ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.07.2016Справа №910/12179/16
За позовом Міністерства оборони України
до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс»
про стягнення грошових коштів
Суддя Ю.В. Цюкало
Представники сторін:
від позивача: Півторак Т.О. - за довіреністю від 11.01.2016 року;
від відповідача: Донець Т.С. - за довіреністю від 10.09.2015 року.
В судовому засіданні 25 липня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У травні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України (позивач) до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс» (відповідач) про стягнення 15 171,84 грн. пені та 15 639, 45 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору про закупівлю товару за державні кошти № 294/15/94 від 12.06.2016 року.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням, у якому просив зменшити розмір штрафних санкцій до 10% від суми позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/12179/16. Розгляд справи призначено на 25.07.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 25.07.2016 року.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
12.06.2016 року між Міністерством оборони України (замовник) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс» (постачальник) укладено Договір про закупівлю товару за державні кошти № 294/15/94 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити у 2015 році замовникові товар, зазначений у п. 1.2. цього Договору, а замовник прийняти та оплатити такий товар.
Найменування товару: шини та камери гумові нові, код 22.11.1, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, лот №4 - авіаційні шини 1100х330 м.26 або еквівалент (авіаційні шини 1100х330М26А). Кількість товару зазначена у специфікаціях товару (Додаток №1 до цього Договору) (пункт 1.2. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 2 316 720,00 грн. за загальним фондом КПКВ 2101020/7, КЕКВ 2260, стаття 3602 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі ПДВ (20%) у розмірі 386 120,00 грн. Ціна за одиницю товару визначена за результатами переговорної процедури закупівлі та зафіксована сторонами у протоколі погодження договірної ціни (Додаток №2 до Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору замовник здійснює розрахунки з постачальником шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника через відповідні реєстраційні рахунки замовника, що зазначені у п.13.1. Розділу ХІІ Договору.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що за письмовим погодженням між сторонами відповідно до належним чином оформленого рішення Міністерства оборони України Замовник на підставі абзацу 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами) може здійснювати попередню оплату товару до 100% від ціни Договору, визначену на день його укладання. Замовник проводить перерахування коштів попередньої оплати протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку від постачальника, за умови наявності відповідних бюджетних коштів.
Кошти попередньої оплати надаються замовником на строк 120 діб з дати укладання цього Договору включно. Постачальник до закінчення значеного строку повинен надати замовнику акт технічного приймання товару на склад вантажоотримувача - військової частини НОМЕР_1 , або повернути кошти попередньої оплати до закінчення зазначеного вище терміну на розрахунковий рахунок, зазначений у п. 13.1. Договору.
Товар постачається у строк 120 діб з дати підписання Договору включно. (п. 5.1. Договору)
Відповідно до п. 5.3. Договору постачальник за два робочі дні з дати постачання товару повинен повідомити замовника про дату його постачання, кількість та тип транспортних засобів, якими здійснюється транспортування товару, список водіїв та представників постачальника, а замовник забезпечує допуск транспорту та зазначених осіб на територію вантажоотримувача. Товар вважається поставленим за кількістю та якістю з моменту підписання акту технічного приймання товару.
Згідно з п. 5.5. Договору датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником акту прийому поставленого товару.
Як встановлено п. 7.2. Договору, за порушення строків постачання товару з вини постачальника понад строки визначені Договором, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної вартості. У разі безпідставної відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі сім відсотків вартості непоставленого товару. У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання звітних документів (акту технічного приймання товару) у термін, на який здійснено попередню оплату, що підтверджують факт використання коштів, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.
26.11.2015 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору від 12.06.2015 року №294/15/94, відповідно до п.1. якої ціна Договору становить 2 167 406, 22 грн. за загальним фондом КПКВ 2101020/7, КЕКВ 2260, стаття 3602 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі ПДВ (20%) у розмірі 361 234, 37 грн.
Додатком № 1 до додаткової угоди №1 погоджено специфікацію товарів, ціну та строки поставки.
Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за Договором про закупівлю товару за державні кошти № 294/15/94 від 12.06.2016 року щодо строків поставки товару, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 15 171,84 грн. пені та 15 639, 45 грн. штрафу.
Відповідач у своєму клопотанні проти факту порушення строків поставки товару не заперечує, однак просить в порядку ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій до 10% від суми позову.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодекс України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач згідно рішення Міністерства оборони України від 14.07.2015 року № 13206/з відповідно до п. 4.2. Договору перерахував постачальнику попередню оплату по Договору в розмірі 1 853 376,00 грн. згідно платіжного доручення №294/152 від 04.08.2015 року.
Проте відповідач всупереч п.п. 4.2., 5.1. Договору своє зобов'язання з поставки товару виконав неналежним чином, порушивши строк поставки товару та строк повернення коштів попередньої оплати , що не заперечується відповідачем.
Так, постачальник здійснив поставку замовнику товару у кількості та якості, що зазначено в Специфікації товару (додаток №1 до Договору), 17.10.2015 року, що підтверджується Актом технічного приймання товару від 17.10.2015 року, підписаним представниками обох сторін та скріпленими їх печатками, в той час як останнім днем поставки товару погодженим сторонами у п. 4.2. Договору є 10.10.2015 року.
Зазначені обставини є підставами для застосування до відповідача штрафних санкцій в порядку п. 7.2. Договору.
Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, здійснивши перевірку розрахунку пені та штрафу позивача, суд дійшов висновку про його правильність, у зв'язку із чим, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 15 639, 45 грн. та штраф у розмірі 15 171,84 грн.
Одночасно, стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 10% від суми позову, суд зазначає наступне:
Згідно з ч. 1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання судового рішення це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. Аналогічну позицію наведено у постановах від 18.02.2014р. та від 29.04.2014р. Вищого господарського суду України по справах №904/5957/13 та №16/3012/13.
Зі змісту п.3.17.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та п.7.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вбачається, що під час розгляду заяв про зменшення неустойки чи відстрочення платежу судом, насамперед, повинно бути встановлено, що саме є підставою для задоволення наведеного клопотання, винятковість випадку, ступінь вини боржника, незначність прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Наразі, обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилався на те, що несвоєчасна поставка товару за Договором є винятковим випадком та є незначною (7 днів), а постачальником вживались всі необхідні заходи для запобігання її виникнення.
Проте, всупереч приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в якості обґрунтування своїх вимог та заперечень, відповідних доказів дійсної наявності вказаних у клопотанні обставин відповідачем надано не було.
У даному випадку слід також наголосити, що при вирішенні спору суд повинен також враховувати принципи добросовісності та справедливості.
У рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Таким чином, враховуючи у сукупності викладені вище фактичні обставини справи, виходячи з принципів добросовісності та справедливості, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру розміру штрафних санкцій є безпідставним, доказово необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 30/1, ідентифікаційний код 21552117) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) грошові кошти 15 171,84 (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят одна гривня 84 копійки) штрафу, 15 639, 45 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять гривень 45 копійок) пені та 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 22.08.2016 року.
СуддяЮ.В. Цюкало