копія
01 вересня 2016 р. Справа № 818/737/16
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа: Державна судова адміністрації України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області, в якому просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 26.10.2014р. до 28.03.2015р. включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29.03.2015р. до 08.09.2015р. включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», а також за період з 09.09.2015р. до 31.12.2015р. включно, виходячи з посадового окладу - 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення, з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати.
Крім того, просить зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Сумській області здійснити перерахунок заробітної плати в повному обсязі та здійснити виплати з урахуванням премій та усіх надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу: за період з з 26.10.2014р. до 28.03.2015р. включно, відповідно до абз. 2 ч.1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру»; за період з 29.03.2015р. до 08.09.2015р. включно, відповідно до абз.2 ч.1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та за період з 09.09.2015р. до 31.12.2015р. включно, виходячи з посадового окладу - 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення, з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати.
Свої вимоги мотивує тим, що з 29.12.2014 року вона працює в Білопільському районному суді Сумської області на посаді помічника судді, яка відноситься до 5-ої категорії посад державних службовців. Зазначає, що 14 жовтня 2014 року прийнято Закон України "Про прокуратуру", згідно якого визначено розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Позивач звернулася до відповідача з заявою щодо перерахунку заробітної плати відповідно до вищезазначеного Закону, проте відповідач - відмовив в проведенні такого розрахунку.
Позивач вважає, що, така позиція відповідача суперечить практиці Європейського суду з прав людини, оскільки відмова у виплатах, з причини відсутності механізму реалізації відповідного законодавчого положення - становить втручання у право за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (п.39 рішення від 24.04.2015р. у справі «Будченко проти України»). Вважає, що відповідач неправомірно не нарахував та не виплатив заробітну за період з 26.10.2014р. до 28.03.2015р. включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29.03.2015р. до 08.09.2015р. включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», а також за період з 09.09.2015р. до 31.12.2015р. включно, виходячи з посадового окладу - 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення, з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати..
Також вважає, що встановлене в додатку 47 до Постанови Кабінету Міністрів України №268 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №644) обмеження щомісячних посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів зменшують його розмір, то останнє не відповідає вимогам Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, обчислення та виплата заробітної плати за період з вересня 2015 року до грудня 2015 року у зменшеному розмірі погіршують її становище порівняно із вимогами закону, а тому розрахунок заробітної плати має проводитися, виходячи з посадового окладу - 0,4 від місячного посадового окладу судді без 50-відсоткового зменшення.
Належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи (а.с.22), позивач в судове засідання не прибула, надала до суду заяву, в якій зазначає, що розгляд справи просить проводити у її відсутність (а.с.5, зворотній бік) .
Представник відповідача, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (а.с.21), в судове засідання не з'явився, надав заяву письмові заперечення на позовну заяву (а.с.24-28), де вказав, що заробітна плата позивачу нараховується відповідно до вимог чинного законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позову. Зокрема, у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація є головним розпорядником бюджетних коштів, а ТУ ДСА України в Сумській є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Отже, відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, а саме без збільшення видатків з Державного бюджету України, встановлювати та здійснювати перерахунок посадового окладу позивача. Територіальне управління є розпорядником (одержувачем) коштів Державного бюджету України та здійснює управління бюджетними асигнуваннями та реалізує будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет. Тому ТУ ДСА України в Сумській області може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином (а.с.23), а тому суд приходить до висновку про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Отже, враховуючи зазначені вище підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.12.2004р. працює у Білопільському районному суді Сумської області на посаді помічника судді, є державним службовцем та на час подання позову має 9 ранг державного службовця, що відповідає 5 категорії посад державного службовця (а.с.7-10).
Згідно з відповіддю Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області від 27.04.2016р. №04-894/16 на лист позивача їй відмовлено в проведенні перерахунку заробітної плати за спірний період (а.с.11).
Відповідно до частини другої статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно зі статтею 146 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Суд зазначає, що вимоги позивача щодо перерахунку та виплати заробітної плати, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу працівника апарату суду є необґрунтованими, оскільки положеннями частини другої статті 19 Конституції України вимагають від суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період.
Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно зі статтею 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Частиною другою статті 145 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України.
Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до статті 119 Бюджетного кодексу України нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про державний бюджет, має наслідком, крім зменшення асигнувань на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, також і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 27.11.2008 року № 26-рп/2008, Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами.
Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що в аспекті положення частини третьої статті 95 Конституції України "держава прагне до збалансованості бюджету України" у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, територіальними громадами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення, зокрема, статті 95 Конституції України, в Рішенні від 25.01.2012 № З-рп/2012 зазначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 13 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (в редакції від 22.10.2014) затверджено схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України № 1697-УІІ від 14.10.2014 "Про прокуратуру" було внесено зміни до частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що полягали в доповненні вищезгаданої норми абзацом другим, відповідно до якого розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
При цьому, підпунктом 2 пункту 13 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" Кабінету Міністрів України було доручено у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів", що не було виконано Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2015 року, відповідно до абзацу третього пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (зі змінами внесеними Законом від 02.03.15 № 217-VIII, які набули чинності 13.03.2015 року) норми і положення частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Із прийняттям Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 28.03.2015 року, абзацом другим частини першої статті 147 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" повернуто передбачену визначеними змінами Закону України "Про прокуратуру" норму.
Водночас, підпунктом 2 пункту 13 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінету Міністрів України встановлено тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом для приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із вказаним Законом України.
Суд зазначає, що Урядом України з метою приведення у відповідність до Закону України "Про прокуратуру" та Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" відповідні зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у визначений законами строк внесено не було.
Кабінет Міністрів України постановою від 02.09.2015 року № 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" вніс зміни до додатку 47 до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 року № 268, виклав у новій редакції схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів, з приміткою про те, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50- відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.
Водночас у Державному бюджеті України були відсутні кошти на фінансування посадових окладів у розмірах без 50-відсотковго зменшення; правові акти, видані на виконання Державного бюджету (кошториси, щомісячні розписи видатків тощо) не передбачали фінансового механізму реалізації згаданого права.
Таким чином, підставою для відмови у здійсненні нарахування та виплати заробітної плати у розмірі заявленого позивачем вимог є відсутність бюджетного фінансування та механізму при здійсненні нарахування та виплати заробітної плати позивачу.
Наведені положення дають підстави для висновку, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області не наділено правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок посадового окладу позивачу та виплату заробітної плати у відповідному розмірі. З огляду на те, що у спірний період посадові оклади працівників апаратів місцевих судів Кабінетом Міністрів України були змінені та застосовувались з урахуванням 50-відсоткового зменшення, суд вважає, що відповідач не допустив бездіяльності, діяв на підставі та в межах, що передбачених Конституцією та Законами України.
Аналогічна думка висловлена в рішеннях Верховного Суду України від 12.07.2016 року у справі № 21-1726а16, від 13.07.2016 року у справах № 21-1488а16, № 21-1888а16.
Верховним Судом України було встановлено, що управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому позовна заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа: Державна судова адміністрації України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) О.О. Осіпова
З оригіналом згідно
Суддя О.О. Осіпова