Справа №2-537/2008р.
04 липня 2008 року м.Кременчук
Крюківський районний суд ОСОБА_1 в складі головуючого судді Сьоря С.І., при секретарі Головньовій Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в ОСОБА_1 цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсним договору про розподіл спадкового майна та визнання права власності на нерухоме майно, -
ОСОБА_23нернувся до суду з позовом в якому просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір про розподіл спадкового майна від 13.08.2004 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори, реєстровий номер 1-1206, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину спадкового майна - частину приміщення магазину, що знаходиться за адресою м.Кременчук вул. .Манагарова, 1 посвідчені 13 серпня 2004 року державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори, реєстровий номер 1-1202 на ім.»я ОСОБА_2 та №1-1204 на ім»я ОСОБА_3, визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину спадкового майна - квартиру №86, що знаходиться в м.Кременчуці вул. .Пролетарська, 22/13, посвідчені 13 серпня 2004 року державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори, реєстровий номер 1-1198 на ім»я ОСОБА_2 та №1-1200 на ім»я ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини магазину по вул. .Манагарова, 1 в м.Кремечуці та право власності на 3/4 частини квартири №86 в будинку №22/13 по вул. .Пролетарській в ОСОБА_1, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину магазину по вул. .Манагарова, 1 в м.Кремечуці та право власності на 1/4 частину квартири №86 в будинку №22/13 по вул. .Пролетарській в м.Кременчуці з підстав, що зазначені в позовній заяві.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що зазначені в позові.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав в повному обсязі та просив в його задоволенні відмовити у зв»язку з його надуманістю та безпідставністю і пропуском строку позовної давності.
Представник третьої особи - Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори в останнє судове засідання не з»явилась, при розгляді справи проти задоволення позовних вимог заперечила, зазначивши, що свідоцтва про право на спадщину та договір про розподіл спадкового майна був укладений без порушення вимог чинного законодавства у відповідності до волі сторін.
Вислухавши сторін та їх представників, представника третьої особи, свідків, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи та матеріали цивільної справи №2-213 суд встановив наступне.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що працювала у магазині у сторін. Зі слів ОСОБА_5 їй відомо, що приміщення магазину було придбано на спільні кошти подружжя. В магазин також придбавалось обладнання і ОСОБА_2 давав на це гроші. Про обставини та суть договору розподілу спадкового майна їй нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що їй відомо, що магазин було придбано за спільні кошти подружжя, за акції був придбаний в магазин товар. Про договір їй нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що знає сім»ю ОСОБА_2 близько 30 років. Зі слів позивача відомо, що відповідач обіцяв сплачувати позивачу частину доходів від магазину за частину магазину, яка належить ОСОБА_2.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що сім»ю ОСОБА_2 знає дуже давно. Зі слів позивача йому відомо, що ним із сином було укладено угоду, згідно якої син передав батьку частину квартири, а ОСОБА_2 передав в користування ОСОБА_3 свою частину магазину, щоб той працював та повинен був віддавати частину доходів ОСОБА_2 від належної йому половини магазину.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що сім»ю ОСОБА_2 знає дуже давно. При житті ОСОБА_5 йому казала, що після її смерті ОСОБА_2 «обдеруть як липку» та просила не дозволяти останньому підписувати документи.
3 05.11.1967 року по 04.12.2003 року ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Від вказаного шлюбу останні мають сина - ОСОБА_3, відповідача по справі.
04 грудня 2003 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КЕ № 255986 від 04.12.2004 року.
Під час шлюбу ОСОБА_2 та померла ОСОБА_5 шляхом приватизації набули у власність квартиру № 86 в 6.22/13 вул. Пролетарській в м.Кременчуці, яка відповідно до свідоцтва про право власності на житло, видане згідно з розпорядженням від 12 січня 1996 р. № 6945/1 належить останнім на праві спільної сумісної власності.
10.07.1998 року за спільні кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було придбано частина магазину № 203, розташованого по вул. Генерала Манагарова, № 1 в м. Кременчуці, що підтверджується договором купівлі продажу, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10 та покупцем по цьому договору виступила ОСОБА_5
Відповідно до ст., 60, 70 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 368, 370 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не
мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Тобто судом достовірно встановлено, що квартира № 86 в 6.22/13 вул. Пролетарській в ОСОБА_1 та частина магазину № 203, розташованого по вул. Генерала Манагарова, № 1 в м. Кременчуці набуті ОСОБА_2 та померлою ОСОБА_2 3.0. в період шлюбу та є їх спільною сумісною власністю, при цьому суд не бере до уваги твердження відповідача та представника третьої особи щодо того, що частина магазину № 203, розташованого по вул. Генерала Манагарова, № 1 в м. Кременчуці є особистою власністю ОСОБА_2 3.0. оскільки придбана за належні їй акції так як останніми суду не надано належних доказів в підтвердження вказаних обставин.
Тобто, враховуючи рівність часток дружини та чоловіка у спільному майні ОСОБА_2 та померлій 04.12.2003 ОСОБА_5 належало по 1/2 частині спільного майна подружжя і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як спадкоємці першої черги за законом після померлої ОСОБА_3 3.0. повинні спадкувати по 1/4 частині спадкового майна.
13.08.2004 року сторони, як спадкоємці першої черги за законом, звернулись до Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину спадкового майна кожному.
Спадкове майно, на яке видавалось нотаріусом свідоцтва, складалось з права власності на: 1/2 частину квартири № 86, що знаходиться в м. Кременчуці, вул. Пролетарська № 22/13. та частину приміщення магазину, що знаходиться в м. Кременчуці по вул. Манагарова, № 1.
Відповідно до п.224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
Якщо у спільному майні подружжя правовстановлювальний документ на таке майно оформлений на того із подружжя, що є живим, нотаріус вимагає його (її) письмову згоду на виділ на ім'я померлого його частки в спільному майні.
На підставі ст. 71 Закону України «Про нотаріат», у разі смерті одного з подружжя, свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається державним нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину майна.
Як встановлено судом на даний час відсутнє відповідне рішення компетентное органу, яким би було виділено (визначено) частку померлої ОСОБА_5 у спільному майні, а тому у нотаріуса були відсутні підстави для видачі свідоцтв про право на спадщину після померлої ОСОБА_5 так як не була визначена була частка померлої у спільному майні.
Після видачі вищезазначених свідоцтв про право на спадщину, 13.08.2004 року між сторонами укладено договір про розподіл спадкового майна, згідно якого ОСОБА_3 переходить частина приміщення магазину, що знаходиться в м. Кременчуці по вул. Манагарова, № 1, а ОСОБА_2 переходить 'А частина квартири № 86, що знаходиться в м. Кременчуці, вул. Пролетарська № 22/13, при цьому як зазначено у договорі, останній укладено без компенсаційних виплат.
Згідно тверджень позивача, вказаний договір він не читав оскільки погано розуміє українську мову, зокрема юридичні терміни, та вважав, що укладає договір довічного утримання, оскільки, відповідач, якому він довіряв, запропонував укласти саме договір довічного утримання на умовах, що позивачу передається у власність вся частину приміщення магазину по вул. Манагарова, буд 1 в м.Кременчуці і останній за отримання у власність всієї частини магазину зобов»язувався довічно забезпечувати утримання позивача, шляхом щомісячного передання йому 4000 грн., або 40% прибутку, отриманого від продажу товарів в магазині по вул. Манагарова, № 1 в ОСОБА_1.
Згідно п.36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року нотаріуси зобов'язані роз'яснити сторонам зміст і значення поданих ними проектів правочинів і перевірити, чи відповідає зміст посвідчуваних правочинів вимогам закону і дійсним намірам сторін.
Як вбачається із змісту договору про поділ спадкового майна, в ньому відсутні відомості про роз»яснення сторонам змісту і наслідків правочину.
Із заяви про прийняття спадщини вбачається, що нотаріусом власноручно зазначено, що ОСОБА_2 відмовляється від виділу йому половини магазику, при цьому нотаріусом ОСОБА_2 роз»яснено зміст ст.65 Сімейного Кодексу України, яка визначає порядок розпорядження майном подружжя, належного їм на праві спільної сумісної власності та не стосується питання визначення права на частку подружжя у праві спільної сумісної власності.
Як встановлено судом, після укладення даного договору ОСОБА_3 сплачував ОСОБА_3 В.п.3 вересня 2004 року по жовтень 2006 року кожного місяця кошти в різних розмірах, а всього сплатив суму близько 100000 тис. грн., при цьому за твердженням відповідача, вказані кошти сплачувались за усною домовленістю, як компенсація половини вартості магазину, а за твердженнями позивача, вказані кошти сплачувались на виконання договору довічного утримання, який, як він вважав, було укладено та посвідчено в нотаріальній конторі.
На початку жовтня 2006 року відповідач надав позивачу 1500 грн. і повідомив, що більше грошей він привозити йому не буде, так як взяті на нього зобов»язання за усною домовленістю він виконав.
За твердженнями позивача, після цього він звернувся до КП «Кременчуцьке МБТІ» де дізнався, що між ним та відповідачем фактично було укладено не договір довічного утримання, а договір про розподіл спадкового майна, укладення якого останній не бажав, тобто при укладенні договору був введений в оману.
Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Тобто, підставою всякого договору є згода сторін, тобто їх воля. Воля є внутрішнім психічним моментом, і для виникнення договору, як і будь - якого юридичного акту, необхідна не тільки воля, але і волевиявлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Обман має місце і тоді, коли неправильні відомості про обставини, що мають значення для укладення правочину, повідомляються третіми особами з відома або на прохання сторони правочину.
Згідно ст..328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи встановлені судом обставини, пояснення свідків, суд приходить до висновку, що договір про розподіл спадкового майна позивачем було укладено внаслідок помилки щодо обставин, що мають істотне значення, а саме невірного сприйняття природи, суті та наслідків вчиненого правочину так як воля позивача формувалася не вільно і не відповідала волевиявленню, тому суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Підстав для відмови в позові з підстав спливу позовної давності не вбачається, оскільки відповідно до ст.. 258 ЦК України позовна давність до вимог про визнання недійсним правочину, вчинененого під впливом обману встановлюється у п»ять років, а позовні вимоги пред»явлені про визнання правочину недійсним з підстав вчинення його під впливом обману, тобто строк позовної давності в даному випадку не сплинув і порушене право підлягає захисту.
Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», ст..60, 70 Сімейного Кодексу України, СТ..СТ. 368, 370, 203, 230 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсним договору про розподіл спадкового майна та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати недійсним договір про розподіл спадкового майна від 13.08.2004 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори, реєстровий номер 1-1206.
Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину спадкового майна - частину приміщення магазину, що знаходиться за адресою м.Кременчук вул. .Манагарова, 1 посвідчені 13 серпня 2004 року державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори, реєстровий номер 1-1202 на ім.»я ОСОБА_2 та №1-1204 на ім»я ОСОБА_3.
Визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину спадкового майна - квартиру №86, що знаходиться в м.Кременчуці вул. .Пролетарська, 22/13, посвідчені 13 серпня 2004 року державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори, реєстровий номер 1-1198 на ім»я ОСОБА_2 та №1-1200 на ім»я ОСОБА_3.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини магазину по вул. .Манагарова, 1 в м.Кремечуці та право власності на 3/4 частини квартири №86 в будинку №22/13 по вул. .Пролетарській в м.Кременчуці..
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину магазину по вул. .Манагарова, 1 в м.Кремечуці та право власності на 1/4 частину квартири №86 в будинку №22/13 по вул. .Пролетарській в м.Кременчуці..
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1040 грн. сплаченого судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області на протязі 20 днів з моменту подачі в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження.