79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
29.04.09 Справа № 14/334
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Краєвської М.В.
при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.
розглянув апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, смт. Демидівка Рівненської області, б/н від 13.03.2009 року
на рішення господарського суду Рівненської області від 06.03.2009 року
у справі № 14/334 (суддя Грязнов В.В.)
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, смт. Демидівка Рівненської області;
до відповідача: Районного виробничого кооперативно-державного комбінату сільського господарства "Райсількомунгосп", смт. Демидівка Рівненської області
за участю третіх осіб на стороні Відповідача:
1. Демидівської селищної ради, смт. Демидівка Рівненської області;
2.Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", м. Рівне;
про стягнення 26 313 грн. заборгованості за договором позики,
за участю представників
від позивача: не з'явились;
від відповідача :не з'явились;
треті особи: 1). Демидівська селищна рада -Бондарчук Л.П. -представник;
2). КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" -не з'явились.
Розпорядженням голови суду від 28.04.2009р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю Краєвську М.В.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.10.2007р. було затверджено укладену між позивачем та відповідачем мирову угоду від 25.10.2007р., згідно якої РВ КооП СГ «Райсількомунгосп»передав у власність СПД ОСОБА_3 будівлю банно-прального комбінату, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2008р. ухвалу суду від 26.10.2007р. про затвердження мирової угоди у даній справі скасовано, справу скеровано на новий розгляд.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.03.2009 року у справі № 14/334 позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 задоволено. З рахунку Районного виробничого кооперативно-державного комбінату сільського господарства "Райсількомунгосп" на користь позивача стягнуто 14 700 грн. 00 коп. забор гованості за договором позики, 882грн. 00коп. процентів за користування позикою з 05.08.2007р. по 17.10.2007р., 10 731 грн. 00коп. пені за період з 05.08.2007р. по 17.10.2007р., позивачу відшкодовано понесені ним судові витрати.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що відповідачем не подано суду доказів, які б підтверджували виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, позивач -Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким затвердити мирову угоду. Зокрема, покликається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме:
- прийнято рішення у відсутності представника відповідача, без заслуховування його доводів щодо затвердження мирової угоди та без подання останнім витребуваних судом доказів, які підтверджують право власності на банно-пральний комплекс;
- безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі до розгляду пов'язаної з нею іншої справи за позовом СПД ОСОБА_3 до Демидівської селищної ради про визнання недійсним рішення № 475 від 23.03.2006р., яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності, серед якого є майно, передане відповідачем позивачу згідно мирової угоди від 25.10.2007р.
Відповідач та третя особа -Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" вимог ухвал суду в частині подання відзивів на апеляційну не виконали, участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили. КП «Рівненське ОБТІ»подало суду клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.
Третя особа -Демидівська селищна рада у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, просить оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області залишити без змін, так як останнє винесено на підставі повного та всебічного дослідження усіх фактичних обставин справи та вірного застосування норм законодавства, покликаючись на те, зокрема, що судом першої інстанції в повному обсязі задоволено вимоги позивача, а тому підстави для оскарження судового рішення позивачем -відсутні.
В судовому засіданні представник селищної ради підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні повторно не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.
З врахуванням викладеного, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області у даній справі -залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Зі змісту ст. 11 ЦК України випливає, що цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 03.04.2007р. між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_3 (позикодавець) та Районним виробничим кооперативно-дер жавним комбінатом сільського господарства «Райсількомунгосп»(позичальник) було укладено Договір позики грошей, згідно якого позикодавець передає у власність позичальника 14 400 грн., що є еквівалентом 2 850 доларів США, а позичальник - зобов'язується використати їх за цільовим призначенням та до 05.08.2007р. поверну ти позику.
Сума позики в розмірі 14 700 грн. була внесена позикодавцем до каси позичальника частками, а саме: 12 березня, 11 квітня, 11 травня, 12 червня та 3 липня 2007 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями корінців прибуткових касових ордерів, скріплених відбитком печатки Районного виробничого кооперативно-державного комбінату сільського господарства «Райсількомунгосп»(надалі РВ КооП СГ «Райсількомунгосп»)(а.с. 16-20, т.І).
З огляду на те, що позичальник у визначений п.10 Договору термін позики не повернув та не сплатив позикодавцю відсотки за користування позикою, позивач -СПД ОСОБА_3 звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Окрім основної суми боргу - 14 400 грн., позивач просив стягнути на його користь 882 грн. відсотків за користування позикою за період з 05.08.2007р. по 17.10.2007р. та 10 731 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.10.2007р. було затверджено укладену між сторонами мирову угоду від 25.10.2007р., згідно якої РВ КооП СГ «Райсількомунгосп»передав у власність СПД ОСОБА_3 будівлю банно-прального комбінату, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2008р. ухвалу суду від 26.10.2007р. про затвердження мирової угоди у даній справі скасовано, справу передано до місцевого господарського суду на новий розгляд. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що господарським судом при затвердженні мирової угоди від 25 жовтня 2007р. не було досліджено питання права власності на банно-пральний комбінат, який відповідач як балансоутримувач цього майна зобов'язувався передати позивачу за мировою угодою, затвердженою судом. Крім того, колегією суддів Вищого господарського суду України було зазначено, що власником майна, яке знаходиться у смт. Демидівка по вул. Миру, 35-а згідно рішення Демидівської селищної ради № 63 від 31.03.1999р., є територіальна громада Демидівської селищної ради.
При новому розгляді справи -на виконання вказівок постанови ВГСУ, місцевим господарським судом ухвалою від 12.01.2009р. до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено - Демидівську селищну раду та КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації». Цією ж ухвалою відповідача було зобов'язано подати суду, зокрема, докази що підтверджують право власності на банно-пральний комбінат та його вартість. Розгляд справи було призначено на 28.01.2009р.
26 січня 2009 р. позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог до 47 181 грн. Однак, дана заява була повернута позивачу без розгляду з підстав неподання доказів сплати державного мита у встановлено порядку та розмірі, неподання доказів надіслання такої на адресу відповідача та у зв'язку з неподанням обґрунтованого розгорнутого розрахунку стягуваної суми. Цією ж ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 11.02.2009р., відповідача повторно зобов'язано подати суду витребувані попередньою ухвалою суду докази.
Ухвалами суду від 11.02.2009р. та від 24.02.2009р. розгляд справи відкладався на клопотання позивача.
5 березня 2009р. позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Рівненської області справи за його позовом до Демидівської селищної ради, третя особа - Районний виробничий кооперативно-державний комбінат сільського господарства «Райсількомунгосп»про визнання нечинним рішення ради №475 від 23.03.2006р., яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності і зазначено будівлю банно-прального комбінату в смт. Демидівка по вул. Миру, 35-а, передану рішенням вищого органу управління «Райсілько мунгосп»в рахунок погашення заборгованості за договором позики, що є предметом даного спору.
Місцевий господарський суд відхилив подане клопотання як безпідставне, покликаючись на те, зокрема, що твердження позивача про пов'язаність справ є недоведеним, оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за договором позики, а не звернення стягнення на майно, яке належить відповідачу. При цьому суд зазначив, що позивачем не подано суду доказів прийняття до розгляду позовної заяви, на пов'язаність якої з предме том спору у даній справі покликається позивач.
Відхиливши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, місцевий господарський суд прийняв рішення по суті позовних вимог, задоволивши такі в повному обсязі.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, викладеними в оскаржуваному судовому рішенні, з огляду на наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За приписами ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отримавши суму позики в гривнях та взявши на себе, за умовами договору, обов'язок повернути позикодавцю грошові кошти в строк до 05.08.2007р., відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за період з 05.08.2007р. по 17.10.2007р.
За цей період місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача, окрім основної забор гованості за договором позики в сумі 14 700 грн., 882 грн. 00коп. процентів за користування позикою та 10 731 грн. пені згідно розрахунку позивача.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції прийнято рішення у відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, без заслуховування його доводів щодо затвердження мирової угоди та без подання останнім витребуваних судом доказів, які підтверджують право власності на банно-пральний комплекс, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, повідомленнями про вручення поштових відправлень -ухвал суду про порушення провадження у справі та про неодноразове відкладення розгляду справи.
При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що неявка представників сторін в судове засідання, зокрема відповідача, у разі зобов'язання такої явки, не перешкоджає вирішенню спору по суті, так як про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення адресату, і відповідно до ст.75 ГПК України суд вправі розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що в даному випадку і було зроблено Господарським судом Рівненської області.
Щодо покликань скаржника на ту обставину, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги волю сторін, викладену у мировій угоді від 25.10.2007р., судова колегія зазначає наступне.
Як було зазначено вище, постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2008р. ухвалу суду від 26.10.2007р. про затвердження мирової угоди у даній справі було скасовано, справу передано до місцевого господарського суду на новий розгляд.
Під час нового розгляду суд, за наявними у справі і додатково поданими доказами, повторно розглядає справу.
В матеріалах справи відсутні докази того, що сторони при новому розгляді справи дійшли згоди щодо укладення та підписання мирової угоди як і подання такої угоди на затвердження суду.
Таким чином, місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, задоволив позовні вимоги СПД ОСОБА_3 в повному обсязі.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Рівненської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Рівненської області від 06.03.2009 року у справі № 14/334 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Краєвська М.В.