно вміщено Перелік правовстановлюючих документів , на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна
Як вбачається із представлених документів 01.08.2005 року позивач по справі Борщівське районне споживче товариство м. Борщів звернулося до Борщівського бюро технічної інвентаризації із заявою № 8-136 ( копія заяви знаходиться в матеріалах справи ) про реєстрацію права власності на ринок смт. Мельниця-Подільська по вул. Незалежності 49 , площею1,25 га .
В обґрунтування заявлених вимог Борщівське РайСТ посилалося на постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 124 “ Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків “ і рішення обласної ради народних депутатів від 08 червня 1987 року № 146 , якими колгоспні ринки були безоплатно передані у встановленому порядку у відання організацій споживчої кооперації .
Далі у заяві зазначало , що на підставі акта безоплатної передачі колгоспних ринків від 30.06.1987 року був переданий на баланс Борщівського районного споживчого товариства Борщівський колгоспний ринок і його філіали в смт. Скала-Подільська і смт. Мельниця-Подільська .
Рішенням Мельниця-Подільської селищної ради народних депутатів від 10.07.1996 року була закріплена земельна ділянка під ринок площею 1,25 га на підставі чого був виготовлений акт на право постійного користування землею ( № 64 від 05.12.1997 року ) .
Позивач зазначає , що Конституційний суд України у своєму рішенні від 11.11.2004 року № 16-РП у справі № 1-30/2004 підтвердив правомірність набуття споживчою кооперацією право власності на колгоспні ринки , а тому Борщівське районне споживче товариство в установленому порядку набуло право власності, зокрема , на ринок в смт. Мельниця-Подільська, в який увійшли торговий павільйон , чотири металічні під навіси , асфальтове покриття і даний факт не потребує дослідження.
Так , Рішення Конституційного суду України від 11 листопада 2004 року за № 16-рп/2004, на яке посилається позивач в обґрунтування права власності на ринок в смт. Мельниця-Подільська , дає тлумачення ст. 9 п.1 ст. 11 Закону України «Про споживчу кооперацію» в контексті ч. 4 ст.13 ч.4 ст. 41 Конституції України у системному зв'язку із ст. 48 Закону України «Про власність» та ст. 348 ЦК України, однак, резолютивна частина даного Рішення Конституційного суду не містить твердження, що колгоспні ринки передано споживчій кооперації у 1987 році у власність.
Згідно Резолютивної частини даного Рішення вищезазначені статті чинного законодавства слід розуміти так, що власністю споживчої кооперації є будь-яке майно набуте у відповідності з цілями, які випливають зі Статутної діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства чинного на час придбання цього майна; право власності споживчої кооперації, набуте незалежно від часу і на незаборонених законом підставах, охороняється законом і підлягає державному захисту нарівні з правами інших суб'єктів права власності.
В силу ст. ст. 86,87,89 УК УРСР, 1963 року, чинного на момент передачі майна, в 1987 році держава була єдиним власником державного майна і це майно було закріплено за державними організаціями на праві оперативного управління. Стаття 91 ЦК УРСР передбачала і порядок передачі державних підприємств, будинків, споруд, іншого майна іншим державним організаціям, а також, кооперативним і громадським організаціям і така передача здійснювалася не на підставі цивільно-правових угод, та у відповідності до адміністративних актів.
У відповідності до вимог законодавства, чинного на момент передачі колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації, порядок передачі державних підприємств, організацій, будинків та споруд кооперативним та іншим громадським організаціям регулювався Положенням про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків та споруд, затвердженого Постановою РМ УРСР від 16.10.1979 року (ЗП СРСР, 1979р.,№ 26,ст.172) яке передбачало, як правило, зміну суб'єкта права власності. Згідно даного положення державне майно переходило у власність тих організацій, однак за умови передачі об'єктів державної власності з оплатою їх вартості, якщо законодавством не було встановлено іншого порядку.
Однак, Постановою ЦК КПУ та РМ СРСР від 26.02.1987 року № 265 »Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків» було визнано за доцільне, з метою подальшого розвитку і поліпшення роботи колгоспних ринків, а також, більш повного задоволення потреб населення в продуктах харчування, передати безоплатно колгоспні ринки із відання Мінторгу у відання організацій споживчої кооперації.
На виконання даної постанови Постановою ЦК КПУ та РМ Української РСР від 14.04.1987 року № 124 »Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків» колгоспні ринки було передано з відання Міністерства торгівлі УРСР у відання споживчої кооперації України.
Згідно Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 08.06.1987 року № 146 “Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків» колгоспні ринки області були передані у відання Тернопільській облспоживспілці (л.с. 10,11).
Позивач представив Акт від 30 червня 1987 року про передачу Тернопільської об'єднаної дирекції колгоспних ринків із відання обласного управління торгівлі Тернопільського облвиконкому у відання Тернопільської облспоживспілки Укрспоживспілки. Таким чином, в Тернопільській області в 1987 році було передано у відання Тернопільської облспоживспілки 14 основних ринків та 15 їх філіалів, в тому числі Борщівський колгоспний ринок і його філіал у смт. Мельниця-Подільська .
В матеріалах справи представлено Постанову Правління Тернопільської обласної спілки споживчих товариств від 05 жовтня 1992 року »Про реорганізацію обласного об'єднання ринків облспоживспілки», Постанову Правління Борщівського районного споживчого товариства від 16 жовтня 1992 року » Про передачу ринків в підпорядкування Борщівського і Мельниця-Подільського обєднань торгово-кооперативних підприємств » , Постанову Правління Борівського районного споживчого товариства №9 від 21 січня 1996 року “ Про реорганізацію в роботі ринків системи Борщівського райСТ “ .
Як вбачається з перелічених вище Постанов Уряду майно ринків було передано РайСТ не у власність, а лише у відання, тобто без зміни суб'єкта права власності на дане майно.
Статтею 2 Закону України “Про власність», статтею 316 Цивільного Кодексу України визначено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, яке охороняється законом.
В силу статті 41 Конституції України, ст. 317 ЦК України, статті 4 Закону України “Про власність» власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.
Закон визначає підстави виникнення права власності в тому числі шляхом безоплатної передачі державного майна. Так, згідно ст.ст. 328,329 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Юридична особа набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Право володіння на приміщення ринку у позивача виникло на підставі безоплатної передачі майна, що підтверджено представленими в матеріалах справи Постановою ЦК КПУ та РМ Української РСР від 14.04.1987 року № 124 »Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків», Рішенням виконкому Тернопільської обласної ради від 08.06.1987 року № 146 “Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків».
В силу статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності - основне речове право. Однак, існує и таке речове право як право володіння.
Цивільний кодекс України (стаття 397) визначає, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння виникає (стаття 398) на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Особа володіє майном правомірно, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.
Цивільний Кодекс України поділяє право власності на: право власності Українського народу (ст 324); право приватної власності (ст. 325); право державної власності (ст. 326); право комунальної власності (ст. 327). При цьому, діючі на даний час Цивільний Кодекс України та Господарський кодекс України суттєво змінили визначення як об'єктів, так і суб'єктів державної власності. Так, відповідно до ч.3 ст.167 ЦК України, держава вправі створювати юридичні особи приватного права при створенні яких передає їм у власність частину свого майна. Держава при цьому втрачає право власності на дане майно, а отримує корпоративні права. При створенні юридичних осіб публічного права держава закріплює за такими особами частину свого майна, яке при цьому залишається у власності держави, що породжує у юридичної особи одне з речових прав, що передбачені ст. 133 ГК України -право господарського відання або право оперативного управління.
Цивільний Кодекс України визначає, що на праві господарського відання державне майно закріплюється за юридичними особами публічного права, що створені для здійснення підприємницької діяльності (ст. 136 ГК України), на праві оперативного управління - за юридичними особами публічного права, що створюються для некомерційної господарської діяльності (ст. 137 ГК України)
Стаття 326 Цивільного кодексу України закріплює взаємовідносини держави та створених нею юридичних осіб.
Згідно норм Господарського кодексу України право господарського відання і право оперативного управління може належати не тільки державним та комунальним юридичним особам публічного права, а і іншим підприємствам. При цьому, право господарського відання належить комерційним підприємствам -суб'єктам підприємницької діяльності, а право оперативного управління -некомерційним юридичним особам.
Господарський кодекс України визначає поняття колективної власності (ст.93, 111 ГК України). В силу ст. 91 Господарського кодексу України підприємства споживчої кооперації, громадських та релігійних організацій підприємства споживчої кооперації, громадських та релігійних організацій є підприємствами колективної власності. Речове право підприємств споживчої кооперації не визначено конкретно в даному кодексі, однак, з врахуванням ст. 112 ГК України, речове право підприємств споживчої кооперації визначається, як право господарського відання або оперативного управління в залежності від наявності чи відсутності у юридичної особи права на здійснення підприємницької діяльності.
Як вбачається з представлених в матеріалах справи Постанови ЦК КПУ та РМ СРСР від 26.02.1987 року № 265 »Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків», Постанови ЦК КПУ та РМ Української РСР від 14.04.1987 року № 124 »Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків», Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 08.06.1987 року № 146 “Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків» колгоспні ринки області були передані Тернопільській облспоживспілці у відання, що не є тотожним поняттям права власності.
Інших доказів передачі майна у власність позивач не представив.
Таким чином, враховуючи, що постановами Уряду 1987 року майно колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації було передано саме у відання, що є підтвердженням правомірного володіння, користування та розпорядження майном без фактичної зміни суб'єкта права власності на дане майно, що на час розгляду справи не прийнято нормативного акта державного органу про передачу спірного майна організаціям споживчої кооперації у власність суд визнає позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на споруди ринку у смт. Мельниця-Подільська Борщівського району, Тернопільської області неправомірними, такими що не підлягають до задоволення, а відтак відмовляє у задоволені позову про спонукання Борщівське районне бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію за Борщівським районним споживчим товариством права власності на ринок у смт. Мельниця-Подільська .
Оцінивши представлені документальні докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про спонукання Борщівського бюро технічної інвентаризації м. Борщів провести реєстрацію за Борщівським районним споживчим товариством м. Борщів права власності на ринок , що знаходиться по вул. Незалежності 49 в смт. Мельниця-Подільська 49 району Тернопільської області є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволенню.
Державне мито , згідно статті 44,49 ГПК України , покладається на позивача .
На підставі наведеного , керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 1,2,33,43,44,49,82,84 Господарського процесуального кодексу України , Законом України “ Про власність “ , статтею 20 Господарського Кодексу України , статтями 316,317,328 Цивільного Кодексу України господарський суд ,-
1.В Позові відмовити .
2.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.
На рішення суду , яке не набрало законної сили сторонами може бути подано апеляційну скаргу, а прокурором внесено подання протягом десяти днів з дня його підписання через господарський суд Тернопільської області .
3.Повний текст рішення складено 03 серпня 2006 року .
Суддя М.Є. Півторак