донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.07.2006 р. справа №11/2
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Шевкової Т.А.
суддів
Діброви Г.І., Гези Т.Д.,
за участю представників сторін:
від позивача:
не з*явився,
від відповідача:
Шалдирван М.В. - директор,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Комбінат харчових продуктів" м.Донецьк
на постанову (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
03.04.2006 року
по справі
№11/2
за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Артпласт груп" с.Нові Петрівці
до
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Комбінат харчових продуктів" м.Донецьк
про
стягнення 5 582,17 грн.
У січні 2006року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТПЛАСТ ГРУП» с.Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Комбінат харчових продуктів» м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 20821грн.48коп., пені у сумі 7029грн.21коп.
У ході розгляду справи, позивач змінив дані позову та в заяві від 12.04.2006року просив стягнути з відповідача борг у сумі 1000грн.00коп., пеню в сумі 4582грн.17коп., витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 2000грн.00коп. (а.с.44, 68, 92).
Рішенням від 03.04.2006року господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача заборгованість в сумі 1000грн.00коп., пеню у розмірі 4132грн.17коп., витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 2000грн.00коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 249грн.98коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 105грн.73коп., у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 450грн.00коп. відмовив.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Комбінат харчових продуктів» м.Донецьк з прийнятим рішенням не згодно, надало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині стягнення пені у розмірі 4132грн.17коп. і витрат по оплаті послуг адвоката у сумі 2000грн.00коп. скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 4132грн.17коп. та витрат по оплаті послуг адвоката у сумі 2000грн.00коп.
Заявник скарги вважає, що господарським судом рішення по справі прийнято без з'ясування обставин справи в повному обсязі з порушенням ст.ст.530,547 Цивільного кодексу України, а саме, без врахування тих обставин, що специфікація до договору не укладено, у накладній №380 від 07.10.2004р. відсутні відомості про те, що поставка здійснювалася за умовами договору №04-04 від 16.02.2004р., тому на його думку, оскільки не було домовленості у письмовій формі про стягнення пені, підстав для покладення відповідальності та стягнення пені у сумі 4132грн.17коп. не має. Крім того, заявник скарги вважає, що позивачем не пред'являлася вимога про виконання грошового зобов'язання у сумі 20821грн.48коп.
Заявник скарги вважає, що господарським судом при розгляді питання про доведеність витрат за послуги адвоката не враховано те, що наданими позивачем документами не доведено, що послуги надавались відносно даних позовних вимог, не враховано факт домірності послуг затраченим позивачем грошовим коштам.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час і місце був повідомлений належним чином. Телеграмою від 17.07.2006року просив розгляд апеляційної скарги перенести у зв'язку із зайнятістю свого представника в іншому судовому засіданні у господарському суду Рівненської області.
Колегія судів вважає дане клопотання таким, що не підлягає задоволенню, позивач не скористався своїм правом на направлення свого представника у судове засідання, наведена ним причина неявки представника для розгляду апеляційної скарги не визнається поважною.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду змінена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення заявника скарги, який підтримав апеляційні вимоги, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:
Як з'ясовано господарським судом, між сторонами, Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТПЛАСТ ГРУП» с.Нові Петрівці Вишгородського району Київської області (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Комбінат харчових продуктів» м.Донецьк (відповідач), 16.02.2004року укладений договір №04-04, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу пакувальний матеріал з міжслойною печаткою, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Упаковка передається партіями. Структура матеріалу, кількість упаковки та вартість упаковки обумовлюється сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1 договору) (а.с.6-7).
Відповідно до пункту 1.1 специфікації №4 від 17.05.2004року до договору, виконавець передає у власність замовника, а замовник оплачує та приймає пакувальний матеріал з міжслойною печаткою у кількості 5200кг. Загальна вартість специфікації складає 124488,00грн., у тому числі ПДВ складає 20748грн.00коп (пункт 1.3) (а.с.11)
На виконання умов договору, позивачем за видатковою накладною №350 від 07.10.2004року, поставлено відповідачеві пакувальний матеріал на загальну суму 53679грн.50коп., який отриманий представником відповідача Муратовим С.В.. згідно довіреності серії ЯИА №599688 від 06.10.2004року (а.с.12,14).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок виконавця в розмірі 10% від вартості партії упаковки, вказаної у специфікації, протягом 3 банківських днів з моменту підписання відповідної специфікації. Частину суми, яка залишилася, вказаної у специфікації, замовник зобов'язується оплатити шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, протягом 30 банківських днів з моменту поставки упаковки на склад у м.Вишгороді та виставленням виконавцем рахунку-фактури (пункт 3.2 договору). Як вбачається із матеріалів справи, 07.10.2004року позивачем виставлений рахунок-фактура №581 (а.с.73) на суму 53679грн.50коп.
Відповідно до статей 525,526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, отриману продукцію оплатив частково, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості 20821грн.48коп., нарахованої пені відповідно до пункту 8.4 договору у сумі 4582грн.17коп., та витрат по оплаті послуг адвоката у сумі 2000грн.00коп.
Після пред'явлення позову до господарського суду, відповідач сплатив вартість отриманого товару в сумі 19821грн.00коп., перерахування якої позивач підтвердив в заяві про уточнення позовних вимог від 14.03.2006р.
На момент прийняття рішення господарським судом заборгованість по оплаті спірного товару склала суму 1000грн.00коп., що не оспорюється відповідачем.
При наявності даних обставин господарський суд правильно дійшов до висновку про доведеність позовних вимог про стягнення боргу у сумі 1000грн.00коп.
Порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Так, при укладенні договору сторони у пункті 8.4 договору встановили, що за порушення строків оплати, передбачених договором, замовник оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості, за кожний день прострочки з дня, наступного за днем настання строку платежу. Позивачем нарахована пеня, яка після уточнення позовних вимог в цій частині за період з 17.11.2004р. по 11.02.2005р. склала суму 4582грн.17коп.
При розгляді справи, господарський суд у відповідності до вимог п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір пені що підлягає стягненню і стягнув пеню у сумі 4132грн.17коп.
Висновок господарського суду про застосування відповідальності за порушення строків оплати отриманого товару є правильним, однак, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 4582грн.17коп. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано (строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції). Початком дня нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, щодо вимог стягнення неустойки передбачена спеціальна позовна давність в один рік, тобто, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Враховуючи вищевикладене та аналізуючи розрахунок суми позову (а.с.86), апеляційний суд визнав, що позивачем позовні вимоги про стягнення пені у сумі 4582грн.17коп. заявлені поза межами строку позовної давності, тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4582грн.17коп. задоволенню не підлягають.
Рішення господарського суду в частині стягнення пені у сумі 4132грн.17коп. підлягає скасуванню, як таке, що винесено з порушенням норм матеріального права.
Щодо висновку господарського суду в частині позовних вимог по відшкодуванню витрат по оплаті послуг адвоката, то судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволені дані вимоги, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Згідно з частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Питання про розподіл витрат на послуги адвоката, у тому числі про відшкодування вже понесених сторонами витрат, здійснюється у порядку, встановленому ст.49 господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування судових витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом при умовах надання наступних документів, а саме: довіреності, в якій вказано, що адвокат діє в інтересах сторони по справі; угода про надання адвокатських послуг; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, платіжне доручення або інший документ, який підтверджує оплату саме адвокатських послуг.
Надані позивачем документи, підтверджують факти надання адвокатських послуг та оплату їх вартості (а.с.48-56).
Таким чином, підстав для скасування рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката не вбачається.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного провадження, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені є таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню, позовні вимог про стягнення пені у сумі 4582грн.17коп. визнані такими, не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Комбінат харчових продуктів» м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2006року у справі №11/2 - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2006року у справі №11/2 -скасувати частково в частині стягнення пені у сумі 4132грн.17коп.
Товариству з обмеженою відповідальністю «АРТПЛАС ГРУП» с.Нові Петрівці Вишгородського району Київської області у позові про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Комбінат харчових продуктів» м.Донецьк пені у сумі 4582грн.17коп. відмовити, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Комбінат харчових продуктів» м.Донецьк ( вул.Таганська, 64/2, м.Донецьк м.Донецьк, 83000, вул.Куйбишева,143е м.Донецьк, 83060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТПЛАСТ ГРУП» с.Нові Петрівці Вишгородського району Київської області (вул.Промисловий майданчик «Карат», 2, с.Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область, 07354, а/с 80, м.Вишгород, Київська область 07300) заборгованість у сумі 1000грн.00коп., витрати по оплаті послуг адвокату у сумі 2000грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 208,58грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 88,22грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТПЛАСТ ГРУП» с.Нові Петрівці Вишгородського району Київської області (вул.Промисловий майданчик «Карат», 2, с.Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область, 07354, а/с 80, м.Вишгород, Київська область 07300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Комбінат харчових продуктів» м.Донецьк ( вул.Таганська, 64/2, м.Донецьк м.Донецьк, 83000, вул.Куйбишева,143е м.Донецьк, 83060) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 34грн.37коп.
Доручити господарського суду Донецької області видати накази.
Позивачу повернути наказ господарського суду Донецької області від 14.04.2006року без виконання.
У разі стягнення сум за наказом від 14.04.2006року господарському суду Донецької області на підставі ст.122 Господарського процесуального кодексу України видати поворотний наказ після подання довідки, підписаної керівником чи заступником керівника або головним бухгалтером підприємства про те, що суми, стягнуті за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку.
Головуючий Шевкова Т.А.
Судді: Діброва Г.І.
Геза Т.Д.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС