"30" серпня 2016 р.Справа № 915/533/15
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: В.В. Лашина
Суддів: О.Л. Воронюка
ОСОБА_1
при секретарі Р.О. Кияшко
За участю представників сторін:
Від ДП "Племрепродуктор "Степове" - ОСОБА_2
Від Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації - ОСОБА_3
Від прокуратури Одеської області - ОСОБА_4
Представник Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївськой області в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області
на рішення господарського суду Миколаївської області від 27 квітня 2016 року
по справі №915/533/15
за позовом прокурора Миколаївського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації
до Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5 управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області
про стягнення заборгованості в загальній сумі 950124,34грн. за договором
Прокурор Миколаївського району Миколаївської області звернувся в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» (у наступному за текстом - ДП «Племрепродуктор «Степове») про стягнення 1 039 050,37 грн., з яких: 686 000 грн. - основного боргу, 280 231 грн. інфляційних втрат та 72819,37 грн. 3 % річних, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 21.08.2011 р. щодо повернення до бюджету наданої фінансової допомоги.
28.03.2016 р. позивачем подано до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої прокурор просив стягнути з ДП “Племрепродуктор “Степове” грошові кошти в загальній сумі 950124 грн. 34 коп., із яких: 686000 грн. - основний борг; 215306 грн. - інфляційні втрати; 48818 грн. 34 коп. - 3 % річних.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.04.2016 р. (суддя Коваль Ю.М.) позов прокурора Миколаївського району Миколаївської області задоволено частково. З відповідача на користь Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації стягнуто 392727,28 грн., з яких 294 000 грн. основного боргу, 85162 грн. індексу інфляції; 13565,28 грн. 3 % річних, а також 7854,54 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з цим рішенням, заступник прокурора Миколаївської області в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального права, оскільки зернозбиральні комбайні були передані відповідачу саме на умовах фінансової допомоги на зворотній основі. Зазначені обставини також були встановлені у постановах Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 р. у справі № 915/974/15, від 05.10.2015 р. у справі № 915/845/15, від 24.12.2015 р. у справі № 915/1258/15. Також скаржник вказує на те, що за приписами Бюджетного кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються позовна давність.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2016р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5 управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Частиною першою статті 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з пп. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Як вбачається з матеріалів справи, Миколаївською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 261-р від 11.05.1999 р. «Про передачу зернозбиральних комбайнів сільськогосподарським товаровиробникам області строком на 20 років», яким доручено Управлінню агропромислового комплексу облдержадміністрації передати 19 зернозбиральних комбайнів «Дойц-Фар» марки «Топлайнер» моделі 4065 НТS сільгоспвиробникам згідно з додатком. Затверджено механізм розрахунків за передані товаровиробникам зернозбиральні комбайни.
Згідно з переліком господарств і машинно-технологічних станцій, комбайни передано, у тому числі, й радгоспу «Степовий» Миколаївського району, правонаступником якого є ДП «Племрепродуктор «Степове».
Відповідно до механізму розрахунків сільгосптоваровиробники протягом 20 років повертають до обласного бюджету кожного року кошти в розмірі 49 тис. грн. за комбайн: до 01.08. - 40%; до 01.10 - 30%; до 01.11. - 30% цієї суми. Після завершення розрахунків комбайни переходять у власність.
У травні 1999 року між Управлінням агропромислового комплексу облдержадміністрації та ДП «Племрепродуктор «Степове» укладено договір № 9 про передачу зернозбиральних комбайнів «Дойц-Фар» марки «Топлайнер» моделі 4065 НТS на умовах фінансової допомоги на зворотній основі на загальну суму 1,958 тис. грн. строком на 20 років.
Пунктами 2.2, 2.3 договору сторони визначили, що одержувач протягом 20 років повертає до обласного бюджету кожного року кошти в розмірі 49 тис. грн.: до 01.08. - 40%, до 01.10. - 30%, до 01.11. - 30%. Після завершення розрахунків комбайни переходять у власність одержувача.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2020 р. Зміни і доповнення до договору дійсні, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані за згодою сторін.
Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 399-р від 02.07.2001 р. внесено зміни до механізму розрахунків за одержані сільгоспвиробниками області зернозбиральні комбайни на умовах фінансової допомоги на зворотній основі, затвердженого розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 261-р від 11.05.1999 р. Так, строки повернення коштів до обласного бюджету змінено на «до 01.08. - 50%, до 01.09. - 50%». Зобов'язано ОСОБА_5 управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації забезпечити перегляд укладених з отримувачами зернозбиральних комбайнів договорів на суму вартості комбайнів із внесенням змін по строках для своєчасного повернення коштів до обласного бюджету.
21.08.2001 р. між ОСОБА_5 управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрації та ДП «Племрепродуктор «Степовий» договір № 9 від 1999 р. укладено у новій редакції.
Відповідно до пункту 2.2 цього договору ДП «Племрепродуктор «Степовий» зобов'язався терміном до 2018 року повертати до обласного бюджету кожного року кошти у розмірі 49 000 грн. за кожен комбайн наступними частинами: до 01.08. - 50%, до 01.09. - 50% даної суми.
Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 2018 року. Зміни і доповнення до договору дійсні, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані за згодою сторін.
Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків за надану фінансову підтримку з обласного бюджету на зворотній основі виділену підприємствам агропромислового комплексу відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 11.05.1999 р. № 261-р та від 02.07.2001 р. № 399-р., заборгованість ДП «Племрепродуктор «Степовий» за комбайни на 01.01.2008 р. становить 1 172 000 грн. Вказаний акт підписано сторонами.
26 червня 2014 року Департаментом агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації на адресу ДП «Племрепродуктор «Степове» направлено лист щодо термінового погашення боргу перед обласним бюджетом за 2008-2013 роки та забезпечення своєчасного повернення коштів за зернозбиральні комбайни у строки, встановлені договором.
У відповідь на зазначений лист ДП «Племрепродуктор «Степове» вказує на відсутність можливості сплатити заборгованість за період з 2008 по 2013 роки у розмірі 588 тис.грн. і забезпечити своєчасне повернення коштів за використання зернозбиральних комбайнів, які на сьогоднішній день застарілі та запропонував вилучити 2 зернозбиральні комбайни «Дойц-Фар» марки «Топлайнер» моделі 4065 НТS та передати їх іншим господарствам, або здійснити необхідні дії для продажу вказаних комбайнів.
Відмова відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань стала підставою для звернення до суду.
Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування до спірних правовідносин позовної давності, у зв'язку із пропущенням строків звернення до суду, визначених законом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачу за укладеним з Департаментом договором передано не грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги на придбання зернозбиральних комбайнів, а два зернозбиральних комбайни з розстрочкою оплати їх вартості, то суд визнав, що між попередниками позивача і відповідача укладено договір поставки, відносини за яким застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, тоді як прокурор звернувся з позовом 31.03.2015 р., а тому заборгованість по платежам, строк яких настав до 31.03.2012 р., стягненню не підлягає. Суд погодився із розрахунком прокурора та з тим, що заборгованість відповідача зі сплати вартості двох комбайнів за період з 01.08.2012 р. по 01.09.2014 р. складає 294 000 грн.
Також господарським судом вирішено частково задовольнити позовні вимог щодо стягнення з відповідача суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, з урахуванням строків позовної давності, за період з 01.08.2012 р. до 28.02.2015 р. 3 % річних в загальній сумі 13565,28 грн. та 85162 грн. індексу інфляції.
Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції щодо застосування позовної давності до відносин із стягнення основного боргу за період з 01.08.2008 р. по 31.03.2012 р. правомірними.
Так, відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).
У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем (п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Пунктом 2.2 договору передбачено, що одержувач зобов'язався терміном до 2018 року повертати до обласного бюджету кожного року кошти у розмірі 49 000 грн. за кожен комбайн наступними частинами: до 01.08. - 50%, до 01.09. - 50% даної суми.
Між тим, Департамент агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до ДП «Племрепродуктор «Степове» про повернення фінансової зворотної допомоги лише у 2014 році, а з відповідним позовом прокурор звернувся лише у 2015 році.
Посилання заступника прокурора на незастосування до спірних правовідносин строків позовної давності згідно із приписами ст. 50 Бюджетного кодексу України, судова колегія вважає помилковими.
Конституційний Суд України в рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Отже, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів має загальний характер і є загальним принципом права.
Згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями Бюджетного кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.
Прикінцеві та перехідні положення названого Кодексу не містять вказівки про те, що його норми застосовуються до зобов'язань, строк виконання яких настав до набрання чинності даним Кодексом, зокрема, це відноситься до обставин стягнення заборгованості з відповідача за період з 2008 по 2012 роки. Саме на такі обставини звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 03.02.2016 р. по даній справі. З такою правовою позицією погодився Вищий господарський суд України й у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 915/1258/15.
Одночасно з цим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір від 21.08.2011 р. не містить елементів поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до п. 31 ст. 2 Бюджетного кодексу України кредитування бюджету це операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.
Надання комбайнів на умові повернення коштів є продажем товару із розстрочкою платежу, регламентований статтею 694 Цивільного кодексу України.
До того ж, те, що зазначений договір має своїм предметом надання саме фінансової зворотної допомоги встановлено рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.10.2015 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2015 р. у справі № 915/1331/15 за участю тих же сторін, а тому за приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України не підлягають встановленню знову.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції правомірно застосовано позовну давність до вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних, оскільки вони є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності, на які поширюється загальна позовна давність згідно зі статтею 266 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 918/788/15, залишеною без змін постановою Верховного Суду України від 15 червня 2016 року.
Судова колегія не може погодитися з позицією відповідача про необхідність припинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що стягнення бюджетної заборгованості слід здійснювати за правилами, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України.
У даному спорі відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників за відсутності адміністративного підпорядкування між ними в порядку здійснення управлінських функцій, а тому вони є цивільно-правовими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України в постанові від 27.10.2009 року у справі № 3/118.
До того ж, згідно із п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з стягнення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету, включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню (частина дев'ята статті 17 Бюджетного кодексу України), в тому числі за позовами органів державної податкової служби України, оскільки майнові відносини у відповідних справах засновані на юридичній рівності сторін.
За таких обставин, судова колегія вважає, що достатні правові підстави для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Миколаївської області відсутні.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2016 р. по справі № 915/533/15 - без змін.
Головуючий суддя В.В. Лашин
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя Т.А. Величко