29.08.2016 року Справа № 904/2624/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)
суддів: Орєшкіна Е.В., Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
за участю представників сторін
від позивача: Забара А.В., представник, дов. № б/н від 06.04.16р.
від відповідача: Штеннікова К.Б., представник, дов. № б/н від 26.01.16р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 22" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016р. у справі № 904/2624/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 22", м.Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ", м. Дніпропетровськ
про визнання Договору №000039 від 28 грудня 2011 року недійсним
Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.07.2016р. справа № 904/2624/16 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Орєшкіна Е.В., Чимбар Л.О.
Ухвалою суду від 06.07.2016р.даною колегією суддів справа № 904/2624/16 прийнята до свого провадження.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016р. ( суддя Ніколенко М.О.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що наведені в позові обставини, є наслідком господарської діяльності позивача, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу будь-яких обставин. Самі по собі посилання на вплив тяжких обставин та вкрай невигідні умови договору не є достатнім доказом наявності виняткових тяжких обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним за ст. 233 ЦК України.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 11.05.2016р. та прийняте нове, яким задовольнити позов.
В апеляційній скарзі заявник посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме:
- порушено право позивача на ознайомлення та дослідження доказів, наданих відповідачем, та право на надання вмотивованих заперечень проти доводів відповідача;
- відмовлено позивачу в клопотання про відкладення розгляду справи;
- у зв'язку з відмовою суду щодо витребування доказів відносно ринкового становища відповідача та відмовою брати до уваги даний факт, позивач був позбавлений можливості обґрунтувати наявність тяжкої умови щодо укладеного договору.
Крім того, позивач зазначає, що під впливом тяжких обставин був вимушений укласти кредитний договір поставки №000039 від 28.12.11. На момент укладання вказаної угоди позивач був залежний від відповідача, оскільки, відповідач є єдиним постачальником багатьох лікарських засобів, і тому, вимушений був погодитися на умови договору. Вказане підтверджується Листом АМКУ № 100-29/07-4712 від 05.05.2016 року, де зазначено, що ТОВ «БаДМ», ТОВ «Оптіма-Фарм ЛТД», ТОВ «Вента.ЛТД» володіють в сукупності 87% на ринку постачання лікарських засобів. Надання договором права відповідачеві в односторонньому порядку встановлювати ціни на лікарські засоби та інші товари, які поставлялися позивачеві, є вкрай невигідною умовою для позивача, оскільки є односторонньою зміною істотних умов, яка за загальними правилами договірного прав не допускаються.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи наведені в апеляційній скарзі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні вказали, що рішення суду постановлене шляхом всебічного і повного з'ясування фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, а апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Позивачем не доведено належними доказами наявність тяжкої для нього обставини, під впливом якої нібито було укладено договір на вкрай невигідних умовах, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним.
Позивач на протязі 4-х років приймав товар, підписував видаткові накладні та жодного разу не заявляв про незгоду з ціною товару.
Збільшення ціни на товар не повинно тягти за собою визнання угоди недійсною, оскільки висока ціна продукту диктується умовами ринку - збільшення ціни виробниками, збільшення витрат на перевезення, накладні витрати та інш. В умовах імпортозалежності фармацевтичної галузі України, неможливо на перед розрахувати ціну товару, що буде вироблений в майбутньому.
Просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.
28.12.2011р. між ТОВ "Аптека № 22" та ТОВ "БаДМ" укладено договір поставки №000039, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські препарати та засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту(товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору ( п.1.1 договору).
Згідно п.п. 1.2., 1.3. договору, найменування, асортимент товару визначаються на підставі Прайс-листа постачальника, що діє на час замовлення товару.
Кількість товару визначається покупцем при замовлені та зазначається у видаткових накладених, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 6.1. цього договору, товар поставляється за цінами, що діють на момент передачі товару за видатковою накладною.
Загальна сума договору складає загальну вартість товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складання сум товарних партій визначених у видаткових накладних.
Покупець зобов'язується сплатити суму за товар в строки, які вказані в накладній на передачу товару.
Даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до 31.12.14. Якщо сторони не мають одна до одної ніяких претензій та не заявили в письмовій формі про бажання розірвати договір, цей договір автоматично продовжується на один календарний рік на тих же умовах ( п.п. 12.1, 12.2. Договору).
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору на підставі ст..233 ЦК України. Позов обґрунтовано тим, що позивач, знаходячись під впливом тяжких обставин, які полягали в тому, що він був залежний від відповідача, як єдиного постачальника багатьох лікарських засобів, був змушений укласти договір на вкрай невигідних для нього умовах, якими є не зазначення ціни товару в договорі, а лише у видаткових накладних, відсутність в договорі відповідальності відповідача, обмеження строку повернення товару.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Відповідно до абз. 1, 5 п.3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною.
Таким чином, для визнання правочину недійсним на підставі ст..233 ЦК України необхідна наявність тяжких обставин на час укладання договору, безпосереднього зв'язку між цими обставинами та волевиявлення іншої сторони на укладання договору, тобто інша сторона повинна знати, що особа укладає договір під впливом тяжких обставин та вкрай невигідні умови укладеного договору.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Позивачем, всупереч ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, не доведено належними та достатніми доказами підстав, для визнання оспорюваного ним договору недійсним. Надані ж видаткові накладні, акти звірки та інші фінансові документи, слід розцінювати як неналежні докази існування будь-яких виключних та тяжких обставин, що спонукали позивача до укладення оспорюваного ним договору.
Наведені позивачем обставини, передусім є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу будь-яких обставин. Самі по собі посилання на вплив тяжких обставин та вкрай невигідні умови договору не є достатнім доказом наявності виняткових тяжких обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним за ст. 233 ЦК України.
Позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що оспорюваний договір містить будь-які вкрай невигідні умови, і що за відсутності тяжких обставин, він мав би реальну можливість укласти такий договір на більш вигідних умовах та вільно обрати контрагента за власним розсудом. Навпаки, матеріали справи містять докази укладання сторонами протоколу розбіжностей, в редакції визначеній позивачем. Посилання позивача на неможливість повернути товар спростовуються матеріалами справи, зокрема розпорядженнями Державної служби з лікарських засобів. Неможливість дізнатися про ціну товару також спростовується матеріалами справи, оскільки замовлення здійснювалось на підставі прайс-листів. У разі незгоди з ціною товару, покупець не позбавлений був права від нього відмовитись.
Колегія суддів констатує, що позивачем не наведено наявності тяжких обставин на момент укладання договору та укладання договору на вкрай невигідних для нього умовах.
Посилання позивача на не витребування судом документів щодо становища відповідача на фінансовому ринку, що дає йому можливість встановлювати ціни не приймається судом до уваги, оскільки саме займання монопольного становища на ринку не є підставою для визнання договору недійсним.
Крім того наявність у діях відповідача порушення антимонопольного законодавства може бути встановлена тільки відповідним рішенням Антимонопольного комітету і не є компетенцією суду.
Колегія також звертає увагу позивача на те, що сторони мають право внести зміни до договору у відповідності до порядку, передбаченого ст..188 ГК України.
З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 22" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016р. у справі № 904/2624/16 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 05.09.2016р.
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ Л.О.Чимбар
__________________ Е.В.Орєшкіна