ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
06 вересня 2016 року № 826/2483/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО НОВАНИВА"
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО НОВАНИВА" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2016 № 20/2615130104, № 19/2615130104.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними, а висновки відповідача про порушення товариством пунктів 198.3, 198.5 статті 198, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, викладені в акті перевірки від 24.12.2015 №10/26-15-13-01-04/36925204 спростовуються наданими позивачем доказами щодо реальності господарських операцій ТОВ "АГРО НОВАНИВА" з контрагентами: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ТОВ "Агрітел Інтернейшл". Також, позивач наголошує, що пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України щодо операції по списанню основних засобів (трактора) не підлягав застосуванню, у зв'язку з чим, відповідачем протиправно збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 147 576 грн.
Представник позивача у судове засідання не прибув, подавши заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам, викладеним в акті перевірки від 24.12.2015 №10/26-15-13-01-04/36925204.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,-
В період з 30.10.2015 по 10.12.2015 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві була проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО НОВАНИВА" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт від 24.12.2015 №10/26-15-13-01-04/36925204, яким встановлені порушення, зокрема:
- пунктів 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 198 188 грн.;
- пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 1 890 933 грн.
14.01.2016 ТОВ "АГРО НОВАНИВА подало до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві заперечення на акт перевірки від 24.12.2015 №10/26-15-13-01-04/36925204.
Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.01.2016 №831/10/26-15-13-01-04 висновки акта перевірки від 24.12.2015 №10/26-15-13-01-04/36925204 про виявлені порушення викладено в новій редакції:
- пунктів 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 199 762 грн.;
- пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 1 890 933 грн.
На підставі акта перевірки від 24.12.2015 №10/26-15-13-01-04/36925204 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 25.01.2016:
- № 20/2615130104, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 890 933 грн.;
- № 19/2615130104, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 249 703,00 грн., у тому числі за основним платежем - 199 762,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 49 941,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО НОВАНИВА", не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 25.01.2016 № 20/2615130104, № 19/2615130104, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулося з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.
Позиція відповідача ґрунтується на тому, що господарські взаємовідносини між ТОВ "АГРО НОВАНИВА" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ТОВ "Агрітел Інтернейшл" були нереальними, у зв'язку з чим, позивачем завищено витрати та безпідставно сформовано податковий кредит, що свідчить про порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судах; плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення
Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності (пп. 139.1.1) та витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.
Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
В пункті 200.3 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.
Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.
Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "АГРО НОВАНИВА" (замовник) та ТОВ "Агрітел Інтернейшл" (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 01.02.2014 №20140201-17, згідно якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику інформаційні послуги, а саме:
- аналітичний звіт Agritel International Report (AIR) (2 ліцензії на рік) англійською мовою один раз на тиждень електронною поштою (e-mail);
- аналітичний звіт Agritel International Report (AIR) (1 ліцензія на рік) українською мовою один раз на тиждень електронною поштою (e-mail);
- щомісячний звіт по Чорноморському ринку (BSH) (2 ліцензії на рік) англійською мовою один раз на місяць електронною поштою (e-mail);
- надання узагальненої інформації щодо ринку (для Ради Директорів АGG), включаючи звіт по Чорноморському ринку (BSH), а також детальний та короткий огляд світового та українського ринку зернових;
- вихідний дзвінок консультантами компанії Agritel замовнику кожні два тижні для огляду положення компанії АGG (обсяги, ціни, стратегії хеджування, тощо) та адаптування стратегії продажу відповідно до ситуації на ринку. Для цього, замовник повинен надати якомога більше деталей за день до здійснення дзвінка;
- вільний доступ до гарячої лінії в Києві та Парижі для двох осіб з питань, що стосуються ситуації на ринках зернових, їх тенденціях та стратегіях хеджування. Доступ до гарячої лінії надається кожного робочого дня з 8.00 до 18.00, окрім днів державних свят;
- панорама аграрних ринків: три рази на рік для широкої аудиторії (наприклад, рада чи комерційний відділ) з метою обміну поглядами стосовно ринкових тенденцій;
- надання послуг за запитом для конкретних цілей (можлива додаткова оплата).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 розділу 3 договору, виконавець не пізніше 5-го числа першого місяця відповідного кварталу виставляє замовникові рахунок-фактуру за послуги, що надаються у поточному кварталі, а замовник оплачує надані послуги згідно з отриманими рахунками - фактурами.
На підтвердження реальності фінансово - господарських взаємовідносин по даному договору позивачем надано копії наступних документів: акти приймання-передачі наданих послуг від 11.07.2014 №1, від 31.07.2014 №1, від 30.11.2014 №2; копії звітів; банківські виписки про оплату наданих послуг; податкові накладні від 11.07.2014 №4, від 25.07.2014 №7, від 30.11.2014 №8; оборотно-сальдові відомості.
Відповідач стверджує, що отримані позивачем від ТОВ "Агрітел Інтернейшл" послуги щодо інформації про ринки зернових не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а тому ТОВ "АГРО НОВАНИВА" по даним взаємовідносинам не мало права формувати витрати об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит.
В матеріалах справи наявні відомості з ЄДРПОУ щодо ТОВ "АГРО НОВАНИВА", згідно яких вбачається, що товариство займається наступною діяльністю: надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля хімічними продуктами; надання інших інформаційних послуг,н.в.і.у.; консультування з питань комерційної діяльності й керування; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.
Відповідно до Статуту ТОВ "АГРО НОВАНИВА", зареєстрованого 06.10.2014, товариство здійснює також виробництво, закупку (в тому числі у приватних осіб), переробку, зберігання та реалізацію сільськогосподарської та тваринницької продукції, продуктів звіроводства та бджільництва, продуктів харчування; виробництво, переробку, експорт та імпорт, продаж оптом та в роздріб будь-яких сільськогосподарських товарів; будь-яку іншу діяльність, що не заборонена чинним українським законодавством (п. 2.4).
Таким чином, враховуючи, що відповідач не заперечує, що господарські операції між ТОВ "АГРО НОВАНИВА" та ТОВ "Агрітел Інтернейшл" проводились, тобто були реальними, та враховуючи, що судом було встановлено факт пов'язаності отриманих послуг щодо інформації про ринки зернових із господарською діяльністю ТОВ "АГРО НОВАНИВА", суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Агрітел Інтернейшл" мали реальний товарний характер.
Між ТОВ "АГРО НОВАНИВА" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання консультаційних послуг від 01.11.2014, згідно якого виконавець у порядку та на умовах, визначених цим договором та законодавством України, зобов'язується надати замовнику послуги, визначені підпунктом 1.2 цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги згідно з умовами цього договору.
На підтвердження реальності фінансово - господарських взаємовідносин по даному договору позивачем надано копії наступних документів: акти прийому - передачі від 30.11.2014, від 31.112.2014; банківські виписки; примірники правових (процесуальних) документів, підготовлених контрагентом; документи щодо спеціальної податкової правосуб'єктності ОСОБА_1 (виписку з ЄДР, витяг з ЄДР, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника єдиного податку, платіжні доручення про сплату єдиного податку) та документи щодо наукової діяльності ОСОБА_1 в галузі юридичних наук).
Позивач стверджує, що придбані у ОСОБА_1 консультаційні послуги були використані товариством у власній господарській діяльності, а саме: на виконання договірних зобов'язань ТОВ "АГРО НОВАНИВА", що підтверджується договорами, укладеними позивачем із ТОВ Агрофірма «Подолівська» (договір від 01.07.2014 №01/07/14-2), із Сільськогосподарським ТОВ Агрофірма «Україна Нова» (договір від 01.07.2014 №01/07/14-3), із ТОВ «АПК Донець» (договір від 01.07.2014 №01/07/14-5), із Сільськогосподарським ТОВ «ЛАН» (договір від 01.07.2014 №01/07/14-7), із ТОВ «Аграрний Фонд Терещенка» (договір від 01.07.2014 №01/07/14-9), із ТОВ «Агрозем» (договір від 01.07.2014 №01/07/14-11), із ТОВ «Вінал Агро» (договір від 01.07.2014 №01/07/14-12), із ТОВ «Зборівські Лани» (договір від 01.07.2014 №01/07/14-13), із ТОВ «Княжі Лани» (договір від 01.07.2014 №01/07/14-14), із Сільськогосподарським ТОВ «Ліщинське» (договір від 01.07.2014 №01/07/14-15) та документами про виконання таких договорів позивачем (докази надані позивачем до суду 30.05.2016), також позивач наголошує, що працівника ТОВ "АГРО НОВАНИВА" представляли інтереси вищевказаних товариств у судових інстанціях.
Позиція відповідача ґрунтується на тому, що первинні документи по господарським операціям між ТОВ "АГРО НОВАНИВА" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 оформлені без реально вчинених господарських операцій, оскільки не підтверджується факт надання ОСОБА_1 послуг позивачу, так як в штаті ТОВ "АГРО НОВАНИВА" працює 13 юристів, крім того, ОСОБА_1 надав консультаційні послуги не ТОВ "АГРО НОВАНИВА", а іншим суб'єктам господарювання (юридичним особам), хоча ТОВ "АГРО НОВАНИВА" не являється їхнім засновником та не має відношення до судових справ, в яких такі товариства виступали позивачами.
Суд вже звертав увагу, що згідно відомостей з ЄДРПОУ, ТОВ "АГРО НОВАНИВА" здійснює консультування з питань комерційної діяльності й керування, а відповідно до Статуту ТОВ "АГРО НОВАНИВА", зареєстрованого 06.10.2014, товариство здійснює також надання юридичних, побутових та інших видів послуг юридичним та фізичним особам (п. 2.4).
Крім того, в статті 43 Господарського кодексу України зазначено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Отже, відсутність в Єдиному державному реєстрі виду економічної діяльності не є перешкодою для здійснення такої діяльності.
Таким чином, враховуючи, що доводи відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та поясненнями позивача, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 мали реальний товарний характер, а висновки відповідача про порушення позивачем положень Податкового кодексу України по взаємовідносинам із ТОВ "Агрітел Інтернейшл", фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 є безпідставними.
Також, відповідач вважає, що ТОВ "АГРО НОВАНИВА" відповідно до пунктів 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України зобов'язане було нарахувати податкове зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з балансової вартості (737 878 грн.) ліквідованого об'єкта (трактор NEW Holland Т8050), який не буде використовуватися в оподатковуваних операціях та господарській діяльності, в сумі 147 576 грн. (737 878 х 20%).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказу директора ТОВ "АГРО НОВАНИВА" від 21.11.2013 №21/11/13 «Про списання сільськогосподарської техніки», у зв'язку зі значним пошкодженням сільськогосподарської техніки внаслідок пожежі, було списано належний Товариству на праві власності Трактор колісний NEW Holland Т8050 (2010 р.в.), реєстраційний №51331АА, заводський №ZARW02733, двигун №73084173, свідоцтво про реєстрацію машини серія АС №069801 від 16.12.2010.
Вищевказаний факт також підтверджується актом на списання основних засобів від 21.11.2013 №ЛНА-000001, згідно якого балансова вартість ліквідованого об'єкта (трактор NEW Holland Т8050) на момент ліквідації становила 737 877,99 грн., актом про пожежу від 25.11.2013, листом Сільськогосподарського ТОВ «ЛАН» від 21.11.2013 №601, висновком експертного пожежно-технічного дослідження №11615 від 31.12.2013.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Водночас, відповідно до пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Отже, пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку не нараховує податкове зобов'язання у випадку знищення основного засобу внаслідок дії обставин непереборної сили або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення.
Суд звертає, увагу, що у висновку експертного пожежно-технічного дослідження №11615 від 31.12.2013 зазначено, що джерелом запалювання пожежі були елементи системи випуску відпрацьованих газів двигуна, нагріті більше температури самозаймання мастильної суміші, а технічною причиною пожежі було займання мастильної суміші, тобто знищення трактора NEW Holland Т8050 під час пожежі не залежало від волі позивача або особи, яка користувалася даним трактором чи особи, яка його використовувала в момент займання та виникнення пожежі, у зв'язку з чим, можна дійти висновку, що вищевказаний трактор був знищений внаслідок дії обставин непереборної сили, тобто пожежі, крім того даний факт підтверджується рядом документів, які були наведені судом вище.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.01.2016 №20/2615130104, №19/2615130104.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов