30 серпня 2016 р. Справа № 664/180/16-а
Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Заславець Н.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Жука С.І.
судді - Потапчука В.О.
судді - Семенюка Г.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 08 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Козачелагерської сільської ради та ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішення, розпоряджень голови Козачелагерської сільської ради, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
встановиЛА:
Позивач звернулася до суду з позовом до Козачелагерської сільської ради та ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішення V позачергової сесії сьомого скликання Козачелагерської сільської ради від 25.12.2015 року за № 51 про дострокове припинення повноважень секретаря Козачелагерської сільської ради та секретаря виконавчого комітету, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.12.2015 року та стягнення моральної шкоди в сумі 20000 гривень.
Суд першої інстанції своєю постановою від 08 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до Козачелагерської сільської ради та ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішення V позачергової сесії сьомого скликання Козачелагерської сільської ради від 25.12.2015 року за № 51 про дострокове припинення повноважень секретаря Козачелагерської сільської ради та секретаря виконавчого комітету, поновлення на посаді секретаря Козачелагерської сільської ради та секретаря виконавчого комітету з 25.12.2015 року, визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Козачелагерської сільської ради Гуріна О.О. від 25.12.2015 року за № 83-к та від 02.02.2016 року за № 15 "Про зміни до розпорядження № 83-к від 25.12.2015 року", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.12.2015 року та стягнення моральної шкоди в сумі 20000 гривень - відмовив.
ОСОБА_5 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_5 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням позачергової ІІІ сесії Козачелагерської сільської ради від 10.12.2015 року позивачка була обрана секретарем Козачелагерської сільської ради та секретаря виконавчого комітету Козачелагерської сільської ради. Того ж дня головою сільської ради винесено розпорядження №80-к « Про прийняття на роботу», яким її зобов'язано приступити до виконання обов'язків секретаря сільської ради та виконкому із посадовим окладом згідно штатного розпису. До її трудової книжки внесено відповідний запис. 21.12.2015 року вона подала заяву про дострокове припинення її повноважень, як секретаря сільської ради та виконкому з підстав того, що сільський голова створив для неї неналежні та неможливі умови для роботи, видавав в усному порядку незаконні накази. Зокрема голова заборонив їй реєструвати всю вхідну кореспонденцію без попереднього розсортування, на неї було покладено матеріальну відповідальність та під тиском комісії зобов'язано підписати договір та акт приймання - передачі товарно-матеріальних цінностей; при розгляді її кандидатури на посаду секретаря їй обіцяли ввести штатну одиницю секретаря друкарки, чого не зробили і їй заборонили фактично використовувати допомогою фахівців, хоча її попередники такою допомогою користувалися. Голова здійснював відносно неї моральний тиск, зокрема опломбував її кабінет , і вона не могла потрапити на своє робоче місце. Після того як вона проголосувала проти надання сільському голові премії, проти неї ополчилися працівники сільради. Крім того, вона повела боротьбу з палінням у приміщення сільської ради, зокрема у котельні, за стіною якої знаходиться архів ради. Все це у сукупності призвело до того, що вона 21.12.2015 року фактично під тиском змушена була написати заяву про припинення своїх повноважень як секретаря сільради достроково. В подальшому вона готувала питання на сесію на 25.12.2015 року, але питання за її заявою до порядку денного не вбуло включено. 25.12.2015 року вона відчула себе погано на робочому місці, і о 10-й годині вона пішла до лікарні, того ж дня була госпіталізована в дільничну лікарню. Через депутата передала письмове звернення до депутатів, яка їх не повідомила, що вона на лікарняному. Після цього була переведена до КЗ «Цюрупинська ЦРЛ», а в подальшому продовжила лікування у ХОПЛ по 23.02.2016 року.
Депутати і голова сільради знали, що вона перебувала в лікарні, але за її відсутності розглянули заяву про дострокове припинення повноважень секретаря сільради по суті і заяву задовольнили. Чергова сесія сільради була призначена на 11.01.2016 року, на її засідання вона передала два лікарняні листи, які голова сільради відмовився прийняти до оплати. Позивачка вважає, що її права, передбачені ст. 38 КЗпП України були порушені, і питання про дострокове припинення повноважень сесією розглянуто до закінчення двотижневого терміну після подачі нею заяви, в заяві не було вказано строк, з якого вона просить припинити її повноваження, а також в цей час вона перебувала на лікарняному, тому її теж не мали права звільнити. Зазначені обставини більшістю депутатів та сільським головою при прийнятті рішення були проігноровані. В подальшому, оскільки її було незаконно звільнено з посади та не оплачено лікарняні листи, їй спричинено моральну шкоду, тому вона просить стягнути з Козачелагерської сільської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду у зв'язку з незаконним звільненням та з тим, що фактично протиправні дії сільського голови призвели до нервового зриву і різкого погіршання стану її здоров'я, яку вона оцінила в 20 тис. грн..
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними. Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем подано заяву про дострокове припинення її повноважень як секретаря сільської ради, додатково подано звернення до депутатів від 25.12.2015 року. Відповідно до протоколу засідання сесії Козачелагерської сільської ради від 25.12.2015 року заява позивачки, її звернення були предметом обговорення депутатів, які прийняли рішення про задоволення заяви та дострокове припинення повноважень з посиланням на ч.5 ст. 50 ЗУ України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Висновок суду першої інстанції ґрунтується на тому, що порядок дострокового припинення повноважень секретаря сільської ради регламентовано спеціальним Законом, тому суд вважає, що посилання позивача на положення ст. 38 Кзпп України стосовно дотримання строків звільнення є необґрунтованим. Також суд першої інстанції не взяв до уваги не зазначення заявником дати звільнення та факт перебування особи на лікарняному, оскільки позивачем було подано заяву про дострокове припинення її повноважень добровільно.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, в межах апеляційної скарги, та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав. На спірні правовідносини поширюються, зокрема, положення Конституції України, кодексу законів про працю України , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Регламенту Козачелагерської сільської ради. Як встановлено положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльностіКонституцією і законами України, актами Президента Україн, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання про обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно з частиною 5 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.
Як встановлено частиною 9 статті 46 Закону рішення про скликання сесії ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
Частиною 14 статті 46 зазначеного Закону передбачено, що порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради. До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
Відповідно до пункту 3.3.6 п.3.3 Регламенту Козачелагерської сільської ради керівництво заздалегідь повідомляє депутатів про час, скликання і місце проведення чергової сесії сільської ради. Інформація про скликання чергової сесії Козачелагерської сільської ради заздалегідь доводиться до відома кожного депутата не пізніше як за 10 днів до її відкриття, а у виняткових випадках не пізніше як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд.
Судом першої інстанції залишено поза увагою ту обставину, що V позачергова сесія проведена з порушенням вимог пункту 3.3.6 п.3.3, 3.6.12 п. 3.6 Регламенту Козачелагерської сільської ради.
На вищезгадані обставини в судовому рішенні зазначено: « Відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано порядок обрання секретаря, строк повноважень та можливість дострокового припинення повноважень за рішенням ради. Тобто, порядок дострокового припинення повноважень секретаря сільської ради регламентовано спеціальним Законом, тому суд вважає, що посилання позивача на положення ст. 38 КЗпП України стосовно дотримання строків є необґрунтованим».
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, про порушення відповідачем порядку скликання сесії сільської ради та процедури підготовки питань до розгляду на сесії, що призвело до прийняття протиправного рішення.
Крім цього відповідачем в порушення вимог статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» у рішенні про припинення повноважень секретаря сільської ради не вказано посилання на відповідні положення закону та не зазначено підставу звільнення.
Також правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 02.08.2011 року по справі к9991\589\11.
При вирішенні спору про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів керується п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями ЗП України, 1995 р., № 4, ст. 111, № 7, ст. 188; Офіційний вісник України, 1997 р., число 8, с. 196; 1999 р., № 31, ст. 1616; 2001 р., № 40, ст. 1802; 2005 р., № 48, ст. 3009).
Відповідно до п.п. «з» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати (в подальшому Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи (у тому числі оплата вимушеного прогулу), провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які повинні оплачуватися за середньою заробітною платою. Середня заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (п. 8 Порядку № 100).
В ході судового розгляду було встановлено, що позивачку звільнено 25.12.2015 року і цей день був оплачений, тому в розрахунок кількості робочих днів часу вимушеного прогулу не враховується.
У відповідності до листа Мінсоцполітики від 9.9.2014 № 10196/0/14-14/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік, кількість робочих днів в 2015 році в грудні становить 23. З матеріалів справи встановлено, що позивачку звільнили 25.12.2015 року, тобто за вказаний період становить 4 дні вимушеного прогулу.
Листом Мінсоцполітики від 20.07.2015 N 10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік, кількість робочих днів в 2016 році з січня по час винесення рішення серпень включно становить 165 робочих днів.
Загальна кількість робочих днів з моменту звільнення по день ухвалення судового рішення про поновлення позивача на роботі складає 169 робочих днів.
Згідно довідки № 2\12-167 від 04.05.2016 р. позивачці нарахована заробітну плату за період з 11.122015 р. по 25.12.2015 р. в сумі 1072.31 грн.. За таких обставин середня заробітна плата становить 107.2 грн.(1072.31грн. : 10 відпрацьовані робочі дні = 107.2 грн.).
Таким чином, при остаточному розрахунку суми стягнення середнього заробітку на користь позивача за час вимушеного прогулу становить 18 116.80 грн. (107.2 грн. середній заробіток х 169 робочих днів = 18 116.80 грн.).
Колегія суддів розглядаючи доводи апеляційної скарги в частині неправомірності звільнення позивачки підчас лікарняного вважає зазначений довід безпідставним.
Статтею 40 Кодексу законів про працю України встановлено заборону звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності та відпустки. Проте таке обмеження стосується тільки звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Оскільки звільнення працівника за власним бажанням не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, звільнення за власним бажанням в період тимчасової непрацездатності чи відпустки (ст. 38, 39 КЗпПУ) допускається.
Апеляційний суд вважає не доведеним факт заподіяння діями відповідача позивачу моральної шкоди, а саме суду не надано доказів щодо негативних наслідків, які настали для позивача, у зв'язку із незаконним звільненням, а також, що ці наслідки знаходяться в причинному зв'язку з діями відповідача. Також необґрунтована сума моральної шкоди та не надано доказів на підтвердження її розміру. А тому позов в частині стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним вище обставинам, зібраним по справі доказам та не вірно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, неправильно вирішив спір відмовивши у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги спростовують встановлені судом першої інстанції обставини та узгоджуються з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу на підставі статті 202 КАС України потрібно задовольнити частково, скасувавши оскаржену постанову суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим рішення суду першої підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення по справі.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, - задовольнити частково.
Постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 08 червня 2016 року, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_5 до Козачелагерської сільської ради та ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішення, розпоряджень голови Козачелагерської сільської ради, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення V позачергової сесії сьомого скликання Козачелагерської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області від 25.12.2015 року № 51.
Поновити ОСОБА_5 на посаді секретаря Козачелагерської сільської ради VII скликання, секретаря виконавчого комітету Козачелагерської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області з 25.12.2015 року.
Стягнути з Козачелагерської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.12.2015 року по дату винесення рішення судом в сумі 18 116.80 грн.
Допустити до негайного виконання стягнення у розмірі місячного окладу.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючийсуддя С.І. Жук
суддя В.О. Потапчук
суддя Г.В. Семенюк