ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 серпня 2016 року № 826/27957/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, за участю третьої особи - Головного управління ДФС у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» (далі - позивач, ТОВ «Альянс Холдинг») до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач, МГУ ДФС), за участю третьої особи - Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 09.10.2015 № 0002003903 та № 0002013903.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, а також просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні суд ухвалив про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17.09.2015 за результатами фактичної перевірки господарської одиниці - АЗС 4036, магазину, що розташовані за адресою: м. Буча, вул. Шевченка, 1-А, суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Альянс Холдинг» ГУ ДФС у Київській області складено акт № 000680 (далі - Акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637) та пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
09.10.2015 на підставі Акту перевірки МГУ ДФС винесено податкові повідомлення-рішення:
№ 0002003903, яким у зв'язку з порушенням п. 2.6 Положення № 637 та на підставі абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у п'ятикратному розміру неоприбуткованої суми - 161500 грн. (32300 грн.*5);
№ 0002013903, яким у зв'язку з порушенням п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі п. 1 ст. 17 названого Закону, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.
З огляду на те, що предметом спору в межах даної адміністративної справи є вказані податкові повідомлення-рішення, суд розглядає лише ті встановлені в Акті перевірки порушення, за які до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції такими рішеннями.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» стала наявність від'ємного значення показника бензину марки А-92 в кількості 15,88 літрів понад допустиму похибку вимірювання, передбачену технічною документацією для резервуарів, що, на думку контролюючого органу, свідчить про реалізацію такого пального без застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та без видачі відповідних розрахункових документів на суму 385,38 грн.
За змістом ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Відповідно до пп. 83.1.6 п. 83.1 ст. 83 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Згідно з пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючі звернулись на підставі вказаної норми ПК України до начальника АЗС ТОВ «Альянс Холдинг» з запитом від 15.09.2015 на проведення зняття фактичних залишків нафтопродуктів в резервуарах АЗС, в якому вимагали провести вимірювання фактичних залишків нафтопродуктів в резервуарах АЗС, яка належить ТОВ «Альянс Холдинг» станом на 15.09.2015.
За результатами виконання такого запиту та проведення вказаних вимірювань за участю представника позивача - начальника АЗС, перевіряючими складено додаток до Акту перевірки «Дані про рух нафтопродуктів на АЗС», з якого вбачається, що на АЗС виявлено недостачу понад допустиму похибку вимірювання бензину марки А-92 в кількості 15,88 літрів (допустима похибка вимірювання 42,84 л, відхилення 58,72 л, отже: 58,72 л - 42,84 л = 15,88 л), передбачену технічною документацією для резервуарів, на суму 325,38 грн. (20,49 грн. ціна за 1 літр * 15,88 л = 325,38 грн.).
Водночас, позовні вимоги в цій частині обґрунтовані тим, що позивач на вказаній АЗС не може здійснювати відпуск пального без застосування РРО, а від'ємне значення показника бензину марки А-92 в кількості 15,88 літрів понад допустиму похибку вимірювання не свідчить про реалізацію пального без застосування РРО та без видачі відповідних розрахункових документів, оскільки є наслідком інших обставин.
В той же час, будь-яких доводів та доказів на підтвердження існування таких обставин, які призвели до недостачі бензину марки А-92 в кількості 15,88 літрів на АЗС позивачем суду не надано.
Згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня.
За таких обставин, суд погоджується з висновком відповідача в Акті перевірки про реалізацію такого пального без застосування РРО та без видачі відповідних розрахункових документів на суму 385,38 грн., у зв'язку з чим, а також зважаючи на те, що відповідач прийняв спірне рішення від 09.10.2015 № 0002013903 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення.
Разом з тим, з аналізу Акту перевірки також вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 2.6 Положення № 637 стало неоприбуткування коштів на загальну суму у розмірі 32300 грн. (21200 грн. + 11100 грн.).
Відповідно до п. 1.2 Положення № 637 каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
За змістом ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
В свою чергу, п. 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, який визначає загальні умови провадження торговельної діяльності суб'єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (далі - суб'єкти господарювання), забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
Виходячи з аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що місце проведення розрахунків не обмежується виключно касовим апаратом, а включає касу, грошовий ящик, сейф тощо. При цьому, скринька РРО підприємства та сейф підприємства фактично є його касою, а тому внутрішній рух коштів у межах однієї каси не потребує оформлення касовим ордером.
Крім того, відповідно до змісту п. 4.2 Положення № 637 відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.
В той же час, згідно з п. 2.5.2 оглядового листа ДПА України від 06.07.2009 № 14083/7/23-7017/572, який є чинним, у випадку якщо підприємство не має можливості зберігати всю суму готівкових коштів у ящику реєстратора, частину готівки можна зберігати в сейфі за умови його знаходження на місці проведення розрахунків. При цьому сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків (у ящику РРО та сейфі) має відповідати сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора. З метою уникнення непорозумінь з контролюючими органами слід обумовити таку ситуацію у внутрішньому наказі по підприємству, в якому зазначити, що в сейфі, розміщеному на місці проведення розрахунків, має зберігатися лише виручка від реалізації з використанням РРО.
Як встановлено в Акту перевірки та підтверджується матеріалами справи, наказом ТОВ «Альянс Холдинг» від 21.04.2015 № 51 «Про встановлення правил нічного режиму роботи та нормативних залишків в касі автозаправних станцій ТОВ «Альянс Холдинг» встановлено ліміти готівки в касі для роботи в нічному режимі та протягом дня згідно додатку № 1, зокрема, для АЗС 4036: денний ліміт 10000 грн., нічний - 4000 грн.
З матеріалів справи також видно, що між позивачем та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір про інкасацію коштів від 22.08.2007 № 67-1-1/209, за умовами якого банк власними засобами у дні і години, погоджені сторонами, проводить інкасацію готівкової виручки позивача та доставляє проінкасовану готівку до кас ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», здійснює її обробку і переказ на рахунок позивача.
27.10.2008 між сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до п. 2.5 якої, для збереження коштів отриманих від відвідувачів АЗС, позивач використовує спеціальні сейфи (металеві шафи), які являються його власністю.
З пояснень представника позивача судом встановлено, що необхідність зберігання готівкових коштів у сейфі зумовлена частими випадками пограбувань на АЗС, внаслідок чого позивач здійснив ряд заходів, спрямованих на забезпечення безпеки своїх АЗС.
Поряд з цим, сейф на АЗС 4036 закритий на два ключі, які, за правилами безпеки та згідно з умовами зазначеного договору про інкасацію, мають бути використані одночасно, один ключ знаходиться на АЗС, а другий - в інкасаторській службі, тому відкриття сейфу можливе тільки за участю інкасатора ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Отже, відповідно до правил нічного режиму роботи та нормативних залишків готівки в касі автозаправних станцій позивача, оператор АЗС при надходженні певної суми коштів в касу здійснює їх «Службову видачу» за чеками службової видачі до сейфу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином оприбуткована сума у розмірі 32300 грн. шляхом роздрукування фіскальних звітних чеків РРО та внесення відповідного запису до КОРО, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків (Z-звітів) та витягу з КОРО, що не заперечувалось представниками відповідача та третьої особи.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності вказують на те, що позивачем забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає викладений в Акті перевірки висновок ГУ ДФС у Київській області про порушення позивачем п. 2.6 Положення № 637 внаслідок неоприбуткування коштів на загальну суму у розмірі 32300 грн., необґрунтованим та безпідставним, а також таким, що суперечить фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим оскаржуване рішення від 09.10.2015 № 0002003903 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного рішення від 09.10.2015 № 0002003903.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.
З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд,
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» задовольнити частково
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 № 0002003903, прийняте Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.
У решті позовних вимог відмовити.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» (код ЄДРПОУ 32804063) за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (код ЄДРПОУ 39669867) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,50 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 50 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко