Справа № 2-2527/09
26.05.2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого судді Зайцева А.Ю.
при секретарі Цюрпіта Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні частиною будинку, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини будинку в частині переходу у постійне користування кімнати, -
В суд звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні частиною будинку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору купівлі-продажу від 06.07.1983 року позивачу належить 8/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Решта частина будинку, а саме 17/25 належить відповідачу. Згідно договору купівлі-продажу позивач придбала кімнати 1-3, 2-3, 2-2 загальною площею 22,1 кв.м. та кухню 2-1. За усною домовленістю позивач дозволила відповідачу користуватись частиною будинку, що їй належить, але не дозволяла її перебудову, яку вона вчинила об'єднавши кімнату 1-3 з власною кімнатою 1-2, створивши велику кімнату 1-5 за рахунок її майна. Враховуючи таке, звернулась з позовом до суду в якому просить зобов'язати ОСОБА_2. усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належних їй на праві власності 8/25 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2. відновити перегородки з дверним отвором в кімнаті 1-3 площею 7,4 кв.м., який існував на момент купівлі-продажу 06.07.1983 року.
ОСОБА_2. звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини будинку в частині переходу у постійне користування кімнати.
Позовні вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що ОСОБА_2. є власником 17/25 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.10.2006 року. Власником іншої частини будинку 8/25 є ОСОБА_1, яка її придбала за договором купівлі-продажу від 06.07.1983 року, і, в її постійне користування відійшли кімнати 1-3, 2-3, 2-2 загальною площею 22,1 кв.м. та кухня 2-1. Зазначений договір в частині переходу у постійне користування кімнати 1-3 вважає недійсним з тих підстав, що кімната 1-3 в дійсності не переходила у користування ОСОБА_1, а завжди використовувалась її сім'єю. Вказана кімната знаходиться у їх частині будинку, підключена до їх системи опалення, знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в їх користуванні. Вказує, що при продажу частини будинку не було волевиявлення на продаж кімнати 1-3, а тому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу саме в частині продажу кімнати 1-3.
В судовому засіданні позивач-відповідач та її представник підтримали вимоги позову, просили його задовольнити, а у задоволенні зустрічного відмовити, вказавши, що кімнати за усною домовленістю надала лише в користування, в той час як тимчасово користувалась частиною земельної ділянки відповідача. Дізнавшись про незаконні дії щодо її кімнати звернулась в суд з позовом. Також просила застосувати строки позовної давності до вимог зустрічного позову.
Відповідач - позивач ОСОБА_3. та її представник заперечили щодо вимог первісного позову та просили задовольнити зустрічний, надавши пояснення аналогічні з викладеними у ньому і також просили застосувати строки давності.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали інвентаризаційної справи на будинок, заслухавши учасників судового засідання, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно договору купівлі-продажу від 06.07.1983 року ОСОБА_4. продав, а ОСОБА_1 (ОСОБА_1) купила 8/25 частин жилого будинку, що знаходиться в м. АДРЕСА_1. В постійне користування покупця відійшли: 1-3, 2-3, 2-2 кімнати загальною жилою площею 22,1 кв.м., 2-1 кухня.
Решта частина будинку, а саме його 17/25 частина належить ОСОБА_2. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.10.2006 року.
Таким чином, у власність ОСОБА_1 перейшла і спірна кімната 1-3.
З пояснень сторін та матеріалів інвентаризаційної справи на будинок вбачається, що кімната 1-3 була об'єднана з кімнатою 1-2, що належить ОСОБА_2., шляхом зняття перегородки між кімнатами і на сьогодні вона позначена як кімната 1-5.
Докази відчуження кімнати 1-3 ОСОБА_2. чи її попереднику відсутні, як і відсутній дозвіл на таку реконструкцію зі сторони власника кімнати та органів влади.
Відповідно до ч.1,2 ст. 319 ЦК України, в ласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
В ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч.2,3 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
В ст. 387 ЦК України визначено, що в ласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно ст. 391 ЦК України, в ласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховучи встановлені судом обставини по справі та вимоги закону, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованим та підлягають задоволенню.
Суд не вважає, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду, оскільки вона є власником майна і таке право надає їй можливість у будь-який момент звернутися щодо його захисту, тим більше, що ОСОБА_2. не довела суду належними доказами, що ОСОБА_1 дізналася про порушення права власності більше трьох років до дня звернення до суду.
Позовні вимоги ОСОБА_2. про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини будинку в частині переходу у постійне користування кімнати 1-3 задоволенню не підлягають, оскільки є необгрунтованими, не підтверджені належними доказами, грунтуються на нормах ЦК України в той час, як договір був укладений в 1983 році під час дії ЦК УРСР. Крім того, ОСОБА_2. пропущено строк звернення до суду, так як цей договір укладався ще її батьком ОСОБА_4. в 1983 році, який власноручно його підписав прочитавши текст договору і на протязі 23 років не пред'являв вимог щодо його недійсності.
На підставі викладеного ст.ст. 71, 77, 80 ЦК УРСР, ст.ст. 16, 257, 261, 319, 321, 386, 387, 391 ЦК України та керуючись ст.ст. 11, 15, 57-61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні частиною будинку - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належних їй на праві власності 8/25 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 відновити перегородки з дверним отвором в кімнаті 1-3 площею 7,4 кв.м., який існував на момент купівлі-продажу 06.07.1983 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8,50 гривень по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7,50 гривень та по оплаті правової допомоги адвоката в сумі 2250 гривень.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини будинку в частині переходу у постійне користування кімнати - відмовити.
Рішення набуває законної сили, якщо протягом 10 днів з дня його ухвалення не було подано заяву про апеляційне оскарження та протягом 20 днів після заяви апеляційної скарги.
Суддя: