ун. № 759/10519/16-ц
пр. № 2/759/4647/16
31 серпня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
29.07.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її користь на утримання сина - ОСОБА_3, у розмірі ? частини від усіх видів заробітку (доходів) відповідача, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем батьківського обов'язку по утриманню та вихованню дитини, а тому просить позов задовольнити.
Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги.
Відповідач в судовому засіданні повністю визнав позов.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з весни 2014 року підтримували фактичні шлюбні відносини, ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народився син - ОСОБА_3, про що складено відповідний актовий запис №3151, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 (а. с. 3).
З пояснень позивачки встановлено, що з червня 2016 року відповідач проживає окремо, належної допомоги по утриманню та вихованню дитини не надає, угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.
Встановлено, що дитина проживає зі своєю матір'ю та знаходиться на її утриманні, сторони проживають окремо та не можуть досягти згоди щодо добровільної сплати аліментів, а тому аліменти підлягають присудженню в судовому порядку.
Оскільки відповідач визнав позов повністю, суд керується наступним.
Частинами 1, 2, 4 статті 174 ЦПК України встановлено: позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», з'ясовуючи після доповіді про обставини справи, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду, головуючому необхідно уточнити, в якому обсязі та з яких підстав підтримується позов або в якій частині визнається позов, а якщо сторони мають намір укласти мирову угоду, то на яких конкретно умовах (стаття 173 ЦПК). У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Визнання позову в даній справі є безумовним, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Позов визнано особисто відповідачем. Враховуючи наведене, наявні всі підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вони знайшли підтвердження в ході судового розгляду і є належним чином доведеними.
Суд враховує, що сімейне законодавство в рівних частинах покладає на батьків обов'язок по утриманню і вихованню дітей, а тому вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5., аліменти у розмірі ? частини заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.07.2016 року і до досягнення дитиною повноліття, оскільки дані вимоги ґрунтуються на положеннях законодавства (ст. ст. 180, 181, 183, 191 СК України) та визнаються відповідачем (ст. 174 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 180, 181, 183, 191 СК України, ст. ст. 57-60, 174, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ІН: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, ІН: НОМЕР_2), аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі ? частини заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.07.2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ІН: НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 02.09.2016 року.
СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ